ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2016 року Справа № 904/208/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Ковтонюк Л.В.,

Корнілової Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2016 р. (суддя: Ліпинський О.В.) та на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.2016 р. (судді: Кузнецова Л.І., Широбокова Л.П., Сизько І.А.)у справі№904/208/16 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс"доПублічного акціонерного товариства "Арселор Міттал Кривий Ріг"простягнення збитків в розмірі 423 000 грн. 00 коп. за участю представників: від позивача Кузьменко Ю.І., довіреність №3884 від 11.02.2016 р. від відповідача Сінюхіна І.В., довіреність №14-325юр від 19.08.2016 р.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2016 р. у справі №904/208/16 відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" до Публічного акціонерного товариства "Арселор Міттал Кривий Ріг" про стягнення 423 000 грн. 00 коп. збитків.

Вказане рішення мотивоване недоведеністю наявності підстав для застосування до відповідача додаткової відповідальності у вигляді обов'язку відшкодувати збитки завдані внаслідок не можливості використання втраченого вагону, зважаючи, що вартість даного вагону вже була відшкодована його власнику.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.2016 р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2016 р. залишено без змін.

Апеляційний господарський суд, як і господарський суд першої інстанції, прийшов до висновку про безпідставність заявленого у справі №904/208/16 позову, однак обґрунтував прийняту постанову відсутністю в матеріалах справи доказів понесення власником майна збитків, які позивачем заявлено до стягнення з відповідача в порядку регресу.

Не погодившись з судовими актами, прийнятими місцевим та апеляційним господарськими судами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2016 р., постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.2016 р. та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В своїй касаційній скарзі заявник посилається на невірне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 225, 228 Господарського кодексу України.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2016 р. справу №904/208/16 передано колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Ковтонюк Л.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.10.2016 р. колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Ковтонюк Л.В., касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" прийнято до провадження, та призначено її розгляд у судовому засіданні на 31.10.2016 р.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/5170 від 26.10.2016 р., у зв'язку з відпусткою судді Карабаня В.Я., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, за результатами якої у справі №904/208/16 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Ковтонюк Л.В., Корнілова Ж.О. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.10.2016 р.)

До початку судового розгляду представник відповідача скористався правом, наданим йому ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та подав відзив на касаційну скаргу.

В судове засідання 31.10.2016 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом спору, що розглядається в межах даної судової справи, є відшкодування збитків, що виникли внаслідок неможливості використання втраченого вагону в період з 23.09.2014 р. по 20.11.2015 р. у розмірі 423 000 грн. 00 коп.

При цьому, заявлені у справі позовні вимоги обґрунтовано наступним.

На підставі укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансгруп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" договору оренди №63А від 24.06.2011 р., останньому було надано в оренду залізничні вагони, в тому числі, вагон №57597650, який належав на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Трансгруп".

В свою чергу, 02.01.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" та Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажу №93, за умовами якого позивач надав відповідачу послуги з організації перевезення вантажу, в тому числі з використанням вагону №57597650.

Як вбачається з дослідженого господарськими судами попередніх інстанцій акту форми ВУ-25М від 30.09.2014 р., 22.09.2014 р. о 19 год.50 хв., вагон №57597650 зійшов з рейок на під'їзній колії ст. Східно-Сортувальна, блокпост №10, що належить Публічному акціонерному товариству "АрселорМіттал Кривий Ріг".

Відповідно до зазначеного акту, причиною сходу вагону стало розширення під'їзної колії через відсутність елементів кріплення на внутрішній нитці кривої. За висновками комісії внаслідок вищевказаної події вагон №57597650 підлягає виключенню з інвентарного парку, тобто не підлягає ремонту.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2015р. у справі №904/7571/15 встановлено, що причиною сходження вагону став неналежний стан під'їзної колії, що належить відповідачу, у зв'язку з чим стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгруп" збитків в розмірі 827 523 грн.60 коп., тобто в розмірі вартості втраченого вагону.

Одночасно з цим, згідно з п. 9.3 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансгруп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" договору оренди №63А від 24.06.2011 р., в редакції додаткової угоди №9 від 08.11.2012р. орендар відповідає за зберігання приватних вагонів, які передані йому в оренду орендодавцем.

Вказаним пунктом договору оренди передбачена відповідальність орендаря у вигляді відшкодування збитків, спричинених неможливістю використання втраченого приватного вагона в господарській діяльності.

Як стверджує позивач, на підставі наведеного пункту договору оренди Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" було відшкодовано Товариству з обмеженою відповідальністю "Трансгруп" збитків у розмірі 423 000 грн. 00 коп., завдані неможливістю використання втраченого вагону в період з 23.09.2014 р. по 20.11.2015 р.

У зв'язку з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" звернулось до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", як до особи винної у втраті вагону, з позовом про стягнення 423 000 грн. 00 коп. збитків в порядку регресу.

При цьому, правовими підставами заявленого позову позивач визначив ст.ст. 225, 228 Господарського кодексу України та ст.ст. 22, 1166, 1191 Цивільного кодексу України.

Однак, відмовляючи в задоволенні заявлених позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що положеннями Правил користування вагонами та контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999 р., встановлено обмежену відповідальність за пошкодження вагону до стану, що не підлягає ремонту, у розмірі вартості такого вагону. У даному випадку вартість втраченого вагону вже була стягнута з відповідача на користь власника вагону рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2015 р. у справі №904/7571/15.

В свою чергу, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не доведено факту завдання власнику вагону відповідних збитків.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає рішення господарських судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог правомірними.

Поряд з цим, стосовно застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, а також щодо підстав відмови в задоволенні заявлених позовних вимог, судова колегія господарського суду касаційної інстанції вбачає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Склад та розмір відшкодування збитків визначено в ст. 225 Господарського кодексу України.

За загальними правилами з відповідача можуть бути стягнуті збитки за наявності повного складу правопорушення, а саме: порушення відповідачем своїх обов'язків перед позивачем; наявності збитків, в тому числі неодержаного прибутку; причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та негативними наслідками, що виявились результатом таких дій (бездіяльності); вини відповідача у настанні негативних наслідків, яка проявилась у будь-якій формі, тобто умислу, грубої або звичайної необережності.

За таких обставин, позивачем у справі має бути доведено наявність вищевказаного складу правопорушення у діях відповідача.

Одночасно з цим, відповідно до ч. 1 ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодовував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб.

Тобто, у даному випадку позивачем мало бути доведено по-перше: факт заподіяння відповідних збитків у визначеному розмірі, по-друге: наявність в діях відповідача складу правопорушення; по-третє: наявність у відповідача обов'язку відшкодувати заподіяні збитки власнику майна або позивачу в порядку регресу.

Проте, всупереч приписам ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, позивач не довів, що власнику втраченого вагона були заподіяні збитки внаслідок неможливості його використання у визначений період та у визначеному розмірі, що і було вірно встановлено апеляційним господарським судом.

Разом з цим, сам по собі факт сплати позивачем власнику вагону 423 000 грн. 00 коп. в порядку, встановленому в п. 9.3 укладеного між ними договору оренди №63А від 24.06.2011 р., не довидить факту заподіяння останньому відповідних збитків, як і не породжує обов'язку відповідача відшкодувати такі збитки позивачу в порядку регресу.

Вказане підтверджує обґрунтованість висновків господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову та спростовує доводи, викладені в касаційній скарзі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Таким чином, зважаючи на те, що господарськими судами попередніх інстанцій, хоч і з різних підстав, прийнято аналогічні рішення, якими відмовлено в задоволенні позовних вимог, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

З огляду на приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.2016 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2016 р. у справі № 904/208/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді Л.В. Ковтонюк

Ж.О. Корнілова