ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2016 року Справа № 904/5339/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєвана ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.07.2016у справі№904/5339/16 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомУправління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. МиколаєвадоПублічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" в особі філії "Миколаївського регіонального управління Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"простягнення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 947,33 грн. за участю представників: від позивача: не з'явився, від відповідача: Тузова В.О.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2016 у справі №904/5339/16 відмовлено Управлінню Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору, позовну заяву і додані до неї документи Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" в особі філії "Миколаївського регіонального управління Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 947,33 грн. повернуто без розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.07.2016 у справі №904/5339/16 відмовлено Управлінню Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2016; апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2016 повернуто заявнику без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому акті, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Повертаючи апеляційну скаргу скаржнику, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що скаржником подано апеляційну скаргу з пропуском строку на її подання, однак без клопотання про поновлення цього строку.

Відповідно до ст. 93 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду подається протягом п'яти днів з дня оголошення місцевим господарським судом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про повернення позовної заяви прийнята господарським судом Дніпропетровської області 01.07.2016, а отже останнім днем для подання апеляційної скарги є 06.07.2016.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційна скарга була направлена 11.07.2016, тобто з пропуском 5-денного строку, встановленого ст. 93 ГПК України. Однак клопотання про поновлення пропущеного строку скаржником подано не було.

Враховуючи наведене колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду щодо наявності підстав для повернення вказаної апеляційної скарги на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що він не мав можливості своєчасно оскаржити до суду апеляційної інстанції ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2016 у справі №904/5339/16, не спростовує тієї обставини, що він подав апеляційну скаргу із пропуском встановленого на апеляційне оскарження строку, однак не звернувся з відповідним клопотанням до суду апеляційної інстанції про його поновлення із зазначенням поважності причин пропуску вказаного строку.

Зі змісту оскаржуваної ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.07.2016 у справі №904/5339/16 вбачається, що підставою для повернення апеляційної скарги апелянту є також відсутність доказів сплати судового збору. При цьому апеляційним господарським судом відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення апелянта від сплати судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва посилалось на відсутність коштів, призначених на цю мету, оскільки кошторисом управління на 2016 рік, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2002 №57, не передбачено видатків на такі показники, як судові витрати та інші подібні послуги, а рішенням Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 24.07.1998 №95/2 Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва внесено до Реєстру неприбуткових організацій (установ).

Згідно з ст. 94 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до п. 3 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

У ст. 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У п. 3.1. постанови Пленуму "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 Вищим господарським судом України роз'яснено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Прикінцевими положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 №484-VIII на Кабінет Міністрів України було покладено обов'язок забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що невиконання центральним органом виконавчої влади законодавчо встановленого обов'язку щодо фінансування відповідних державних органів, яких позбавлено пільг щодо сплати судового збору, саме по собі не може бути підставою для вирішення судом питання про звільнення від сплати судового збору.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваного судового акта не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законної ухвали суду апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.07.2016 у справі №904/5339/16 залишити без змін.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (54018, м. Миколаїв, пр. Жовтневий 55Е, код ЄДРПОУ 20876125) у дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код класифікації доходів бюджету: 22030104, код ЄДРПОУ 38004897, рахунок отримувача: №31211254700007, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м.Києві, код банку 820019) судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. за подання касаційної скарги у справі № 904/5339/16.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді О. Євсіков

О. Попікова