ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2016 року Справа № 914/495/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Львова Б.Ю., Селіваненка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 року у справі № 914/495/16 за позовом приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод" до товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька паливна компанія Бізнес", Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, треті особи: приватне підприємство "Салют-плюс", товариство з обмеженою відповідальністю "Н.П.Б.", Львівське міське управління юстиції, закрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Альфа" про визнання недійсним свідоцтва та скасування реєстрації права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовною заявою до відповідачів про визнання недійсним свідоцтва на право власності на нежитлові будівлі від 06.02.2012 року, виданого Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради; скасування державної реєстрації права власності товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька паливна компанія Бізнес" на нежитлові будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1: "Б-1" - операторська, загальною площею 18,7 кв. м, "В-1" - насосна загальною площею 5,4 кв. м.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що судовим рішенням у господарській справі № 914/4064/14 визнано недійсним укладений між ЗАТ "Акціонерна компанія "Альфа" та ФОП ОСОБА_4 договір купівлі-продажу від 07.04.2009 року, предметом якого є зазначене нерухоме майно, однак не визнано недійсним свідоцтво про право власності, видане Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради 06.02.2012 року ТОВ "Галицька паливна компанія Бізнес" та не скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ "Галицька паливна компанія Бізнес" на нежитлові будівлі операторської (літ. Б-1), загальною площею 18, 7 кв.м., насосної (літ. В-1), загальною площею 5, 4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що перейшли ТОВ "Галицька паливна компанія Бізнес" за розподільчим балансом в процесі реорганізації шляхом виділення з ТОВ "Н.П.Б".

При цьому позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що нежитлові будівлі, які зареєстровані на праві власності за ТОВ "Галицька паливна компанія Бізнес" знаходяться на земельній ділянці (АДРЕСА_1), яка належить йому на праві постійного користування, чим порушено його право землекористування.

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.05.2016 року (суддя Манюк П.Т.) у позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 року (судді: Скрипчук О.С., Дубник О.П., Матущак О.І.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Галицька паливна компанія Бізнес" вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відзиви на касаційну скаргу від інших сторін та третіх осіб до суду не надходили.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача ТОВ "Галицька паливна компанія Бізнес", дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 29.04.1999 року між ЗАТ "АК "Альфа" та Львівським державним локомотивно-ремонтним заводом (правонаступником якого є ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод") було укладено договір про сумісну діяльність, за умовами якого сторони зобов'язались шляхом об'єднання майна і зусиль діяти для досягнення господарської мети, а саме: будівництво та експлуатація автозаправного комплексу, який буде знаходиться на АДРЕСА_1.

В п. 5.1. договору про сумісну діяльність сторони погодили, що частки сторін за даним договором складають: ЗАТ "АК "Альфа" - 95 %, Львівський державний локомотивно-ремонтний завод - 5%.

Земельна ділянка (за адресою: АДРЕСА_1) належить позивачеві на праві постійного користування землею, згідно з Державним Актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 29.09.2000 року.

30.05.2008 року рішенням господарського суду Львівської області, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2008 року у справі № 2/28, визнано за ЗАТ "Акціонерна компанія "Альфа" право власності на об'єкт нерухомого майна - автозаправну станцію, що знаходиться за адресою, АДРЕСА_1. На підставі даного рішення ЗАТ "Акціонерна компанія "Альфа" зареєструвало право власності на зазначене майно.

Постановою Вищого господарського суду від 16.12.2008 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2008 року та рішення господарського суду Львівської області від 30.05.2008 року у справі № 2/28 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

07.04.2009 року між ЗАТ "АК "Альфа" (продавець) та ФОП ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (автозаправна станція), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

04.02.2010 року між ФОП ОСОБА_4 (продавець) та ПП "Салют-плюс" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (автозаправочна станція), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

09.02.2010 року між ТОВ "Н.П.Б." (іпотекодержатель) та ПП "Салют-Плюс" (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки. Згідно з умовами договору іпотеки предмет іпотеки - автозаправна станція, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з Актом прийому-передачі від 15.03.2010 року ПП "Салют-Плюс" (іпотекодавець) передало, а ТОВ "Н.П.Б." (іпотекодержатель) прийняло у власність автозаправну станцію що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

17.03.2010 року ТОВ "Н.П.Б." зареєструвало право власності на автозаправну станцію, що знаходиться за адресою, АДРЕСА_1.

За результатами нового розгляду справи рішенням господарського суду Львівської області від 02.06.2010 року, яке залишене в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2010 року у справі № 11/19 (2/28), в позові ЗАТ "АК "Альфа" про визнання права власності на автозаправну станцію відмовлено.

14.06.2011 року рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Н.П.Б." було реорганізовано товариство шляхом виділення із складу товариства частини майна та створено на його базі ТОВ "Галицька паливна компанія Бізнес". Для забезпечення створення та діяльності товариства ТОВ "Галицька паливна компанія Бізнес" останньому було передано у власність, зокрема, майно - автозаправну станцію що знаходиться за адресою, АДРЕСА_1.

10.02.2012 року за ТОВ "Галицька паливна компанія Бізнес" було зареєстровано право власності на нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою, АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.01.2015 року у справі № 914/4064/14, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 11.08.2015 року, визнано недійсним укладений між ЗАТ "Акціонерна компанія "Альфа" та ФОП ОСОБА_4 договір купівлі-продажу від 07.04.2009 року нежитлових будівель: операторської (літ. Б-1), загальною площею 18, 7 кв. м., насосної (літ. В-1), загальною площею 5, 4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про визнання недійсним свідоцтва на право власності на нежитлові будівлі; скасування державної реєстрації права власності на нежитлові будівлі у зв'язку недійсністю правочину, за яким вперше було відчужено вказане майно.

Висновок судів попередніх інстанцій про відмову в позові про визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно і скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно обґрунтовано обранням неналежного способу захисту порушеного права, оскільки позовні вимоги не обгрунтовано ні порушенням права власності позивача, ані порушенням процедури оформлення та видачі свідоцтва про право власності або здійснення державної реєстрації права власності.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права ті інтересу.

Цивільним кодексом України передбачено засади захисту права власності. Зокрема, особливості захисту права власності врегульовані главою 29 ЦК України, яка серед іншого передбачає такі способи захисту права власності як: заборону вчинення дій, які можуть порушити право власності, або вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ч. 2 ст. 386 ЦК України); відшкодування завданої власнику майнової та моральної шкоди (ч. 2 ст. 386 ЦК України); витребування майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч. 1 ст. 387 ЦК України); усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 391 ЦК України); визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності (ч. 1 ст. 392 ЦК України); визнання незаконним та скасування правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника (ч.1 ст. 393 ЦК України); відновлення того становища, яке існувало до видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, яким порушено право власності, а у разі неможливості відновлення попереднього становища - на відшкодування майнової та моральної шкоди (ч. 2 ст. 393 ЦК України); компенсація власнику земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель у зв'язку із зниженням цінності цих об'єктів у результаті діяльності, що призвела до зниження рівня екологічної, шумової захищеності території, погіршення природних властивостей землі (ч. 2 ст. 393 ЦК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що право власності на нежитлові будівлі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, у встановленому порядку за позивачем не було зареєстроване, однак земельна ділянка, на якій розташовані зазначені будівлі, належить йому на праві постійного користування. При цьому, вимоги про усунення перешкод у здійсненні користування та розпорядження своїм майном позивачем не заявлялися.

В той же час, свідоцтво про право власності не є правочином, його наслідком не є виникнення, зміна чи припинення правовідносин. Свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється право власності.

Разом з тим, спірне свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі від 06.02.2012 року, було видане на підставі наказу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 06.02.2012 року № 362-НЖ-3, який у встановленому порядку не визнано недійсним.

Отже, самостійні вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі від 06.02.2012 року, яким посвідчено право власності ТОВ "Галицька паливна компанія Бізнес" на ці будівлі, як і скасування державної реєстрації за ним права власності, без обгрунтування порушення права власності позивача на це майно, або процедури оформлення та видачі свідоцтва про право власності чи здійснення державної реєстрації права власності, не відповідають встановленим законом способам захисту порушеного права та саме лише їх задоволення не призведе до відновлення права, яке позивач вважає порушеним.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суди обох інстанцій дійшли вірного висновку про відмову в позові про визнання недійсним свідоцтва на право власності та скасування державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення у зв'язку з безпідставністю.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, а тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 року - без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді Б.Львов

В.Селіваненко