Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти поставку товару за всім ланцюгом на предмет виконання контрагентами в ланцюзі постачання вимог податкового законодавства ( справа № 380/17348/24)

У сучасному економічному просторі, де складність податкових відносин невпинно зростає, відносини між підприємствами та податковими органами часто стають предметом гострих юридичних баталій, особливо що стосується питання доказування реальності господарських операцій. Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 380/17348/24 в чергове висвітлює проблематику документального підтвердження господарської діяльності, що стає особливо актуальною у контексті податкових перевірок.

У даному випадку, суть спору полягає в оскарженні результатів податкової перевірки підприємства реального сектору економіки щодо нереальності здійснених господарських операцій.

Позиція суду: Апеляційний суд підкреслив, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише сумнівами щодо діяльності контрагентів постачальників та можливими порушеннями вимог законодавства. При цьому якщо вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для них, адже законом іншого не передбачено.

Тобто висновки податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту повинні здійснюватися на підставі аналізу первинних документів і не можуть ґрунтуватися виключно на податковій інформації, отриманій за результатами перевірок контрагентів платника податку.

Відсутність у контрагентів достатніх матеріальних, трудових чи будь-яких інших ресурсів, як і наявність або відсутність таких контрагентів за юридичною адресою, чи неможливість проведення у суб'єкта господарювання перевірки, не має своїм наслідком недійсність укладених ним правочинів чи слугувати доказом наявності у таких суб'єктів господарювання такої мети, як порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти поставку товару за всім ланцюгом на предмет виконання контрагентами в ланцюзі постачання вимог податкового законодавства та їх безпосередню діяльність та діяльність їх посадових осіб перед тим, як відносити відповідні суми витрат до своїх витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Адвокат міжнародної консалтингової компанії Crowe Mikhailenko, Ірина Огороднікова розповіла, що цей випадок є значущим з точки зору підтвердження важливості наявності обґрунтованих і достатніх доказів з боку податкових органів для обґрунтування факту податкових правопорушень. Також він ілюструє необхідність ретельного документування господарської діяльності для захисту прав підприємств у спорах з податковими органами. Справа вказує на потенційні слабкі місця в механізмах податкового контролю, де формальний підхід може призводити до неправомірних податкових наслідків для добросовісних платників податків.

Автор: Ірина Огороднікова — адвокат, керівник практики податкових спорів Crowe Mikhailenko

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/17348/24 пров. № А/857/1369/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,

за участі секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,

представника позивача: Огороднікова І.І.,

представника відповідача : Мерза Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року у справі № 380/17348/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Угринів Еко Ферм» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,

суддя в 1-й інстанції : Лунь З.І.

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення 03.12.2024

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Угринів Еко Ферм» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомленнярішення Головного управління ДПС у Львівській області від 15.05.2024 №21521/13-01-07-04та№21518/13-01-07-04.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Угринів Еко Ферм» (місце знаходження: 80012, Львівська область, Червоноградський район, с. Угринів, вул. Центральна, буд. 66, код ЄДРПОУ 39767568) до Головного управлінняДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУВП 43968090) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомленнярішення Головного управління ДПС у Львівській області від 15.05.2024 №21521/13-01-07-04 та №21518/13-01-07-04.

Стягнуто зГоловного управлінняДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУВП 43968090), з його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Угринів Еко Ферм» (місце знаходження: 80012, Львівська область, Червоноградський район, с. Угринів, вул. Центральна, буд. 66, код ЄДРПОУ 39767568) сплаченого 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят)грн 00коп. судового збору.

Головне управління ДПС у Львівській області не погоджується із прийнятим по справі судовим рішенням, вважає його таким, що постановлене з порушенням вимог матеріального та процесуального права, має місце невідповідність висновків суду обставинам справи, про що зазначило у поданій апеляційній скарзі.

Зокрема, апелянт зазначив З 28.03.2024 по 10.04.2024 Головним управлінням ДПС у Львівській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «УГРИНІВ ЕКО ФЕРМ» акт від 17.04.2024 №17034/13-01-07-04 з питань проведення взаємовідносин з ТОВ «Карен Торггруп» (43271251) за період жовтень 2021 року, ФГ «Амарант Захід» (40153821) за період жовтень 2021 року, ФГ «Нове Опілля» (41079941) за період жовтень 2021 року, ТОВ «Комінвест-АТГ» (41827882) за період листопад 2021 року, та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства.

За результатами перевірки було встановлено наступні висновки: · п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134; п.135.1 ст.135; п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього у сумі 2 458 415 грн., в тому числі за 2021 рік - в сумі 2 458 415 грн.; · п.198.1, п.198.3 ст.198; п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) за листопад 2021 року на суму 1 912 101 гривень.

У апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що матеріалами справи встановлено відсутність можливостей ТзОВ «Карен Торггруп» здійснювати вирощування с/г продукції протягом 2020 2021 років, та як наслідок її подальшої поставки. Згідно з проведеним аналізом даних ІАС «Податковий блок» та даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що реалізовані ТМЦ для ТОВ «Угринів Еко Ферм» в жовтні 2021 року придбано ТОВ «Карен Торггруп» в ТОВ «Торговий дім Клемпостав» (43958484).

Стосовно правовідносин підприємства позивача з ТОВ «Комінвест-АТГ» зазначають про те, що в ході задокументованих господарських операцій сформовано сумнівний податковий кредит для ТОВ «Угринів Еко Ферм». ТОВ «Комінвест-АТГ» не могло здійснювати зазначені операцій з продажу товарів (сої) для ТОВ «Угринів Еко Ферм» у зв`язку з відсутністю реального придбання сої у постачальників.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій та при оцінці обґрунтованості заявленої платником податків податкової вигоди суд першої інстанції мав оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій, встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

З врахуванням вищенаведеного, Головне управління ДПС у Львівській області просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 року у справі №380/17348/24 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПП «Угринів Еко Ферм» відмовити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача підтримав свої заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно з ч.1ст.308 КАС Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Позивач,Товариство з обмеженою відповідальністю «Угринів Еко Ферм», зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстроване платником податків.

Основними видами економічної діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю «Угринів Еко Ферм» є 01.46 Розведення свиней.

Головним Управлінням ДПС у Львівській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Угринів Еко Ферм» з питань проведення взаємовідносин з ТзОВ «Карен Торггруп» (39767568) за період жовтень 2021 року, ФГ «Амарант Захід» (40153821) за період жовтень 2021 року, ФГ «Нове Опілля» (41079941) за період жовтень 2021 року, ТзОВ «Комінвест-АТГ» (41827882) за період листопад 2021 року, та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства.

Актом перевірки встановлено порушення ТзОВ «Угринів Еко Ферм» таких норм:

1.П(С)БО 15; п.п.134.1.1. п. 134.1 ст. 134; п.135.1 ст. 135; п.137.1 ст. 137 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього у сумі 2 458 415 грн., в тому числі за 2021 рік - в сумі 2 458 415 грн;

2.п.198.1, п.198.3 ст. 198; п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого підприємством завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) за листопад 2021 року на суму 1 912 101 грн.

Такі висновки зроблені на підставі нездійснення операцій з придбання ТМЦ ТзОВ «Угринів Еко Ферм» у ТзОВ «Карен Торггруп» та ТзОВ «Комінвест-АТГ».

30.04.2024 ТзОВ «Угринів Еко Ферм» подало заперечення на акт перевірки, які залишено без задоволення.

Відтак, на підставі акта перевірки ГУ ДПС складене податкове повідомлення-рішення від 15.05.2024 року № 21521/13-01-07-04, яким встановлено порушення вимогП(С)БО 15; п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексуТзОВ «Угринів Еко Ферм» (внаслідок безоплатного одержання ТМЦ, внаслідок чого занижено дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку всього у сумі 13657862 грн., в тому числі за 2021 рік - у сумі 13 657 862 гривень. В результаті цього ППРзбільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств на 2 458 415 грн.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС складене податкове повідомлення-рішення від 15.05.2024 року № 21518/13-01-07-04, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.3 ст. 198; п.200.1, п.200.2, п. 290.4 ст.200 Податкового кодексуі зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість. На підставі цього ППРвстановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду становить 1 912 101 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, ТзОВ «Угринів Еко Ферм» звернулося з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Суд першої інстанції вважав, що обставини, вказані в акті перевірки висновки стосовно нереальності господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Карен Торггруп» та ТзОВ «Комінвест-АТГ» та їх наслідків в оподаткуванні не підтвердилися під час судового розгляду, оскільки спростовуються сукупністю первинних документів, наданих позивачем в ході перевірки.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регламентуються положеннямиПК України,Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

При констатації порушень норм податкового законодавства податковий орган виходив з наявної податкової інформації та зазначив, що перевіркою не підтверджено реальність господарських операцій позивача. Посилаючись на не встановлення джерела походження товару, відповідач дійшов висновку про набуття товарів у власність без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання, та нереальність операцій, здійснених позивачем.

Спростуючи такі твердження контролюючого органу суд першої інстанції вірно виходив з того, що використовуючи лише податкову інформацію, отриману з податкових звітів та з наявних баз даних, без дослідження первинної бухгалтерської документації контрагентів постачальників в ході документальної перевірки, відповідач не має підстав стверджувати про відсутність відповідних господарських операцій.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише сумнівами щодо діяльності контрагентів постачальників та можливими порушеннями вимог законодавства. При цьому якщо вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для них, адже законом іншого не передбачено.

Висновки податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту повинні здійснюватися на підставі аналізу первинних документів і не можуть ґрунтуватися виключно на податковій інформації, отриманій за результатами перевірок контрагентів платника податку.

10.09.2021 між ТзОВ «Карен Торггруп» та ТзОВ «Угринів Еко Ферм» укладено договір №31 про купівлю-продаж сої урожаю 2021 року. За цим Договором обов`язок продавця щодо поставки товару вважається виконаним з моменту надання товару у розпорядження покупця на складі, розташованому у с. Угринів Сокальського району.

10.11.2021 між ТзОВ «Комінвест-АТГ» та ТзОВ «Угринів Еко Ферм» укладено договір №49 про купівлю-продаж сої урожаю 2021 року. За цим Договором обов`язок продавця щодо поставки товару вважається виконаним з моменту надання товару у розпорядження покупця на складі, розташованому у с. Угринів Сокальського району.

Як встановив суд першої інстанції, основним видом діяльності ТзОВ «Угринів Еко Ферм» є розведення свиней (КВЕД 01.46). Відтак, одним з визначальних факторів для здійснення цього виду економічної діяльності є годування тварин, здійснення якого є неможливим без закупівлі продуктів для відгодівлі поголів`я, зокрема, сої.Таким чином, відгодівля тварин, їх ріст і т д., з урахуванням того, що це є основним видом господарської діяльності позивача, призводить до отримання економічного ефекту у вигляді прибутку від провадження такої.

Отже, укладення позивачем господарських договорів з ТзОВ «Карен Торггруп» та ТОВ «Комінвест-АТГ» про купівлю-продаж сої як корму для свиней дозволяє позивачу отримувати економічний ефект у вигляді приросту активів від реалізації продуктів розведення.

Таким чином, ділова мета, як критерій реальності господарських операцій, присутня в господарських операціях позивача з ТзОВ «Карен Торггруп» та ТзОВ «Комінвест- АТГ».

Чинне законодавство України не ставить в залежність право платника податків - позивача - на віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від стану податкового обліку контрагентів, зокрема, і від сплати останніми своїх податкових зобов`язань і тим паче від неможливості доведення поставки товару за всім ланцюгом. Позивач не може нести відповідальність за невиконання постачальниками своїх контрагентів своїх податкових зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами та постачальниками контрагентів правил оподаткування, а тому позивач не зобов`язаний володіти інформацією відносно виконання податкових зобов`язань всіма суб`єктами у ланцюгу постачання.

Відсутність у контрагентів достатніх матеріальних, трудових чи будь-яких інших ресурсів, як і наявність або відсутність таких контрагентів за юридичною адресою, чи неможливість проведення у суб`єкта господарювання перевірки, не має своїм наслідком недійсність укладених ним правочинів чи слугувати доказом наявності у таких суб`єктів господарювання такої мети, як порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Ніякі негативні обставини, які мають місце у контрагентів позивача, не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки, як було встановлено судом, позивач виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів, а тим паче постачальників своїх контрагентів. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти поставку товару за всім ланцюгом на предмет виконання контрагентами в ланцюзі постачання вимог податкового законодавства та їх безпосередню діяльність та діяльність їх посадових осіб перед тим, як відносити відповідні суми витрат до своїх витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, безпідставними є і посилання контролюючого органу на відсутність реального характеру господарських операцій та настання правових наслідків, обумовлених договорами, укладеними між позивачем та його контрагентами, з підстав неможливості підтвердити рух товару за ланцюгом, відсутності необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не є передумовою для визначення господарської компетенції останніх та не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

Позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності або податкової дисципліни. При вчиненні контрагентами позивача порушень норм податкового чи іншого законодавства саме ці особи повинні нести відповідальність та інші негативні наслідки.

Підставами для формування податкового кредиту, є: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам, в сумі визначеній у податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Відповідно до пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України- господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.188.1 ст. 188 ПКУбаза оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПКУдо податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг (п.198.3 ст. 198 ПКУ).

Згідно п.198.6 ст. 198 ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201цьогоКодексу.

Нормами п.201.1 ст. 201 ПКУвстановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п.201.10 ст. 201 ПКУпри здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм вбачається, що у підприємства є право на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ іншому платнику податку за умови проведення реальної господарської операції (право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання товарів чи послуг) та наявності первинних документів, які підтверджують її проведення. Тобто, податковий кредит у платників податків виникає внаслідок здійснення реальної операції, а податкова накладна складається для її документального підтвердження.

За змістом наведених норм закону право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять придбання товарів/послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають його цілям господарської діяльності, підтвердження обліковими, розрахунковими документами, та наявність податкової накладної.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно ч. 2 ст. 3Закону № 996, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 1Закону № 996, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За змістом ч. 1 ст. 9Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до абз. 1-7 ч. 2 ст. 9Закону №996первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язковіреквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Абзацом 9 частини 2 статті 9Закону №996визначено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Надані позивачем первинні документи, що долучені до матеріалів справи, а також ті про які зазначено в акті перевірки мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.

Первинні документи, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, які були складені на підставі договорів з контрагентами позивача, відповідають вимогамЗакону№ 996, крім того вказані господарські операції пов`язані з господарською діяльністю позивача.

Господарські операції позивача з контрагентом були проведені в межах цивільного, господарського та податкового законодавства. При виконанні договірних зобов`язань сторонами були виконані всі необхідні умови, перераховані кошти, оформлені первинні документи, переданий товар. Зміст договірних відносин та документи, що підтверджують їх виконання, досліджувалися відповідачем під час документальної перевірки та відображені в Акті перевірки.

Будь-яких доказів, що первинні документи і податкова звітність позивача є дефектними або підробними, містять недостовірну інформацію, відповідачем не наведено.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Враховуючи вищенаведене, доводи на які посилається податковий орган в акті перевірки щодо нереальності господарських взаємовідносин позивача із вказаним контрагентом не відповідають обставинам справи, та спростовуються доказами наявними в справі та дослідженими під час розгляду справи. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2ст. 6 КАС Українисуд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, аст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.243, ст.308, ст.310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст.316, ч. 1 ст.321, ст.322, ст.325 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року у справі № 380/17348/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 13.03.25