ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2016 року Справа № 904/4107/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБожок В.С., Ходаківської І.П.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська обл.на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 рокуза скаргоюПублічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська обл.на діїВідділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київу справі господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. КиївдоПублічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська обл.про стягнення заборгованості за договором

за участю представників

позивача: Мельник В.В.,

відповідача: Лисенко Є.В.,

відділу ДВС: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" (далі за текстом - ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою (з урахуванням уточнень) на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі за текстом - відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ), в якій просило визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Мурихіна С.В. по винесенню постанови про стягнення виконавчого збору від 26.01.2016 року у виконавчому провадженні № 44736616 протиправними; скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 26.01.2016 року у виконавчому провадженні № 44736616, винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Мурихіним С.В.; зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ повернути на користь ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" стягнуту суму 2 323, 74 грн. виконавчого збору на підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 26.01.2016 року у виконавчому провадженні № 44736616.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2016 року залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року у задоволенні скарги ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" від 01.03.2016 року за вих. № 464/07 на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", у зв'язку з невиконанням боржником добровільно у встановлений строк рішення суду та відсутністю передбачених законодавством підстав для визнання дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Мурихіна С.В. по винесенню постанови про стягнення виконавчого збору від 26.01.2016 року у виконавчому провадженні № 44736616 протиправними; відтак, відсутні і підстави для скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 26.01.2016 року та зобов'язання відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ повернути на користь ПАТ "Дніпродзержинська теплоцентраль" стягнуту суму 2 323, 74 грн. виконавчого збору.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року і визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Мурихіна С.В. по винесенню постанови про стягнення виконавчого збору від 26.01.2016 року у виконавчому провадженні № 44736616 протиправними; скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 26.01.2016 року у виконавчому провадженні № 44736616, винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Мурихіним С.В.; зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ повернути на користь ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" стягнуту суму 2 323, 74 грн. виконавчого збору на підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 26.01.2016 року у виконавчому провадженні № 44736616.

Позивачем та відділом ДВС МЮУ відзивів на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року - скасувати і визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Мурихіна С.В. по винесенню постанови про стягнення виконавчого збору від 26.01.2016 року у виконавчому провадженні № 44736616 протиправними; скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 26.01.2016 року у виконавчому провадженні № 44736616, винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Мурихіним С.В.; зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ повернути на користь ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" стягнуту суму 2 323, 74 грн. виконавчого збору на підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 26.01.2016 року у виконавчому провадженні № 44736616, а представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечував на просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Відділ ДВС МЮУ згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2014 року залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2014 року у справі № 904/4107/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі за текстом - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") до ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" про стягнення заборгованості за договором позовні вимоги задоволено частково: присуджено до стягнення з ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 27 984 333, 29 грн. основного боргу, 647 166, 51 грн. пені, 1 510 154, 94 грн. інфляційних втрат, 173 011, 69 грн. 3 % річних, 73 080 грн. судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2014 року видано наказ від 08.08.2014 року.

Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ 17.09.2014 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 44736616 та запропоновано боржнику добровільно виконати рішення в семиденний строк з дня отримання постанови.

26.12.2014 року винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження.

Також 26.12.2014 року винесено постанову про зупинення виконавчого провадження у зв'язку з внесенням боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь в процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2016 року визнано незаконними дії старшого державного виконавця щодо винесення постанови від 26.12.2014 року про зупинення виконавчого провадження, дану постанову скасовано та зобов'язано відділ примусового виконання рішень поновити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2014 року.

15.10.2015 року постановою державного виконавця поновлено виконавче провадження.

17.12.2015 року господарським судом Дніпропетровської області винесено ухвалу у справі № 904/10198/15 про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Оголошення про порушення провадження по справі про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України опубліковано 18.12.2015 року, що підтверджується наявними у справі доказами.

Листом від 21.12.2015 року ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" звернулось до начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ, в якому просило зупинити виконавчі провадження по боржнику у зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство.

Даний лист отримано Департаментом організаційного забезпечення та контролю МЮУ 22.12.2015 року, про що свідчить напис та печатка на копії листа.

26.01.2016 року винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у зв'язку з невиконанням боржником в установлений строк виконавчого документа.

28.01.2016 року винесено постанову про зупинення виконавчого провадження у зв'язку з порушенням справи про банкрутство.

Скаргу ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ мотивовано тим, що згідно Закону України "Про виконавче провадження" нарахування виконавчого збору пов'язано із початком примусового виконання рішення шляхом застосування певних заходів примусового виконання судового рішення, визначених ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження". Водночас, будь-яких заходів примусового виконання судового рішення у цій справі, визначених ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, звернення стягнення на майно або грошові кошти боржника, тощо державним виконавцем здійснено не було. Крім того, скаржник посилався на те, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 року у справі №904/10198/15 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль". Інформація про обов'язкове зупинення виконавчого провадження надійшла до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ ще 22.12.2015 року. Як зазначено скаржником, державний виконавець повинен був зупинити провадження ще 23.12.2015 року та не вчиняти жодних виконавчих дій, в тому числі і не мав права стягувати виконавчий збір. Натомість, 26.01.2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Мурихіним С.В. стягнуто виконавчий збір, а 28.01.2016 року постановою було зупинено виконавче провадження. Таким чином, постанова про стягнення виконавчого збору від 26.01.2016 року у виконавчому провадженні № 4473661 винесена старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Мурихіним С.В. є протиправною та такою, що порушує права боржника.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Статтею 124 Конституції України, з якою кореспондуються положення ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, встановлено імперативний припис, згідно якого судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 6, ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

В ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

В постанові про відкриття виконавчого провадження від 17.09.2014 року боржнику було надано строк для добровільного виконання рішення, однак боржник добровільно рішення суду не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону від 12.02.2015 року) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених ст. ст. 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. п. 1 - 17 ч. 1 ст. 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини, а з підстави, передбаченої п. 18 ч. 1 ст. 37 цього Закону, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що постановою від 26.01.2016 року старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ з боржника було стягнуто виконавчий збір у зв'язку з невиконанням останнім добровільно судового рішення у встановлений семиденний строк та постановою від 28.01.2016 року відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України зупинив виконавче провадження № 44736616 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" офіційним оприлюдненням є оприлюднення відомостей про справу про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Згідно ч. 10 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Таке оголошення має містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна, граничний строк подання заяв конкурсних кредиторів з вимогами до боржника.

Статтею 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що розглядаючи справу по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій на зазначені вище фактичні обставини справи та вимоги закону уваги не звернули, не дали їм належної оцінки та прийняли судові рішення без врахування тих обставин, що ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" знаходиться у процедурі банкрутства з 17.12.2015 року та без урахування вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки доказів та фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій.

Згідно з ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року у справі № 904/4107/14 - скасувати.

3. Справу № 904/4107/14 направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіВ.С. Божок І.П. Ходаківська