ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2016 року Справа № 912/674/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача),

Яценко О.В.,

Селіваненка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фермерського господарства ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 року у справі № 912/674/16 за позовом фермерського господарства ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Тайм Плюс" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року позивач звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до відповідача про стягнення грошових коштів в сумі 94 500 грн. та процентів за користування коштами в сумі 7 575,53 грн.

Позов обгрунтовано істотним порушенням відповідачем вимог щодо якості поставленого товару за договором купівлі-продажу від 31.07.2015 року, в зв'язку з чим позивач відмовився від договору і вимагає повернення сплаченої за товар грошової суми.

До прийняття рішення по справі позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 94 500 грн.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 20.04.2016 року (суддя Болгар Н.В.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 94 500 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 року (судді: Кощеєв І.М., Євстигнеєв О.С., Науменко І.М.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 31.07.2015 року між фермерським господарством ОСОБА_4 (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт Тайм Плюс" (продавець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язався передати покупцеві два нових гранулятори СГ-300 за ціною 47 250 грн., загальною вартістю 94 500 грн., протягом 21 дня з моменту внесення попередньої оплати.

Покупець перерахував продавцеві 94 500 грн. оплати за товар, що підтверджено платіжними дорученнями від 31.07.2015 року № 62, від 13.08.2015 року № 276, з посиланням на рахунок від 30.07.2015 року № СФ-53.

Згідно з видатковою накладною від 15.08.2015 року № РН-000019 продавець передав покупцю два гранулятори СГ-300 на суму 94 500 грн.

Позивачем в односторонньому порядку було складено Акт про виявлення недоліків від 08.10.2015 року, в якому вказано, що гранулятори СГ-300 не є новими, виготовлені з раніше уживаних деталей і забезпечити належне функціонування обладнання не вдалось.

Відповідно до видаткової накладної (повернення) від 15.10.2015 року № ВП-0000001 покупець передав (повернув) продавцеві 2 гранулятори СГ-300 на суму 94 500 грн.

Відповідач у складеному в односторонньому порядку акті від 15.10.2015 року № 15/10 зазначає, що обидва гранулятори були у використанні певний час, мало місце зношення пресуючих роликів та матриць, на обох грануляторах проводились додаткові зварювальні роботи, відсутні приводні ремені.

12.01.2016 року відповідач отримав від позивача претензію від 25.12.2015 року з вимогою повернути отримані за договором кошти у сумі 94500 грн. у зв'язку з наявністю істотних недоліків товару та відмовою від договору купівлі-продажу. Вказана претензія залишена відповідачем без реагування.

Предметом даного судового розгляду є вимоги покупця до продавця про повернення вартості поставленого товару неналежної якості у зв'язку з відмовою від договору.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позову обгрунтовано доведеністю правових підстав для покладення на продавця обов'язку повернути сплачені грошові кошти за неякісний товар.

Апеляційний господарський суд свій висновок про відмову в позові обґрунтував виходом судом першої інстанції за межі позову, предметом якого була вимога про повернення безпідставно набутих коштів, яка в свою чергу не підлягає задоволенню, оскільки правовідносини між сторонами грунтуються на договорі.

Ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право, зокрема, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач здійснив оплату товару за спірним договором, а відповідач після відмови покупця від договору у зв'язку з істотним порушенням якості відпущеного товару не повернув грошову суму отриману за товар, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача здійсненої позивачем оплати за товар у сумі 94 500 грн. й обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення цієї грошової суми з урахуванням вимог ч. 2 ст. 678 ЦК України, якою, зокрема, обгрунтовано позовні вимоги.

Натомість суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, не звернув увагу на те, що у позовній заяві крім ст. 1212 ЦК України наведено й іншу правову підставу позову, а саме ч. 2 ст. 678 ЦК України.

Крім того, посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (абзац сьомий підпункту 3.12 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18).

Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення вартості товару, поставленого з істотним порушенням вимог щодо якості ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

За таких обставин, оскаржену постанову апеляційного господарського суду не можна визнати законною й обґрунтованою, і тому вона підлягає скасуванню, а законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фермерського господарства ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 року скасувати, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.04.2016 року залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Тайм Плюс" на користь фермерського господарства ОСОБА_4 витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в сумі 1837,36 грн.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Кіровоградської області.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді О.Яценко

В.Селіваненко