ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Справа № 38/281 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Євсікова О.О., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївнина постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016та на ухвалу господарського суду міста Києва від 05.07.2016у справі№ 38/281 господарського суду міста Києваза скаргоюПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"на дії та бездіяльністьВідділу держаної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києвіза позовомПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"доЗакритого акціонерного товариства "Київська будівельна компанія "Київбудком"простягнення 313 522,29 доларів США в судовому засіданні взяли участь представники: - ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" повідомлений, не з'явився, - ЗАТ "Київська будівельна компанія "Київбудком" повідомлений, не з'явився, - Відділу держаної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві Кравчук А.С., ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.07.2016 (суддя Морозов С.М.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 (головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Лобань О.І., Власов Ю.Л.), відмовлено в задоволенні заяви ПАТ "ВіЕйБі Банк" про поновлення пропущеного строку для подачі скарги на дії та бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві у справі № 38/281, скаргу ПАТ "ВіЕйБі Банк" на дії та бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві у справі № 38/281 залишено без розгляду.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі ухвалою та постановою, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу та постанову скасувати, а скаргу ПАТ "ВіЕйБі Банк" на неправомірні дії та рішення державних виконавців ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві щодо закінчення виконавчого провадження про стягнення боргу з відповідача направити для розгляду по суті до місцевого господарського суду.

Ознайомившись з матеріалами та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, дотримання ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно із ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Стаття 115 ГПК України містить імперативний припис про те, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2009 у справі № 38/281 позовні вимоги ПАТ "ВіЕйБі Банк" було задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 265 039,38 доларів США основного боргу, 3 726,65 доларів США заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 29 929 доларів США пені за несвоєчасну плату по кредиту, 253 доларів США пені за несвоєчасну плату процентів за користування кредитом, 2 989,48 доларів США державного мита та 112,51 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

25 лютого 2010 року господарським судом міста Києва в порядку ст. 116 ГПК України було видано відповідний наказ на виконання даного рішення.

17 березня 2010 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 18076622, яке в подальшому було приєднано до зведеного виконавчого провадження № 35014326 щодо стягнення боргу з відповідача на користь інших юридичних осіб - стягувачів.

14 квітня 2016 року головним державним виконавцем ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Кравчук А.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 18076622 у зв'язку зі сплатою боржником боргу в повному обсязі.

У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни (надалі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") звернулося до господарського суду міста Києва зі скаргою на дії та бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві, за змістом якої позивач просив суд поновити строк для подачі скарги, витребувати матеріали зведеного виконавчого провадження № 35014326, визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 18076622 від 14.04.2016 як таку, що винесена з порушенням п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", зобов'язати начальника органу виконання судових рішень відновити виконавче провадження № 18076622, притягнути до дисциплінарної відповідальності головного державного виконавця органу виконання судових рішень Кравчука А.С., який безпідставно виніс оскаржувані постанови, не пересвідчившись, чи відбулось фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, визнати незаконною бездіяльність начальника органу виконання судових рішень щодо ненадання відповіді за результатом розгляду скарги банку на неправомірні дії головного державного виконавця Кравчука А.С. та скасування незаконних постанов про закінчення виконавчого провадження.

Звертаючись до місцевого господарського суду з відповідною скаргою на дії органу державної виконавчої служби, ПАТ "ВіЕйБі Банк" вказувало, що 10.05.2016 банком було вперше скеровано начальнику органу виконання судових рішень скаргу № 11/2-28215 на неправомірні дії та на постанову головного державного виконавця Кравчука А.С., щодо закінчення виконавчих проваджень про стягнення боргу з ЗАТ "Київська будівельна компанія "Київбудком" в межах зведеного виконавчого провадження ВП № 35014326, серед яких вимога про скасування постанови ВП № 18076622 від 14.04.2016 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 38/281 від 25.02.2010. Оскільки на адресу стягувача не надійшло жодної відповіді державної виконавчої служби щодо результатів розгляду поданої скарги, останній був змушений звернутись за захистом своїх прав та законних інтересів до господарського суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" накази господарських судів підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Статтею 13 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачено, що дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

При цьому, частиною 4 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду (ч. 8 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження").

За змістом ч. 1 ст. 1212 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

З матеріалів справи також вбачається, що подаючи вказану вище скаргу, позивач одночасно просив суд поновити строк на оскарження незаконних дій державного виконавця Кравчука А.С. та начальника ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві щодо визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 18076622 від 14.04.2016.

Господарський суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, відмовляючи у відновленні строку на оскарження незаконних дій державного виконавця, послався на те, що оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби в судовому порядку є суб'єктивним правом особи, як і вибір норми права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Оскільки скаржник скористався передбаченим ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" правом на оскарження неправомірних дій державного виконавця щодо ненадання відповіді за результатом розгляду скарги банку на неправомірні дії головного державного виконавця Кравчук А.С. саме до начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, а не до суду, при цьому, не надавши суду належних доказів того, що він не мав можливості вчасно здійснити відповідні процесуальні дії, оскільки можливість вчасного подання скарги на дії ДВС залежала виключно від волевиявлення самого банку, тобто, мала суб'єктивний характер, а тому немає підстав для відновлення пропущеного процесуального строку.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасними такі висновки господарських судів з огляду на таке.

Так, згідно зі ст. 53 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 9.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 роз'яснено, що встановлений у частині першій статті 1212 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 1212 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

Касаційна інстанція зазначає, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Норми ГПК України, встановлюючи строки для подачі скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідношень у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок, з іншої.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі".

Однак, судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови не було враховано наведені вище вимоги, не надано належної правової оцінки поясненням позивача та наданим ним доказам щодо поважності причин пропуску строку на звернення з відповідною скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, обмежившись тільки посиланням на суб'єктивне право вибору стягувача щодо звернення з такою скаргою або до його безпосереднього начальника, або до суду.

Так, поза увагою суду залишилися твердження ПАТ "ВіЕйБі Банк" про те, що зі скаргою до начальника на неправомірні дії головного державного виконавця Кравчук А.С. щодо закінчення виконавчого провадження про стягнення боргу з відповідача в межах даної справи стягувач звернувся в десятиденний строк, як це передбачено чинним законодавством (постанову про закінчення виконавчого провадження банк отримав 28.04.2016, а скаргу надіслав в останній день строку 10.05.2016 (враховуючи наявність вихідних днів).

При цьому, станом на час звернення до суду з відповідною скаргою на адресу стягувача не надійшло жодної відповіді від начальника ВДВС Голосіївського РУЮ в м. Києві на подану банком скаргу на дії державного виконавця Кравчук А.С. в порушення п. 8 ч. 1 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження", що також не було належним чином досліджено судами попередніх інстанцій

Слід також підкреслити, що за змістом п. 9.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012, подання учасником виконавчого провадження скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, інших посадових осіб органу Державної виконавчої служби начальникові відділу, якому підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу Державної виконавчої служби вищого рівня (стаття 82 Закону України "Про виконавче провадження") не може бути підставою для відмови в прийнятті скарги господарським судом, оскільки на відповідні правовідносини поширюється юрисдикція суду (статті 55, 124 Конституції України).

Відповідно до ч. 2 ст. 11113 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Згідно зі ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, з огляду на те, що у даному випадку, як місцевий, так і апеляційний, господарські суди дійшли передчасних висновків щодо відмови у відновленні строку на оскарження неправомірних дій державного виконавця та його безпосереднього начальника, не встановивши характер причин такого пропуску строку (поважність чи неповажність), колегія суддів господарського суду касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати оскаржувані ухвалу та постанову та передати скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни на дії та бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві та заяву про відновлення строку для її подачі до господарського суду міста Києва для вирішення питання про прийняття її до розгляду.

Керуючись ст. ст. 1115 1117, 1119, 11111, 1212 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 та ухвалу господарського суду міста Києва від 05.07.2016 у справі № 38/281 скасувати.

Скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни на дії та бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві та заяву про відновлення строку для її подачі передати до господарського суду міста Києва для вирішення питання про прийняття її до розгляду.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: О.О. Євсіков

В.І. Картере