ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2016 року Справа № 922/864/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 (головуючий суддя Гетьман Р.А., судді Россолов В.В., Тихий П.В.)на рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2016 (суддя Лаврова Л.С.)у справі№ 922/864/16 Господарського суду Харківської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Сбербанк",доПриватного акціонерного товариства "Термолайф",третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції,провизнання недійсним та скасування рішення, за участю представників: позивачане з'явились,відповідачаЛевченко М.В.,третьої особине з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.05.2016 у справі №922/864/16, залишеним без зміно постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2016, відмовлено Публічному акціонерному товариству "Сбербанк" у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення від 04.09.2015 загальних зборів акціонерів ПрАТ "Термолайф" про збільшення статутного капіталу.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким визнати недійсним та скасувати рішення від 04.09.2015 загальних зборів акціонерів ПрАТ "Термолайф" про збільшення статутного капіталу.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 526, 586, 587, 610, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу", ч. 1 ст. 7 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що внаслідок прийняття спірного рішення неправомірно зменшився розмір предмета застави (частки у статутному капіталі ПрАТ "Термолайф"), заставодержателем якого є позивач.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача та третьої особи не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.09.2012 між Публічним акціонерним товариством "Дочірній Банк Сбербанку Росії", найменування якого змінено на ПАТ "Сбербанк" (далі - банк) та Приватним акціонерним товариством "Термолайф" (далі - позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 30-В/12/66/ЮО з наступними змінами та доповненнями (далі - кредитний договір-1), за умовами якого відповідачу було відкрито кредитну лінію та надано кредит у сумі 30.980.000,00 доларів США. Відповідач зобов'язувався своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови кредитного договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені кредитним договором та/або додатковими угодами до нього.

04.09.2012 між ПАТ "Сбербанк" та Приватним акціонерним товариством "Термолайф" укладено договір про відкриття кредитної лінії №31-В/12/66/ЮО з наступними змінами та доповненнями (далі - кредитний договір-2), за умовами якого відповідачу було відкрито кредитну лінію та надано кредит у сумі 1.000.000,00 доларів США. Відповідач зобов'язувався своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови кредитного договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені кредитним договором та/або додатковими угодами до нього.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами 1 та 2 укладено такі договори.

13.09.2012 між ОСОБА_6 (акціонером відповідача), що є майновим поручителем юридичної особи - Приватного акціонерного товариства "Термолайф", та позивачем укладено договір застави цінних паперів.

13.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Менеджмент логістик компані", що є майновим поручителем юридичної особи - Приватного акціонерного товариства "Термолайф", та позивачем укладено договір застави цінних паперів.

Предметом застави за вказаними договорами застави цінних паперів від 13.09.2012 є цінні папери, а саме: прості іменні акції у бездокументарній формі, випущені ПрАТ "Термолайф" (код за ЄДРПОУ 34015182, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA НОМЕР_1; прості іменні акції; номінальна вартість одного цінного папера 1.000,00 грн.).

Зокрема, акціонером ПрАТ "Термолайф" ОСОБА_6 передано в заставу ПАТ "Сбербанк" 50 штук вказаних акцій загальною номінальною вартістю 50.000,00 грн., що складає 10 % статутного капіталу ПрАТ "Термолайф"; акціонером ПрАТ "Термолайф" ТОВ "Менеджмент логістик компані" передано в заставу ПАТ "Сбербанк" 450 штук вказаних акцій загальною номінальною вартістю 450.000,00 грн., що складає 90% статутного капіталу ПрАТ "Термолайф".

04.09.2015 на позачергових загальних зборах акціонерів ПрАТ "Термолайф" прийняті рішення, оформлені протоколом б/н, відповідно до яких збільшено статутний капітал відповідача за рахунок додаткових внесків у вигляді грошових коштів шляхом приватного розміщення 4900 штук простих іменних акцій; здійснено приватне розміщення акцій ПрАТ "Термолайф" серед акціонерів, які є акціонерами на дату прийняття цього рішення про збільшення статутного капіталу, шляхом приватного розміщення акцій без залучення інших інвесторів.

ПАТ "Сбербанк", не погоджуючись із вказаним рішенням загальних зборів акціонерів, звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до ПрАТ "Термолайф" про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів акціонерів ПрАТ "Термолайф" про збільшення статутного капіталу від 04.09.2015.

Позовні вимоги ПАТ "Сбербанк" мотивовані тим, що, оскаржуване рішення прийняте з порушенням ст. 17 Закону України "Про заставу" та ч. 2 ст. 586 ЦК України. Зокрема, позивач зазначив, що ПАТ "Сбербанк" як заставодержатель акцій не надавав згоди на прийняття акціонерами компанії рішення про збільшення статутного капіталу, у зв'язку з чим відбулось знецінення переданого в заставу пакету пайових акцій цінних паперів, що свідчить про порушення наведених норм права та умов укладених договорів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як зазначено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" № 13 від 24.10.2008, судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Договір застави є одним зі способів забезпечення виконання зобов'язання. Відповідно до ст. 572 ЦК України кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 2 ст. 586 ЦК України, ч. 2 ст., 17 Закону України "Про заставу" заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Тобто заставодержатель наділений правом контролю за предметом застави і саме його право є порушеним у разі відчуження предмета застави, передачі його у користування іншій особі або іншого розпорядження ним.

Як встановлено судами, в матеріалах справи відсутні докази того, що предмет застави у вигляді 500 штук іменних акцій ПрАТ "Термолайф" загальною номінальною вартістю 500.000,00 грн. було відчужено, або передано в користування іншій особі. Крім того не змінились: номінальна вартість однієї акції, що перебуває в заставі - 1.000,00 грн.; загальна кількість акцій, що перебуває в заставі - 500 шт.; загальна номінальна вартість акцій, що перебувають в заставі - 500.000,00 грн., власники заставодавці акцій - ТОВ "Менеджмент логістик компані" та ОСОБА_6; розміри часток власників (заставодавців) акцій - ТОВ "Менеджмент логістик компані" та ОСОБА_6 в статутному капіталі ПрАТ "Термолайф".

Таким чином внаслідок прийняття акціонерами оскаржуваного рішення про збільшення статутного капіталу від 04.09.2015 будь-яких змін щодо предмета застави за договорами від 13.09.2012 не відбулось; 500 штук акцій ПрАТ "Термолайф" загальною номінальною вартістю 500.000,00 грн. залишаються обтяженими відповідно до умов договорів застави цінних паперів від 13.09.2012. А тому в матеріалах справи відсутні докази вчинення акціонерами відповідача будь-яких дій, обмеження на вчинення яких передбачені ст. 17 Закону України "Про заставу" та ч. 2 ст. 586 ЦК України.

Єдиним наслідком прийняття загальними зборами акціонерів ПрАТ "Термолайф" оскаржуваного рішення стало збільшення статутного капіталу ПрАТ "Термолайф" на 4.900.000,00 грн. за рахунок додаткових внесків акціонерів у вигляді грошових коштів шляхом приватного розміщення 4900 штук простих іменних акцій існуючої номінальної вартості 1.000,00 грн. кожна серед існуючих акціонерів. В результаті проведення емісії нових акцій статутний капітал ПрАТ "Термолайф" був збільшений з 500.000,00 грн. до 5.400.000,00 грн. При цьому вказана обставина, як підставно відзначено судами, ніяким чином не впливає на передану у заставу кількість акцій вказаної номінальної вартості.

Колегія суддів також зазначає, що згідно з п. 6 ч. 2 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства" прийняття рішення про збільшення статутного капіталу товариства належить до виключної компетенції загальних зборів акціонерів товариства. Передбачене законом право акціонерів прийняти рішення про виділ не може бути обмежене, крім випадків, передбачених законом. У свою чергу ПАТ "Сбербанк" не навело в позовній заяві жодної норми закону, яка обмежувала б такі права акціонерів.

Щодо посилань позивача на те, що у зв'язку із збільшенням статутного капіталу ПрАТ "Термолайф" відбулось знецінення переданого в заставу пакету пайових акцій цінних паперів, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з п. 4.4.11 договорів застави цінних паперів від 13.09.2012, укладених між акціонерами ПрАТ "Термолайф" та ПАТ "Сбербанк", з метою недопущення знецінення пакету пайових цінних паперів, переданого в заставу за цим договором, зміну розміру дольової участі заставодавця в статутному капіталі емітента, заставодавець зобов'язується голосувати пайовими цінними паперами за проведення додаткової емісії пайових цінних паперів емітента, ліквідацію або реорганізацію емітента, лише за попередньо отриманою згодою заставодержателя.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 3.1 договорів застави цінних паперів від 13.09.2012 предметом застави є зазначені в договорі цінні папери у відповідній кількості (50 штук за договором застави-1 та 450 штук за договором застави-2). Вказаним пунктом договору також вказана номінальна вартість 1 цінної папери у розмірі - 1.000,00 грн.

Таким чином вказаним договором були надані в заставу цінні папери у визначеній кількості - 500 штук із зазначенням їх номінальної вартості. При цьому за вказаним договором не передавались корпоративні права або частки у статутному капіталі товариства.

За змістом п. 3.2 договору застави цінних паперів від 13.09.2012, укладеного між ОСОБА_6 та ПАТ "Сбербанк", заставна вартість предмета застави (50 штук акцій ПрАТ "Термолайф" загальною номінальною вартістю 50.000,00 грн.) складає 0,10 грн.

За змістом п. 3.2. договору застави цінних паперів від 13.09.2012, укладеного між ТОВ "Менеджмент логістик компані" та ПАТ "Сбербанк", заставна вартість предмета застави (450 штук акцій ПрАТ "Термолайф" загальною номінальною вартістю 450.000,00 грн.) складає 0,90 грн.

Відповідно до висновку оцінювача ТОВ "Адаміл" про вартість оцінюваного майна ринкова вартість однієї акції ПрАТ "Термолайф" станом на 12.11.2015 складає 1.380,96 грн.

Таким чином судами встановлено, що позивач не довів того, що внаслідок збільшення статутного капіталу відповідача відбулось знецінення пакету акцій, переданих в заставу.

У свою чергу ототожнення позивачем предмета застави із часткою в статутному капіталі є необґрунтованим, оскільки, по-перше, за договорам застави від 13.019.2012 предметом застави є саме цінні папери, а не корпоративні права акціонерів товариства; по-друге, пакет пайових цінних паперів, про ризик знецінення якого зазначено в пункті 4.4.11 договору, є сумарною кількістю акцій, переданих в заставу (50 штук за договором застави-1 та 450 штук акцій за договором застави-2), із визначеною в договорі вартістю.

Крім того судами встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази здійснення зміни розміру дольової участі заставодавців в статутному капіталі товариства як однієї із підстав необхідності попереднього отримання згоди заставодержателя.

Судами в оскаржуваних судових рішеннях також зазначено, що внаслідок прийняття оскаржуваного рішення розміри часток власників акцій - ТОВ "Менеджмент логістик компані" та ОСОБА_6 у статутному капіталі ПрАТ "Термолайф" у відсотковому вираженні не змінились.

При цьому колегія суддів відзначає, що судами зроблено вказані висновки з урахуванням збільшення статутного капіталу відповідача за рахунок додаткових внесків, що узгоджується з Порядком збільшення (зменшення) статутного капіталу публічного або приватного акціонерного товариства, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14.05.2013 № 822, зокрема, з розділом 2 цього Порядку.

Також колегія суддів, аналізуючи договори застави як матеріально-правову підставу заявленого позову, бере до уваги, що згідно з пп. 3.1.1 вказаних договорів у випадку, якщо після набуття чинності цим договорами емітентом буде проведено додаткову емісію пайових цінних паперів, які є предметом застави за цими договорами, з моменту набуття заставодавцем права власності на пайові цінні папери емітента додаткової емісії, всі такі пайові цінні папери стають предметом застави за цими договорами.

Отже, позивачем не доведено, що при прийнятті спірного рішення загальними зборами акціонерів Приватного акціонерного товариства "Термолайф" мало місце порушення норм чинного законодавства та умов договору, як і не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Крім того колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не навів належного обґрунтування обраному ним способу захисту порушеного права.

Згідно з положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України права та законні інтереси позивача мажуть бути захищені у передбачений ними спосіб, а також іншими способами, передбаченими законом.

Однак позивач не навів положень законодавства, які б передбачали такий спосіб захисту порушеного права як одночасне визнання недійсними та скасування, зокрема, рішення загальних зборів товариства. За своєю правовою суттю такі вимоги як "визнання рішення недійсним" та "скасування рішення" є альтернативними, оскільки мають різні правові наслідки, зокрема, через різницю дії такого акта в часі.

Наведені обставини також вказують на неможливість задоволення заявленого позову, оскільки відповідно до п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 22.03.2012 № 6 резолютивна частина рішення ні за яких умов не повинна викладатись альтернативно.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі № 922/864/16 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова