ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2016 року Справа № 904/844/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Меблофф"на рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2016та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2016у справі№904/844/16 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Меблофф"простягнення 100 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 40 438,66 грн. заборгованості по процентам за користуванням кредитом, 34 788,27 грн. пені, 6 300,00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитомза участю представників:від позивача:Тузова В.О.,від відповідача:не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Меблофф" про стягнення з останнього на свою користь заборгованості у сумі 181 526, 93 грн., з яких: 100 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 40 438, 66 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 34 788, 27 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 6 300, 00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2016 року у справі № 904/844/16 (суддя Бондарєв Е.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 (колегія суддів у складі: Коваль Л.А., Пархоменко Н.В., Чередко А.Є.), позов задоволено повністю; вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Меблофф" на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" заборгованість за кредитом у сумі 100 000, 00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 40 438, 66 грн., пеню у сумі 34 788, 27 грн., заборгованість по комісії за користуванням кредитом у сумі 6 300, 00 грн.

Не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить вказані рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.10.2016 у справі № 904/844/16 касаційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: Кролевець О.А.- головуючий, Владимиренко С.В., Попікова О.В.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 28.10.2016 у зв'язку із запланованою відпусткою судді Владимиренко С.В. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 904/844/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.10.2016 у справі № 904/844/16 визначено наступний склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий, Євсіков О.О., Попікова О.В.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за укладеним між сторонами договором.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що він надав відповідачу кредит, який останнім не був повернутий, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Розглядаючи вказані вимоги, суди попередніх інстанцій, встановили, що 04.08.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Меблофф" звернулось до відповідача з заявою про відкриття поточного рахунку, за результатами розгляду якої відповідачу було відкрито поточний рахунок № 26005050218884.

17.04.2009 відповідач в особі директора ОСОБА_9 звернувся до позивача з заявкою на підключення (авторизацію) користувачів електронних розрахунково-інформаційних програмних продуктів.

За вказаною заявкою відповідачу було виділено логін входу в систему "Приват24", здійснено реєстрацію користувача та генерацію і сертифікацію ключів користувача. Сторонами складено додаток до договору про відкриття банківського рахунку "Відомості про електронні цифрові підписи клієнта".

20.04.2015 відповідач через систему електронного зв'язку банку і клієнта "Приват24" електронно-цифровим підписом підписав заяву на встановлення кредитного ліміту на рахунку № 26005050218884.

Підписуючи дану заяву, як безпосередньо зазначено в ній, відповідач приєднався і погодився із умовами, викладеними в "Умовах та правилах надання банківських послуг", "Тарифів банку", що розміщені в мережі Інтернет на офіційному сайті банку http://privatbank.ua.

Також, за змістом цієї заяви було визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів здійснює обслуговування кредитного ліміту на вказаному рахунку; про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або у письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта; порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщені у мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua і разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування.

24.04.2015 позивач (кредитор) та ОСОБА_9 (поручитель) уклали договір поруки № POR1429628001432, предметом якого визначено надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Меблофф" (боржник) зобов'язань за угодами приєднання, зокрема, до розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до довідки банку вих. № 08.7.0.0.0/160129174120 від 29.01.2016 відповідачу станом на 25.04.2015 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 30 000, 00 грн., станом на 01.05.2015 - 100 000, 00 грн. Про зміну розміру кредитного ліміту відповідач повідомлявся через систему "Приват24".

З матеріалів справи вбачається, що через систему "Приват24" відповідача повідомлялося про зміну з 01.05.2015 відсоткової ставки за користування кредитним лімітом: зі спливом пільгового періоду з 30 % до 33 % річних - до 30 днів при безперервному користуванні; з 60 % до 66 % - починаючи з 31-го дня (з моменту виникнення простроченої заборгованості).

Так, згідно з "Умовами і Правилами надання банківських послуг" визначено, що Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", керуючись законодавством України, публічно пропонує широкому та необмеженому колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови і Правила надання банківських послуг.

Документи, розміщені на сайті банку, - це публічна оферта, що містить умови та правила надання послуг банком і його партнерами, до якої приєднується клієнт, підписуючи заяву у відділенні банку.

Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що підписавши заяву від 20.04.2015, відповідач погодився з Умовами і Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, розміщеними на веб-сайті банку www.privatbank.ua, які разом з цією заявою складають договір, та взяв на себе зобов'язання його виконувати.

При цьому, суди встановили, що пунктом 3.2.1.1.16. Умов і правил надання банківських послуг (в редакції на дату подання заяви на встановлення кредитного ліміту на рахунку відповідача) передбачено, що при укладенні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов і Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Пунктом 3.2.1.1.1. Умов і правил надання банківських послуг було передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або у письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших).

Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди (п. 3.2.1.1.3. Умов і правил надання банківських послуг).

Відповідно до п. 3.2.1.1.6. Умов і правил надання банківських послуг ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і Правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших).

Проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет, клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода") (п. 3.2.1.1.8. Умов і правил надання банківських послуг).

Договір, а саме обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта, набирає чинності з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання ліміту у межах зазначених у них сум та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим Договором (п. 3.2.1.6.1. Умов і правил надання банківських послуг).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем надавалися відповідачу кредитні кошти у межах встановленого ліміту, які використовувалися відповідачем, що підтверджується банківською випискою з рахунку № 26005050218884 за період з 02.07.2015 по 29.01.2016.

Відповідно до п. 3.2.1.4.1. Умов і правил надання банківських послуг за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

У відповідності з положеннями розділу 3.2.1.4. Умов і правил надання банківських послуг (в редакції на дату отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 100 000, 00 грн.) було визначено, що:

- за сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 включно і до моменту обнуління кредитного ліміту, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1 -го до 20 -го (включно) числа поточного місяця або до 25 -го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21- го до кінцевого числа поточного місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015, період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо не повинен перевищувати 30 днів;

- за сумами кредиту, отриманими з 01.05.2015, за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 33 (тридцять три) % річних;

- за сумами кредиту, отриманими з 01.05.2015, у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 31-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 66 (шістдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.2.1.4.1.4.).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.2.1.4.9.).

Відповідно до пункту 3.2.1.4.4. Умов і правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт сплачує банку комісію за використання ліміту відповідно до п.п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Банк може на свій розсуд не стягувати зазначену комісію в разі, якщо максимальне сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній календарний місяць, не перевищувало 100 гривень. Сума стягуваної комісії не менше за 200 грн.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими (п. 3.2.1.4.10. Умов і правил надання банківських послуг).

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4. Умов і правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого цим розділом Умов банк має право на свій розсуд, зокрема, змінити умови кредитування - зажадати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом у повному обсязі шляхом подання відповідного повідомлення. При цьому, згідно зі ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями, строки виконання яких не наступили, терміни вважаються що настали в зазначену у повідомленні дату. У цю дату клієнт зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, відсотки за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що відповідач не виконав належним чином умови укладеного між сторонами договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість зі сплати кредиту станом на 28.01.2016 у сумі 100 000, 00 грн., процентів за користування кредитом у сумі 40 438,66 грн. (за період з 08.06.2015 по 28.01.2016), а також заборгованість по комісії за користуванням кредитом у сумі 6 300, 00 грн. (за період з 01.07.2015 по 28.01.2016).

Крім того, позивач нарахував відповідачу за порушення вказаних грошових зобов'язань до сплати пеню в сумі 34 788, 27 грн., вимоги щодо стягнення якої суди також визнали обґрунтованими.

Вищий господарський суд України вважає вказані висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають встановленим обставинам справи та нормам чинного законодавства з огляду на таке.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч. ч. 1-3, ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору.

Укладений між сторонами договір має змішану правову природу, а саме містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

Так, згідно з ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частини 1 та 2 статті 1067 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 1072 ЦК України та ч. 22.9. статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк повинен виконати розпорядження клієнта виключно в межах залишку грошей на рахунку платника.

Разом з цим, у відповідності до ч. 1 та 2 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком клієнту овердрафту - короткострокового кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка, що має місце у спірних правовідносинах, які склались між сторонами у справі з приводу виконання укладеного між ними договору. Отже, таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатності грошових коштів на його рахунку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Умовами спірного договору було передбачено змінювану проценту ставку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що клієнт належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за кредитом та по процентам за користування кредитом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач в обумовлені строки не погасив в повному обсязі заборгованість за договором перед позивачем, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що відповідний борг має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення пені, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Пунктом 3.2.1.5.1. Умов встановлено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.2.1.4.1.3., від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Позивачем було нараховано відповідачу пеню, розрахунок якої судами попередніх інстанцій перевірено та визнано обґрунтованим, у зв'язку з чим правомірно задоволенню такі вимоги позивача.

Що стосується доводів касаційної скарги, то вони повторюють доводи, які наводились скаржником в суді апеляційної інстанції, який надав їм належну правову оцінку.

Зокрема, апеляційний господарський суд у відповідь на посилання відповідача щодо наявності неналежним чином завірених документів, що надавались до справи позивачем, в оскаржуваній постанові звернув увагу, що позивачу було доручено виправити вказані недоліки і він такі вимоги виконав.

Також, судом апеляційної інстанції правомірно було відхилено посилання відповідача на неукладеність спірного договору, оскільки до матеріалів справи були надані докази приєднання відповідача до Умов та правил надання банківських послуг, й позивач на вимогу відповідача надавав, а відповідач отримував кредитні кошти та повертав їх у попередні періоди, чим додатково засвідчив існування між сторонами кредитних правовідносин.

Необ'єктивними є й посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що суди не дослідили, до якої саме редакції Умов та правил надання банківських послуг він приєднався та яка редакція застосовується до спірних правовідносин, адже апеляційний господарський суд, встановлюючи обставини справи щодо істотних умов укладеного між сторонами договору, вказав в оскаржуваній постанові на застосування Умов та правил надання банківських послуг в редакції, чинній на дату подання заяви на встановлення кредитного ліміту на рахунку відповідача. При цьому, визначаючи положення про нарахування відсотків за користування кредитом, апеляційний господарський суд також застосував Умови та правила надання банківських послуг в редакції на дату отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 100 000, 00 грн.

Посилання скаржника на те, що позивачем всупереч положенням ч. 6 ст. 232 ГК України пеня за порушення грошових зобов'язань нарахована більше ніж за 6 місяців, також не приймається до уваги, оскільки положеннями пункту 3.2.1.5.4. Умов та правил надання банківських послуг такий строк збільшено.

Щодо посилання відповідача на відсутність підстав для стягнення комісії, то, як вірно відзначив апеляційний господарський суд, сплата цієї винагороди передбачена пунктами 3.2.1.4.4. та 3.2.1.2.2.7. Умов та правил надання банківських послуг.

Інші доводи відповідача зводяться до переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що на стадії касаційного оскарження не допускається.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 визначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача касаційний суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій.

Таким чином, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржених рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Меблофф" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2016та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2016 у справі №904/844/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді О. Євсіков

О. Попікова