ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2016 року Справа № 916/753/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівПопікової О.В. Євсікова О.О., Кролевець О.А.за участю представників: позивача:Єршова С.В. дов. від 18.04.2016 відповідача:Прокопишин Н.Ю. дов. від 1.02.2016 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішенняГосподарського суду Одеської області від 09.06.2016та на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 28.07.2016у справі№ 916/753/16 Господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго"простягнення 1 066 669,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" (далі КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго") про стягнення 1066669,54 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 18.12.2013 №1894/14-ТЕ-23, з яких 0,01 грн. основного боргу, 646248,82 грн. інфляційних втрат, 62580,46 грн. 3% річних та 357840,25 грн. пені за період з січня до березня 2014 року та з жовтня до грудня 2014 року.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.06.2016 (суддя Власова С.Г.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2016 (головуючий суддя Петрова М.С., судді Разюк Г.П., Колокова С.І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій обґрунтовано висновками судів про те, що відповідач у строки, встановлені договорами про організацію взаєморозрахунків, повністю розрахувався з позивачем за поставлений природний газ.

Не погодившись із рішенням Господарського суду Одеської області від 09.06.2016 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2016 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 525, 526, 599, 625, 631, 651, 654 Цивільного кодексу України, статті 617 Господарського кодексу України, статей 47,43 Господарського процесуального кодексу України, наголошує на тому, що заявлені ним до стягнення пеня, 3 відсотки річних та інфляційні втрати були нараховані на суму основного боргу, яка не охоплюється укладеними між сторонами договорами про організацію взаєморозрахунків. Крім цього, на думку заявника, договір про організацію взаєморозрахунків не змінює умови договору, а лише встановлює джерело коштів, за рахунок яких відбувалося погашення заборгованості за спожитий природний газ.

Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому підприємство просить залишити без змін оскаржувані судові рішення з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 18.12.2013 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та КП "ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго" укладено договір купівлі-продажу природного газу №1894/14-ТЕ-23 (далі Договір), згідно умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору (п. 1.1. Договору).

Газ, що продається за договором використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками ті їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (п. 1.2. Договору).

Пунктом 2. Договору сторони визначили, що продавець передає покупцеві з 01.01.2014 до 31.12.2014 газ обсягом до 3450 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб м):

місяцьобсягмісяцьобсягмісяцьобсягмісяцьобсягсічень2000квітень350липень0жовтень 500лютий1950травень0серпень0листопад1400березень1350червень0вересень0грудень1900І кв.5300ІІ кв.350ІІІ кв.0ІVкв.3800(п. 2.1. Договору).

Згідно з пунктами 2.1.1, 2.1.2 договору, обсяги газу, що планується передати можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +/- 5% від узгодженого сторонами п. 2.1 договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу.

За умовами п.3.4 Договору не пізніше 5-го числа, наступного за місцем продажу газу, Покупець зобов'язався надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акту приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язався повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, що підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати у письмові формі мотивовану відмову від підписання акту. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 5.1. Договору ціна на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ. Так, ціна за 1000 куб.м природного газу без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, за врегульованим тарифом становить 1118,974 грн., а з урахуванням ПДВ за ставкою 17% - 190,226 грн., всього з ПДВ становить 1 309,20 грн. (п.5.2 Договору).

Згідно з п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2. Договору).

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), в т.ч. щодо стягнення основного боргу, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюються тривалістю у 5 років (п. 9.3. Договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11 Договору).

Крім того, між сторонами підписано ряд Додаткових угод зі змінами, які вносилися у п. 5.2 Договору щодо ціни за 1000 куб. м газу, тарифів транспортування та ін.

На виконання наведених умов договору ПАТ "НАК "Нафтогаз України" передало відповідачу природний газ в обсязі 6 792,556 тис. куб. м на загальну суму 8 892814,31 грн., згідно з актами приймання-передачі природного газу за січень - березень 2014р., жовтень - грудень 2014р., які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

В порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу №1894/14-ТЕ-23 від 18.12.2013 відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково, в сумі 8892814,30 грн. та з порушенням встановлених договором строків оплати поставленого природного газу, у зв'язку з чим основний борг перед позивачем складає 0,01 грн.

Наведені обставини слугували підставою для звернення із позовом про стягнення суми основного боргу, пені, 3 відсотків річних та інфляційних втрат.

Розглядаючи позовну вимогу про стягнення суми основного боргу суди встановили, що згідно із розрахунком позивача основний борг у сумі 0,01 грн. виник в результаті несплати відповідачем цієї суми при погашенні вартості спожитого природного газу у грудні 2014.

З'ясовуючи підстави виникнення боргу, суди дослідили наявний в матеріалах справи витяг з операцій по підприємству відповідача та виявили невідповідність вказаних у наведеному витязі та у розрахунку позивача сум в частині оплати спожитого за грудень 2014 року природного газу. Так позивач неправильно вказав суму оплати, а саме 31477,90 грн., в той час як відповідач сплатив 31477,91 грн. Інших доказів наявності у відповідача перед позивачем основного боргу у розмірі 0,01 грн. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не надало.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу Унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як встановлено статтею 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, за умови встановлених судами обставин невідповідності заявленої до стягнення суми дійсним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 0,01 грн. у зв'язку з їх недоведеністю.

Також ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося із вимогами про стягнення 646248,82 грн. інфляційних втрат, 62580,46 грн. 3% річних та 357840,25 грн. пені за період з січня до березня 2014 року та з жовтня до грудня 2014 року обґрунтовуючи ці вимоги несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань за договором від 18.12.2013 №1894/14-ТЕ-23 в частині своєчасної оплати поставленого йому позивачем природного газу.

З'ясовуючи обставини своєчасності проведення відповідачем розрахунку за поставлений йому газ суди встановили, що 15.10.2014 між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області (сторона-1), Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації (сторона-2), Департаментом розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації (сторона-3), КП "ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго" (сторона-4) та Національною акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (сторона остання) укладено Договір про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") №817/30, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 р. N 30 (п. 1 Договору).

Відповідно до пунктів 2-9 Договору сторони погоджують перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведені взаєморозрахунків, та послідовність виконання сторонами договору. Казначейство перераховує кошти, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету від продажу облігацій внутрішньої державної позики згідно з пунктом 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", стороні-1 в сумі 2 940 791,14 грн. на підставі рішення Мінфіну.

Сторона-1 перераховує на рахунок сторони-2 кошти в сумі 2 940 791,14 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню.

Сторона-2 перераховує на рахунок сторони-3 кошти в сумі 2 940 791,14 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню.

Сторона-3 перераховує на рахунок сторони-4 кошти в сумі 2 940 791,14 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню.

Сторона-4 перераховує на рахунок сторони останньої кошти в сумі 2 940791,14 грн., у тому числі податок на додану вартість 490 131,86 грн., для погашення заборгованості згідно з договором.

Пунктом 8 Договору передбачено, що сторона остання перераховує кошти для погашення та обслуговування запозичень, залучених під державні гарантії, сплату податкових зобов'язань і проведення розрахунків з постачальниками імпортованого природного газу.

За змістом підпунктів 2 пунктів 10 Договору сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до п. 15 Договору сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають жодної претензії стосовно предмета договору.

На виконання умов даного договору від 15.10.2014 Позивачу перераховано 2 940 791,14 грн. для погашення заборгованості згідно з договором від 18.12.2013 № 1894/14-ТЕ-23, що підтверджується Платіжним дорученням №28 від 16.10.2014.

У подальшому, 10.12.2014 між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області (сторона-1), Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації (сторона-2), Департаментом розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації (сторона-3), КП „ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго" (сторона-4) та Національною акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (сторона остання) було укладено Договір про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") №1140/30, згідно з умовами якого Казначейство перераховує кошти, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету від продажу облігацій внутрішньої державної позики згідно з пунктом 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", стороні-1 в сумі 1 285 000,00 грн. на підставі рішення Мінфіну.

Сторона-1 перераховує на рахунок сторони-2 кошти в сумі 1 285 000,00 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню.

Сторона-2 перераховує на рахунок сторони-3 кошти в сумі 1 285000,00 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню.

Сторона-3 перераховує на рахунок сторони-4 кошти в сумі 1 285 000,00 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню.

Сторона-4 перераховує на рахунок сторони останньої кошти в сумі: 1281 864,66 грн., у т.ч. ПДВ 213 644,11 грн. для погашення заборгованості згідно з договором від 18.12.2013р. № 1894/14-ТЕ-23 за 2014 рік; в сумі 3135, 34 грн. з ПДВ в сумі 522,56 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з Договором від 18.12.2013р. № 1895/14-БО-23 за 2014рік.

За змістом підпунктів 2 пунктів 10 Договору сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до п. 15 Договору сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають жодної претензії стосовно предмета договору.

На виконання умов договору від 10.12.2014 Позивачу перераховано 1281864,66 грн. для погашення заборгованості згідно з договором від 18.12.2013р. № 1894/14-ТЕ-23, що підтверджується Платіжним дорученням №32 від 10.12.2014.

Отже, як встановлено судами, на момент звернення ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з позовом сума боргу за спожитий газ сплачена відповідачем в повному обсязі в строки, обумовлені сторонами в договорах про організацію взаєморозрахунків від 15.10.2014 та 10.12.2014.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За наведених обставин, враховуючи з'ясовані судами умови договорів про організацію взаєморозрахунків від 15.10.2014 №817/30 та від 10.12.2014 №1140/30, касаційна інстанція погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що, уклавши вказаний договір, сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений за договором №1894/14-ТЕ-23 від 18.12.2013.

Частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до пункту 10 договорів від 15.10.2014 №817/30 та від 10.12.2014 №1140/30 сторони домовились не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору купівлі-продажу газу.

Отже, для застосування санкцій, передбачених умовами п.7.2 договору купівлі-продажу природного газу №1894/14-ТЕ-23 від 18.12.2013, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку та строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків, відповідно до пункту 15 яких сторони засвідчили, що після виконання цих договорів вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Колегія суддів враховує позицію Верховного Суду України, викладену при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах зі спорів про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за прострочення виконання зобов'язання по оплаті спожитого природного газу (постанови ВСУ від 09.09.2014 у справі №5011-1/1043-2012-42/528-2012, від 16.09.2015 у справі №917/2520/14, від 23.09.2015 у справі №917/2519/14, від 07.10.2015 у справі №924/406/14 та від 11.11.2015 у справі №927/1733/14).

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Згідно приписів пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних рішення і постанови відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 09.06.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2016 у справі №916/753/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.О. Євсіков

О.А. Кролевець