ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Справа № 910/20907/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідачів: Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві: Мехреньгіна А.Б. не з'явилися Гусєв О.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управлінняна ухвалу та постанову за скаргою на діїГосподарського суду міста Києва від 16 серпня 2016 року Київського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2016 року Київського квартирно-експлуатаційного управління (вх. 06-291/10830/16 від 26.07.2016) Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києвіу справі№ 910/20907/15за позовомКиївського квартирно-експлуатаційного управліннядозакритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Артур", товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті-Плюс"про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.08.2016 (суддя - Шкурдова Л.М.), залишену без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016, з урахування ухвали про виправлення описки, (головуючий - Мартюк А.І., судді - Алданова С.О., Зубець Л.П.), в задоволенні скарги Київського квартирно-експлуатаційного управління (вх. 06-291/10830/16 від 26.07.2016) на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 16.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги скаржника.

Заслухавши пояснення представників позивача, органу державної виконавчої служби, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2015 у справі № 910/20907/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2015, позов Київського квартирно-експлуатаційного управління до закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Артур", товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті-Плюс" задоволено. Розірвано договір оренди № 152/2002/ГоловКЕУ нерухомого військового майна, розташованого в Київському гарнізоні за адресою: м. Київ, вул. Московська, 45/1 будинок № 33 в/м 59, укладений між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням та закритим акціонерним товариством "Науково-виробничим підприємством "Артур". Зобов'язано ЗАТ "Науково-виробниче підприємство "Артур" звільнити нерухоме військове майно-нежитлові приміщення загальною площею 1 136,78 кв. м., 7-го поверху будинку № 33 в/м 59 по вулиці Московській, 45/1 в місті Києві.

Виселено ТОВ "Трініті-Плюс" з нерухомого військового майна - нежитлових приміщень загальною площею 1 136,78 кв. м., 7-го поверху будинку № 33 в/м 59 по вулиці Московській, 45/1 в місті Києві.

11.01.2016 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2015 було видано накази.

02.02.2016 державним виконавцем ВДВС Печерського районного управління юстиції у місті Києві було винесено постанову про відкриття виконавчою провадження № 49992074 з виконання наказу № 910/20907/15 від 11.01.2016 про виселення ТОВ "Трініті-Плюс" з нерухомого військового майна - нежитлових приміщень загальною площею 1 136.78 кв. м, 7-го поверху будинку № 33 в/м 59 по вулиці Московській, 45/1 в місті Києві.

24.03.2016 державним виконавцем було складено акт опису й арешту майна серії № 49992074, згідно з яким описано майно, що знаходилось в приміщенні Київського квартирно-експлуатаційного управління та передано це майно на відповідальне зберігання останньому.

02.07.2016 державним виконавцем Печерського районного ВДВС міста Києва ГТУЮ у м. Києві було винесено постанову про зміну зберігача майна, за якою було змінено відповідальну особу зберігання майна - представника Київського квартирно-експлуатаційного управління та призначено відповідальною особою зберігання майна зазначеного в акті опису та арешту майна від 24.03.2016 на представника ТОВ "Трініті-Плюс".

Державним виконавцем Печерського районного ВДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві направлено позивачу вимогу № 3339/7 від 07.07.2016 щодо надання доступу 14.07.2016 о 10 год. до приміщення, у зв'язку з необхідністю передачі описаного згідно з актом опису та арешту майна від 24.03.2016 іншому зберігачу та було повідомлено про обов'язкову присутність представника Київського квартирно-експлуатаційного управління.

14.07.2016 державним виконавцем Печерського районного ВДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві здійснено примусовий вхід в нежитлове приміщення 7-го поверху будинку № 33 в/м 59 по вулиці Московській, 45/1 в місті Києві, вчинено дії щодо передачі описаного згідно з актом від 24.03.2016 майна на зберігання представнику ТОВ "Трініті-Плюс", про що складено відповідний акт.

Обґрунтовуючи свою скаргу на дії Печерського районного ВДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві, Київське квартирно-експлуатаційного управління посилається на те, що державним виконавцем під час виконання рішення суду було неправомірно змінено зберігача майна, адже фактично рішення суду було виконано шляхом складення державним виконавцем акту опису та арешту майна від 24.03.2016 та передачею такого майна на зберігання позивачу (стягувачу), а також вказував на неправомірність винесення вимоги від 07.07.2016 щодо доступу до приміщення позивача з метою передачі описаного майна іншому зберігачу та здійснення державним виконавцем примусового входу до приміщення позивача за відсутності позивача.

Відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Як вбачається із матеріалів справи, 11.01.2016 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2015 було видано наказ про виселення ТОВ "Трініті-Плюс" з вказаного нерухомого військового майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець перевіряє стан виконання рішення про виселення боржника на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання боржником рішення самостійно державний виконавець виконує його примусово.

Порядок виселення боржника встановлений ст. 78 Закону України "Про виконавче провадження".

Частинами 3, 4, 5, 6 ст. 78 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити боржника про день і час примусового виселення. Боржник вважається повідомленим про примусове виселення, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися виселення, чи за іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Відсутність боржника, повідомленого про день і час виселення, під час виконання рішення не є перешкодою для виконання рішення. Виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим приміщенням. Виселення здійснюється у присутності понятих за сприянням поліцейських з обов'язковим описом майна державним виконавцем. За необхідності державний виконавець в установленому законом порядку забезпечує зберігання майна боржника з покладенням пов'язаних з цим витрат на боржника. У разі якщо виконання рішення здійснюється за відсутності осіб, які підлягають виселенню, державний виконавець зобов'язаний провести опис майна. Описане майно передається для відповідального зберігання особі, визначеній державним виконавцем.

Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" державному виконавцю надано право щодо визначення особи, якій може бути передано на зберігання описане майно, зокрема, такою особою може бути боржник.

У разі необхідності після передачі майна на зберігання за постановою державного виконавця таке майно може бути передано на зберігання іншому зберігачу (п. 4.2.6. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 (в редакцій чинній на момент винесення постанови від 02.07.2016 державного виконавця).

Господарські суди встановивши, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2015 у справі № 910/20907/15 на час розгляду справи не виконано, а позивачем не оскаржувалась бездіяльність державного виконавця (нездійснення ним всіх дій, передбачених ст. 78 Закону України "Про виконавче провадження" щодо виселення боржника з приміщення позивача) і останній в силу Закону України "Про виконавче провадження" мав право передавати таке майно на зберігання боржнику та виносити і направляти позивачу вимогу щодо надання доступу до приміщення, прийшли до правомірно висновку про відмову у задоволенні відповідної скарги позивача.

Доводи касаційної скарги про те, що фактично рішення суду було виконано шляхом складення державним виконавцем акту опису та арешту майна від 24.03.2016 та передачею такого майна на зберігання позивачу (стягувачу), в зв'язку з чим подальша зміна зберігача є неправомірною, то вони були предметом розгляду судів, які правомірно зазначили, що виконання рішення про виселення полягає у фактичному звільненні приміщення від особи, що виселяється, та її майна, що станом на час розгляду даної скарги державним виконавцем не зроблено. Також державним виконавцем відповідно до вимог ч. 8 ст. 78 Закону України "Про виконавче провадження" не складено акт про виконання рішення суду про виселення боржника.

Також позивач був належним чином повідомлений про необхідність забезпечення присутність свого представника під час здійснення входу до приміщення, що підтверджується отриманою позивачем 13.07.2016 вимогою державного виконавця від 07.07.2016 і доводи касаційної скарги вказаного не спростовують.

Доводи касаційної скарги ґрунтуються на помилковому тлумаченні вказаних вище норм Закону України "Про виконавче провадження", правильності висновків судів не спростовують, а тому підстав для скасування ухвали Господарського суду м. Києва від 16.08.2016 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 16 серпня 2016 року та постанову

Київського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2016 року у справі за № 910/20907/15 - без змін.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя І. Вовк Суддя І. Кондратова