ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2016 року Справа № 910/7861/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В. Стратієнко Л.В.розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016у справі№ 910/7861/16 Господарського суду міста Києва за позовомприватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" допублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" простягнення 13 551,13 грн
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
В С Т А Н О В И В:
Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 13 551,13 грн збитків, які виникли у зв'язку з нестачею вантажу при перевезенні, на підставі статей 16, 22, 909, 920, 924 Цивільного кодексу України, статей 224, 307, 314 Господарського кодексу України, статей 110, 114, 130 Статуту залізниць України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 по справі №910/7861/16, в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 та рішення місцевого господарського суду від 14.07.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду - скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з таких підстав.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з договором перевезення, оформленого залізничною накладною №51085561 від 04.01.2016, за груповою відправкою на адресу позивача (одержувач вантажу) у вагонах №№54780531,61178661 надійшов вантаж - кокс домінний, вантажовідправник (графа "1" накладної) - ПАТ "Авдіївський коксохімічний завод", м.Авдіївка.
Із направлених зазначеною накладною вагонів, а саме №54780531 та №61178661 були видані позивачу із складанням комерційних актів від 12.01.2016: БН 724653/15, БН№724654/16, в яких зафіксовано недостачу вантажу в кількості: 2200 кг,3150 кг. В технічному відношенні вагони прибули справні, течі вантажу немає, маркування порушене
Вартість недостачі вантажу, яка була розрахована позивачем з урахуванням норми недостачі вантажу 2% склала 13 551,13 грн.
У зв'язку з недостачею вантажу, прийнятого ДП "Донецька залізниця" до перевезення згідно з договором перевезення, оформленого залізничною накладною №51085561 від 04.01.2016, позивач, посилаючись та те, що ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником ДП "Донецька залізниця" просить стягнути заявлені збитки з ПАТ "Українська залізниця".
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ПАТ "Українська залізниця", суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірні правовідносини виникли між позивачем та державним підприємством "Донецька залізниця", тоді як доказів переходу прав і обов'язків від ДП "Донецька залізниця" до ПАТ "Українська залізниця" не надано, а тому ПАТ "Українська залізниця" не має відповідати за неналежне виконання своїх зобов'язань з боку ДП "Донецька залізниця".
Проте з такими висновками, колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.
Судами обох інстанцій встановлено, що публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", як нова юридична особа утворене згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Всі підприємства, на базі яких утворюється публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", реорганізовуються шляхом злиття.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
За змістом статті 59 Господарського кодексу України припинення суб'єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Припинення вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.
Відповідно до вимог ст. 107 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог, комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.
Отже, у разі злиття, поділу, приєднання підприємств момент переходу майна та відповідних прав і обов'язків до нових підприємств визначається днем підписання передавального або розподільного акту чи балансу, і тому не може співпадати у часі з моментом здійснення реорганізації підприємства, тобто включенням запису про припинення юридичної особи до державного реєстру.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - Кодексу), господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. 33 Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Разом з тим, якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати необхідні для цього докази, при цьому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.
Зазначеного суди попередніх інстанцій не врахували при вирішенні даного спору.
У зв'язку з чим, при вирішенні питання щодо правонаступництва, судам попередніх інстанцій слід було встановити та перевірити чи було складено передавальний акт та чи затверджувався він в установленому законом порядку, також судами слід було дослідити первинні документи щодо передачі активів і пасивів державного підприємства "Донецька залізниця" у процесі здійснення реорганізації шляхом злиття з публічним акціонерним товариством "Українська залізниця".
Відтак, колегія суддів вважає, що судами не встановлено обсяг прав та обов'язків, що переходять до правонаступника у результаті злиття, та достеменно не встановлено чи відбулась така передача правонаступнику прав та обов'язків.
Встановлення та дослідження вказаних обставин має істотне значення для правильного вирішення спору, та їх не дослідження призвело до передчасних висновків по суті заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи, що допущені порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.1117 ГПК України, колегія суддів вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 підлягає скасуванню, а справа передачі на розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно та об'єктивно перевірити доводи сторін, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають значення для вирішення справи, витребувавши при цьому їх у разі необхідності, та на підставі всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності вирішити спір, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні відносини.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 скасувати, а справу №910/7861/16 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Головуючий Н. Нєсвєтова
Судді І. Вовк
Л. Стратієнко