Постанова ВГСУ від 31.10.2016 року у справі №904/1670/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2016 року Справа № 904/1670/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівПопікової О.В. Євсікова О.О., Кролевець О.А.за участю представників: позивача:Черненко Є.І. дов. від 25.10.2016 відповідача:Дарій Л.М. дов. від 24.12.2015 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.08.2016у справі№ 904/1670/16 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"доПублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"простягнення 67 711,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі ПАТ "Укрзалізниця") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі ПАТ "Південний ГЗК") про стягнення заборгованості у розмірі 67 711,80 грн., з яких: 33 367,08 грн. плата за користування вагонами, 34 344,72 грн. збір за зберігання вантажу за договором №ПР/М-13-2/11-131387/НЮдч від 28.11.2013.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2016 (суддя Золотарьова Я.С.) у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано висновками суду щодо передчасного звернення ПАТ "Укрзалізниця", як правонаступника ДП "Укрзалізниця", до ПАТ "Південний ГЗК", оскільки процедура реорганізації на час звернення із позовом ще незавершена, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 (головуючий суддя Кузнецова І.Л., судді Широбокова Л.П., Герасименко І.М.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2016 скасовано, прийняти нове, яким позов задоволено. Присуджено до стягнення з ПАТ "Південний ГЗК" на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" плату за користування вагонами в сумі 33367,08 грн., збір за зберігання вантажу в сумі 34344,72 коп. Стягнуто з ПАТ "Південний ГЗК" на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" 1378,00 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 1515,80 грн. судового збору за перегляд судового рішення в апеляційній інстанції.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду апеляційний суд керувався приписами статей 42, 119 Статуту залізниць України, пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, пунктами 3, 4, 6, 8-10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, застосувавши які, за встановлених обставин щодо своєчасного повідомлення відповідача про готовність залізниці подати вагони, які прибули на його адресу, неприйняття цих вагонів відповідачем, що призвело до їх затримки на підходах до станції призначення, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача нарахованих залізницею плати за користування вагонами в сумі 33367,08 грн. та збору за зберігання вантажу в сумі 34344,72 грн.

Не погодившись із постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду, ПАТ "Південний ГЗК" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2016 залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 43 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 9, 10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, наголошує на тому, що апеляційний суд залишив поза увагою доводи товариства про те, що плата за користування вагонами є завищеною. Крім цього, оскільки на момент розгляду справи у суді у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відсутній запис про припинення ДП "Укрзалізниця", висновок апеляційного суду про те, що ПАТ "Укрзалізниця" є правонаступником ДП "Укрзалізниця" є передчасним. Припустився апеляційний суд і порушення статей 81, 99 Господарського процесуального кодексу України, оскільки апеляційна скарга від імені позивача підписана неуповноваженою на це особою.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 28.11.2013 між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (залізниця) та Публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (власник колії) було укладено договір № ПР/М-13-2/11-131387/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

Причиною виникнення спору є несплата відповідачем плати за користування спірними вагонами та збору за зберігання вантажу за договором № ПР/М-13-2/11-131387/НЮдч, який укладено не між позивачем та відповідачем, а між ДП "Придніпровська залізниця" та відповідачем.

Звертаючись до суду з позовною заявою Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" обґрунтує свої вимоги тим, що він є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, в тому числі ДП "Придніпровська залізниця".

Місцевий суд, відмовляючи у позові, керувався висновками про передчасність звернення ПАТ "Укрзалізниця" до суду із позовом у зв'язку з тим, що в єдиному державному реєстрі відсутній запис про припинення ДП "Придніпровська залізниця", підприємство залишається суб'єктом господарювання та володіє усіма процесуальними правами сторони у господарському судочинстві, відтак саме ДП "Укрзалізниця" має звертатися до суду із відповідним позовом.

Натомість апеляційний суд дійшов протилежного висновку з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 було утворено ПАТ"Українська залізниця". Додатком 1 до названої постанови затверджено перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворено ПАТ"Українська залізниця". До нього, зокрема, увійшло ДП"Придніпровська залізниця" (код ЄДРПОУ 01073828).

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735 "Питання публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" був затверджений Статут ПАТ "Укрзалізниця", відповідно до п.2 якого товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200. П.12 Статуту закріплено, що товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації.

Також, відповідно до статті 6 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

21.10.2015 відбулась державна реєстрація публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815). До даних "про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа" увійшло й ДП "Придніпровська залізниця". Регіональна філія "Придніпровська залізниця" (код ЄДРПОУ ВП 40081237) значиться як відокремлений підрозділ юридичної особи ПАТ "Укрзалізниця".

Згідно з витягом з протоколу №1 засідання ПАТ"Укрзалізниця" від 21.10.2015 датою початку фінансово-господарської діяльності ПАТ"Укрзалізниця" було визначено 01.12.2015.

18.08.2015 Міністерством інфраструктури України був затверджений передавальний акт ДП "Придніпровська залізниця", відповідно до якого правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків ДП "Придніпровська залізниця" після його реорганізації шляхом злиття переходить до ПАТ "Укрзалізниця".

01.12.2015 комісією з реорганізації ДП"Придніпровська залізниця" та виконуючим обов'язки голови правління ПАТ"Укрзалізниця" було складено заключний передавальний акт, в якому чітко зазначено, що правонаступництво усіх прав та обов'язків переходять до ПАТ"Українська залізниця".

Відповідно до п.2.1 Положення про регіональну філію "Придніпровська залізниця" ПАТ"Укрзалізниця" філія є відокремленим підрозділом товариства, яка не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені товариства та в його інтересах, здійснює делеговані товариством функції у визначеному регіоні транспортної мережі, відповідно до мети, завдань та предмету діяльності товариства. Межі філії затверджуються рішенням правління товариства.

Згідно з частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Частиною 2 статті 108 Кодексу встановлено, що у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Апеляційний суд обґрунтовано наголосив на тому, що вирішуючи питання про правонаступництво, потрібно мати на увазі, що запис в установчих документах про правонаступництво має істотне значення для визнання правонаступництва. Однак суттєве значення мають також фактично здійснені організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов'язує перехід майнових прав та обов'язків, а саме: рішення власника (власників), підписання передаточного або розподільного акта чи балансу тощо. Отже, у вирішенні питань, пов'язаних з правонаступництвом, слід здійснювати аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов'язків на майно (майнові права) чи його відповідну частину.

За встановлених апеляційним судом обставин щодо підписання 01.12.2015 комісією з реорганізації ДП "Придніпровська залізниця" та виконуючим обов'язки голови правління ПАТ "Укрзалізниця" заключного передавального акта, яким ПАТ "Укрзалізниця" визначено правонаступником усіх прав та обов'язків ДП "Укрзалізниця", а також наявності у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відомостей про те, що регіональна філія "Придніпровська залізниця" є відокремленим підрозділом юридичної особи ПАТ "Укрзалізниця", колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що позов заявлено належним позивачем.

Розглядаючи ж спір по суті, апеляційним судом було встановлено, що 28.11.2013 між ДП "Придніпровська залізниця" (залізницею) та ПАТ "Південний ГЗК" (власником колії) укладено договір №ПР/М-13-2/11-131387НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ"Південний ГЗК", яка примикає до станцій Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

Відповідно до п.1 цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці спареною стрілкою №2/4 в парній горловині станції. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом, межею під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії", який встановлено біля вхідного сигналу Ч станції Допоміжна власника колії на відстані 4779 метрів від стрілки примикання.

Згідно з п.5 договору повідомлення про подачу вагонів на під'їзну колію передаються старшим прийомоздавальником станції Кривий Ріг по телефону оператору диспетчера зовнішнього транспорту УЗТ не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичного подавання вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2.

П.8 договору передбачено, що про готовність вагонів до забирання диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗТ по прямому телефонному зв'язку повідомляє старшого прийомоздавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг, повідомлення передається не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичної здачі вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2.

В п.11. договору сторонами узгоджено, що час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.

Відповідно до п.15 договору власник колії сплачує залізниці:

- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами, наведеному у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги (Тарифного керівництва №1);

- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів.

15.12.2015 сторонами укладена додаткова угода №9 до договору, якою у зв'язку з проведенням реєстрації ПАТ"Укрзалізниця", яке є правонаступником Укрзалізниці та підприємств і установ, реорганізованих шляхом злиття відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014р. №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"" назву договору викладено в новій редакції: "Договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг філії "Придніпровська залізниця" ПАТ"Укрзалізниці"".

Також в новій редакції викладено преамбулу договору, зокрема в частині Залізниця та в пункті "Місцезнаходження сторін та банківські реквізити" викладено реквізити Залізниці в новій редакції.

Як встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, залізницею було прийнято до перевезення у власних вагонах вантаж на адресу одержувача - ПАТ "Південний ГЗК".

Позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони, про що зроблено відповідні записи у книгах повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2 №53.

За наказом №477 від 04.10.2015 о 17 год. 40 хв. у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником по причині скупчення на станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу останні були затримані на станції Нікополь Придніпровської залізниці.

Відповідно до вказаного наказу позивачем затримано вагони:

- №№ голова 58804808 хвіст 59142158 у кількості 54 вагонів, індекс поїзда 4876-63-4672 з вантажем, що перевозились у поїзді №2239.

За наказом №489 від 06.10.2015р. о 06год. 15хв. у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником по причині скупчення на станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу останні були затримані на станції Чертомлик.

Відповідно до вказаного наказу позивачем затримано вагони:

За наказом №505 від 10.10.2015 о 01год. 45хв. у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником по причині скупчення на станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу останні були затримані на станції Грекувата.

Відповідно до вказаного наказу позивачем затримано вагони:

- №№ голова 56591159 хвіст 55546238 у кількості 55 вагонів, індекс поїзда 4011-95-4672 з вантажем, що перевозились у поїзді №2251;

За наведеними фактами та через несвоєчасне вивільнення колій від вантажу станціями затримки Нікополь, Чертомлик та Грекувата складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а: №12 від 04.10.2015, №2 від 06.10.2015 та №16 від 10.10.2015, акти загальної форми ГУ-23: №1608 від 06.10.2015, № 69 від 04.10.2015 та №151 від 10.10.2015.

Повідомлення про затримку вагонів, що перевозяться в поїзді №2239 (акт форми ГУ-23а №2 від 06.10.2015) отримано відповідачем 07.10.2015 о 16:32год.

Повідомлення про затримку вагонів, що перевозяться в поїзді №2239 (акт форми ГУ-23а №12 від 04.10.2015) отримано відповідачем 06.10.2015 о 03:25 год.

Повідомлення про затримку вагонів, що перевозяться в поїзді №2251 (акт форми ГУ-23а №16 від 10.10.2015) отримано відповідачем 10.10.2015 о 21:45год.

Відповідно до акта про затримку вагонів форми ГУ-23а №2 від 06.10.2015 затримані вагони, що прибули 06.10.2015 о 04год.50хв. поїздом №2239 відправлені поїздом №2239 07.10.2015 о 20 год.50 хв.

Відповідно до акта про затримку вагонів форми ГУ-23а №12 від 04.10.2015 затримані вагони, що прибули 04.10.2015 о 17год.25хв. поїздом №2239 відправлені поїздом №2239 06.10.2015 о 04 год.20 хв.

Відповідно до акта про затримку вагонів форми ГУ-23а №16 від 10.10.2015 затримані вагони, що прибули 08.10.2015 о 18год.35хв. поїздом №2251 відправлені поїздом №2251 10.10.2015 о 23 год.00 хв.

Підставою для складання актів визначена затримка вагонів через неприйняття їх вантажовласником з причин скупчення вагонів на станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці, які прибули на адресу ПАТ "Південний ГЗК", і несвоєчасне вивільнення колій від вантажу .

Викладені обставини слугували визначальними для нарахування позивачем плати за користування вагонами по відомостях плати форми ГУ-46 №№10109288, 09109283, 13109297, 13109295, 12109293, 12109202, 04119316, 13109296, 13109294, 11109291 в сумі 33367,08 грн. та збору за зберігання вантажу по накопичувальній картці форми ДУ-92 №12109054 в сумі 34344,72 грн.

Зазначені відомість плати за користування вагонами та накопичувальна картка підписані представниками товариства із застереженням, що шляхи приймання були вільні та про готовність прийняти вагони.

Спір у справі, що переглядається, виник у зв'язку з відмовою ПАТ "Південний ГЗК" сплатити нараховані йому залізницею плату за користування вагонами та збору за зберігання вантажу. Відповідач наголошує на тому, що він був готовий прийняти вагони, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками щодо зайнятості колій на станції Допоміжна.

Відповідно до приписів частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно зі статтею 42 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457 залізниця зобов'язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня.

Відповідно до статті 46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Статтею 71 Статуту залізниць України визначено взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Згідно статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Порожні власні або орендовані вагони, які перевозяться за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, відповідно до пункту 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, мають статус "вантажу", що залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці.

Збір за зберігання вантажу розраховується згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, відповідно до якого збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Відповідно до пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи, які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами, включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.02.1999р. №113, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.

Пунктом 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися начальником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

За приписами пункту 8 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Згідно пункту 9 розділу ІІІ Правил про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.

Пунктом 10 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника; час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Як встановлено апеляційним судом, Регіональна філія "Придніпровська залізниця" своєчасно повідомила ПАТ "Південний ГЗК" про готовність залізниці подати вагони, які прибули на його адресу. Проте, прийнятий до перевезення на адресу комбінату вантаж був затримані залізницею на шляху прямування згідно вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами, відповідно до наказів №477 від 04.10.2015, №489 від 06.10.2015, №505 від 10.10.2015 про що складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а: №12 від 04.10.2015, №2 від 06.10.2015 та №16 від 10.10.2015, акти загальної форми ГУ-23: №1608 від 06.10.2015, № 69 від 04.10.2015 та №151 від 10.10.2015, з огляду на скупчення вагонів на станції Допоміжна Придніпровської залізниці внаслідок несвоєчасного вивільнення комбінатом колій від вантажу, що призвело до затримки вагонів.

Водночас суди встановили, що ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження повідомлення ДП "Придніпровська залізниця" про готовність забрати на свою під'їзну колію вагони зі станції призначення, а також доказів на підтвердження прийняття заходів відносно залізниці з приводу порушення нею умов договору № ПР/М-13-2/11-131387НЮдч від 28.11.2013 в частині дотримання строку подачі вагонів на під'їзну колію комбінату.

Зважаючи на вказані обставини, залізницею на підставі зазначених актів були складені відомості плати за користування вагонами та накопичувальні картки із розрахунком плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу. Обґрунтованість наданих ПАТ "Придніпровська залізниця" розрахунків плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу були досліджені апеляційним судом під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, з урахуванням наведених правових положень та встановлених апеляційним судом обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційний суд, здійснивши перевірку наданих ПАТ "Придніпровська залізниця" розрахунків, дійшов обґрунтованого висновку про правомірність нарахування залізницею плати за користування вагонами у розмірі 33367,08 грн. та збору за зберігання вантажу у розмірі 34344,72 грн.

Заперечення ПАТ "Південний ГЗК" щодо недоведеності того факту, що затримка вагонів відбулась саме з вини комбінату, суд касаційної інстанції визнає безпідставним з огляду на їх спростування встановленими апеляційним судом обставинами справи.

Так в обґрунтування своєї позиції щодо готовності забрати вагони зі станції призначення на свої під'їзні колії, ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" надав довідку щодо зайнятості колій на станції Допоміжна на момент видачі згаданих наказів, з якої вбачається, що на станції були вільні колії. Проте апеляційним судом обґрунтовано зауважено, що навіть за умови наявності вільних під'їзних колій на станції Допоміжна, за відсутності з боку комбінату доказів на підтвердження прийняття ним передбачених договором заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, неможливо погодитися з доводами комбінату щодо відсутності його вини у їх скупченні, а навпаки - це може бути свідченням саме його вини у такому скупченні внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні його вагонів зі станції призначення за наявності вільних під'їзних колій.

Разом з тим, зайнятість приймально-відправних колій на станції призначення згідно технологічного процесу роботи станції, планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку "Укрзалізниці" і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції, тощо.

Водночас визначення можливості доставки на станцію призначення затриманих вагонів відноситься до технології роботи саме залізниці, оскільки це пов'язано з необхідністю спеціальних знань диспетчера з руху поїздів.

Надані ПАТ "Придніпровська залізниця" пояснення поїзних диспетчерів свідчать про неможливість подачі спірних вагонів у зв'язку з зайнятістю колій станції призначення з вини вантажоотримувача, яким не забиралися подані на його адресу вагони.

Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, у той час як несвоєчасне забирання з колій станції ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог пункту 33 Правил видачі вантажів та статей 46, 47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть за відсутності передбачення такої поставки планом (договором, контрактом, замовленням тощо).

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на правомірність нарахування Регіональною філією ПАТ "Укрзалізниця" "Придніпровська залізниця" плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу внаслідок затримки вагонів на коліях станції призначення саме з вини ПАТ "Південний ГЗК".

Стосовно викладених у касаційній скарзі ПАТ "Південний ГЗК" доводів щодо необґрунтовано завищеного розрахунку суми позовних вимог, судова колегія касаційної інстанції зауважує, що оскільки такі доводи не були предметом розгляду у суді першої та апеляційної інстанцій, у суду касаційної інстанції в силу обмежень, встановлених статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, відсутні повноваження щодо прийняття та розгляду таких вимог.

Колегія суддів також визнає безпідставними доводи скаржника щодо відсутності у представника ПАТ "Укрзалізниця" Карпенко С.А. права підпису апеляційної скарги від 24.05.2016 №НЮс-04/81. Так, як встановлено апеляційним судом, відповідно до довіреності від 19.04.2016 Карпенко С.А. уповноважено представляти інтереси ПАТ "Українська залізниця" у господарських судах усіх інстанцій з усіма правами, що надані позивачу, відповідачу, скаржнику у тому числі підписувати та подавати будь-які заяви.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в постанові, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України