ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Справа № 902/576/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Козир Т.П., Кролевець О.А.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.08.2016на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 21.09.2016у справі№ 902/576/16 Господарського суду Вінницької областіза позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд"простягнення 219848932,31 грн.за участю представників сторін:

позивача: Атаманюк Т.О.

відповідача: Бортницький Ю.В., Кучма С.В.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд" 219848932, 31 грн. заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.08.2016 у справі № 902/576/16 (суддя Тварковський А.А.), залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 (головуючий суддя Розізнана І.В., судді: Бучинська Г.Б., Олексюк Г.Є.), призначено у справі судову економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз; провадження у справі зупинено до отримання висновку судової економічної експертизи.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.08.2016, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 у справі № 902/576/16 та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм статей 41, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та учасники процесу згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

У пунктах 2, 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" зазначено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Відповідно до пункту 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129 Конституції України), що передбачає можливість перевірки в апеляційному та касаційному порядку судових рішень. Це конституційне положення реалізовано у розділах ХІІ, ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України, де врегульовано питання апеляційного та касаційного оскарження судових рішень. Зокрема, у статті 106 Господарського процесуального кодексу України наведено перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. При цьому приписи ст. 106 Господарського процесуального кодексу України не містять заборони стосовно оскарження ухвал.

Водночас і стаття 41 Господарського процесуального кодексу України, якою врегульовано питання призначення і проведення судової експертизи, не містить положень, які б встановлювали заборону на оскарження ухвал про призначення судової експертизи.

Відсутність у Господарському процесуальному кодексі України прямих вказівок на можливість оскарження ухвал, які суттєво впливають на права та обов'язки учасників судового процесу, не може бути підставою для відмови у прийнятті апеляційної чи касаційної скарги, оформленої згідно з вимогами господарського процесуального законодавства, за відсутності прямої заборони в Законі на їх оскарження. Ця відмова розглядається як порушення конституційного права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Колегія суддів керуючись статтею 55 Конституції України, правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у пункті 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003, пп. 3.2 п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012 у справі № 1-12/2012 дійшла висновку, що відсутність законодавчого закріплення можливості оскарження ухвали про призначення судової експертизи не є перешкодою для її перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

Згідно зі статтею 111-13 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку призначення господарським судом судової експертизи. Про зупинення провадження у справі та його поновлення виноситься ухвала. Ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.

Вказаною нормою Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зупинити провадження у справі у випадку призначення господарським судом судової експертизи за наявності дійсної необхідності її призначення, у випадку необхідності спеціальних знань, якими не володіє суд та у разі неможливості суду вирішити питання, що входять до предмету доказування без її призначення.

Згідно з приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення, припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо), господарський суд виносить ухвалу. Ухвала господарського суду має містити, зокрема мотиви її винесення з посиланням на законодавство.

Виходячи з наведеного, ухвала про зупинення провадження у справі повинна відповідати вимогам, встановленим у статті 86 Господарського процесуального кодексу України, а також містити викладення обставин, що зумовлюють зупинення провадження у справі.

Як свідчать матеріали справи, предметом позову у справі № 902/576/16 є позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд" 219848932, 31 грн. заборгованості, яка складається з: 209849000,00 грн. заборгованості за кредитом, 9406859,15 грн. заборгованості за процентами та 593073,16 грн. пені.

Призначаючи у справі судову економічну експертизу, суд першої інстанції на розгляд експерта поставив такі питання: - чи підтверджується документально отримання товариством з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд" кредитних коштів за договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 20-1435/2-1 від 27.05.2011?; - чи підтверджується документально заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд" по тілу кредиту за договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 20-1435/2-1 від 27.05.2011?; - чи підтверджується документально строкова заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд" зі сплати процентів за договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 20-1435/2-1 від 27.05.2011?; - чи підтверджується документально прострочена заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд" зі сплати процентів за договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 20-1435/2-1 від 27.05.2011?; - чи підтверджується документально заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд" зі сплати пені за прострочення заборгованості по процентам за договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії №20-1435/2-1 від 27.05.2011? Якщо подані позивачем в судову справу розрахунки заборгованості по кредиту, процентам (нарахованим та простроченим процентам) та пені за прострочення заборгованості по процентам проведені невірно і не відповідають умовам договору, проведені з помилками, то навести правильний розрахунок за спірний період, що наведений у розрахунках з визначенням сум заборгованості по кредиту, процентам (нарахованим та простроченим процентам) та пені за прострочення заборгованості по процентам відповідно до умов кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 20-1435/2-1 від 27.05.2011.

Ухвала суду мотивована тим, що відповідачем заперечується обґрунтованість розрахунку заявлених до стягнення сум заборгованостей, а тому для визначення дійсного розміру заборгованості, заявленої позивачем, потрібні спеціальні знання.

Поставлені судом першої інстанції на вирішення експерта питання стосуються визначення дійсного розміру боргу, який виник у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором. Проте, порядок та строки повернення тіла кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, порядок притягнення позичальника до відповідальності за прострочення повернення кредиту та сплати процентів і комісій сторони погодили в умовах кредитного договору.

Таким чином винесені судом на вирішення судового експерта питання безпосередньо стосуються умов кредитного договору та можуть бути вирішені судом шляхом надання оцінки умовам договору у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами (банківські виписки, договори про внесення змін до кредитного договору, розрахунок заборгованості, поданий позивачем, тощо).

Ухвала місцевого господарського суду про зупинення провадження у даній справі не містить обґрунтованого мотивування необхідності призначення судової експертизи, призначення якої зумовило зупинення провадження у даній справі.

Виходячи зі змісту ухвали суду від 18.08.2016 про призначення судової експертизи, характер поставлених перед експертом питань, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, касаційна інстанція дійшла висновку, що зазначені судом першої інстанції підстави для зупинення провадження у справі не є перешкодою для розгляду справи по суті шляхом надання правової оцінки правовідносинам сторін, дослідження та аналізу первинних документів, що підтверджують заявлені позовні вимоги.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду, якою вказана ухвала залишена без змін, прийняті з порушенням приписів чинного законодавства та підлягають скасуванню з направленням справи до місцевого господарського суду для розгляду по суті.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111,11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.08.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 у справі № 902/576/16 скасувати.

Справу № 902/576/16 передати на розгляд до Господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Т. Козир

О. Кролевець