ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 року Справа № 924/190/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішення та постановугосподарського суду Хмельницької області від 30.03.2016 Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 у справі№ 924/190/16 господарського суду Хмельницької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Тепломережа" Чемеровецької селищної радипростягнення 2 776 249,08 грн.,за участю представників: від позивачане з'явивсявід відповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до Комунального підприємства "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради (далі - КП "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради) про стягнення заборгованості у розмірі 1 643 308,33 грн., пені у розмірі 539 973,95 грн., суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 557 172,51 грн., та трьох відсотків річних у розмірі 35 794,29 грн.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.03.2016 у справі № 924/190/16 (суддя Виноградова В.В.) позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково. Стягнуто з КП "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради на користь позивача 616 308,83 грн. боргу, 268 587,94 грн. пені, 35 647,45 грн. 3% річних, 215 392,26 грн. інфляційних втрат, 24 817,87 грн. витрат зі сплати судового збору. Провадження у справі в частині стягнення 250 000,00 грн. боргу припинено. У решті позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 (колегія суддів у складі: Гулова А.Г. - головуючий, Петухов М.Г., Розізнана І.В.) рішення господарського суду Хмельницької області від 30.03.2016 у справі № 924/190/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.03.2016 та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 у справі № 924/190/16, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові акти в частині зменшення розміру пені на 269 986,98 грн. і прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 269 986,98 грн. пені, у стягненні яких було відмовлено судами попередніх інстанцій; в іншій частині рішення господарського суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.08.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 30.08.2016 о 10 год. 55 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористались.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 26.11.2014 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та КП "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради (Покупець) уклали договір № 3073/15-БО-34 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах Договору.

Газ, що продається за Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі - споживачам Покупця) (п. 1.2 Договору).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Продавець передає Покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 686,5 тис. куб.м, у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб.м): січень - 152,0, лютий - 135,0, березень 84,5 (І кв. - 371,5); квітень - 13,5, травень - 0,0, червень - 0,0 (ІІ кв. - 13,5); липень - 0,0, серпень - 0,0, вересень - 0,0 (ІІІ кв. - 0,0); жовтень - 48,0, листопад - 109,5, грудень - 144,0 (ІV кв. - 301,5).

Приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця (п. 3.3 Договору).

У п. 3.4 Договору сторони погодили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 5.2 Договору ціна за 1 000 куб.м газу становить 5 100,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ - 440,04 грн. До сплати за 1 000 куб.м природного газу - 5 568,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 113,74 грн., всього з ПДВ - 6 682,44 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.5 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 9.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Розділом 11 Договору передбачено, що він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення викладено у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу газ у січні 2015 року - 137,967 тис. куб.м на суму 1 057 053,49 грн., у лютому 2015 року - 97,404 тис. куб.м на суму 722 429,89 грн., у березні 2015 року - 60,364 тис. куб.м на суму 684 143,85 грн., у квітні 2015 року - 24,884 тис. куб.м на суму 238 892,38 грн., у жовтні 2015 року - 6,772 тис. куб.м на суму 60 306,83 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими відтисками печаток сторін актами приймання-передачі природного газу, відповідно, від 31.01.2015, 28.02.2015, 31.03.2015, 30.04.2015, 31.10.2015, всього - на суму 2 762 826,44 грн.

Відповідач в порушення умов Договору вчасно та в повному обсязі не сплатив отриманий газ, утворивши заборгованість станом на 02.12.2015 у сумі 1 643 308,33 грн.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань згідно з Договором, позивач звернувся до суду із позовом у даній справі про стягнення з відповідача 1 643 308,33 грн. боргу станом на 02.12.2015, 35 794,29 грн. 3% річних, 557 172,51 грн. інфляційних втрат та 539 973,95 грн. пені.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем до подання позову до суду, згідно з платіжними дорученнями (копії яких надано до матеріалів справи) № 500 від 25.12.2015 на суму 300 000,00 грн., № 520 від 30.12.2015 на суму 200 000,00 грн., № 30 від 26.01.2016 на суму 77 000,00 грн., № 51 від 04.02.2016 на суму 200 000,00 грн. сплачено позивачу 777 000,00 грн. заборгованості, що не заперечується позивачем. Таким чином, сума заборгованості станом на час звернення до суду з позовом становила 866 308,33 грн.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові в частині стягнення боргу у сумі 777 000,00 грн.

Також, встановивши, що після подання позову до господарського суду Хмельницької області та порушення провадження у справі (24.02.2016) відповідачем було сплачено ще 250 000,00 грн. боргу за газ, отриманий згідно з Договором, що підтверджується платіжним дорученням № 9 від 17.03.2016, випискою з банківського рахунку за 17.03.2016, з урахуванням роз'яснень, викладених у пп. 4.4 п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 250 000,00 грн. заборгованості за газ на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Також, з огляду на те, що доказів, які б свідчили про сплату заборгованості в сумі 616 308,33 грн. на дату прийняття судом першої інстанції рішення суду не подано, місцевий господарський суд, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення боргу в сумі 616 308,33 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку із простроченням оплати вартості газу позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, дійшов обґрунтованих висновків про правомірність нарахування відповідачу 3% річних у розмірі 35 647,45 грн. та інфляційних втрат у розмірі 215 392,26 грн. і, відповідно, про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 35 647,45 грн. 3% річних та 215 392,26 грн. інфляційних втрат. У стягненні решти нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, обґрунтовано відмовив у зв'язку з безпідставністю таких нарахувань.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Нормами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, згідно з положеннями п. 7.2 Договору, у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про правомірність нарахування відповідачу 537 175,89 грн. пені. Водночас, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновків про безпідставність нарахування пені у сумі 2 798,06 грн. та про відмову у зв'язку з цим у задоволенні позовних вимог у цій частині. Апеляційний господарський суд, у свою чергу, підставно погодився із зазначеними висновками суду першої інстанції.

У той же час, як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 15.03.2016 відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому останній, в порядку ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, просив суд скасувати або зменшити розмір нарахованої пені.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач надав до матеріалів справи: фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва на 31.12.2015, звіт про фінансові результати за 2015 рік, витяг з рахунку 361 щодо заборгованості споживачів. Відповідач повідомив, що КП "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради є єдиним теплопостачальним підприємством смт. Чемерівці, основним видом діяльності якого є надання послуг з теплопостачання. Вільних обігових коштів на підприємстві, яке знаходиться у важкому фінансовому стані, немає. На підприємстві діють одноставкові тарифи на послуги теплопостачання, то частину боргу за спожитий природний газ планується погасити в найкоротші строки за рахунок надходжень від сплати споживачами та за рахунок дебіторської заборгованості. При підготовці до опалювального сезону 2016-2017р. планується провести поточний ремонт на загальну суму 15,9 тис. грн., та за рахунок коштів місцевого бюджету капітальний ремонт на суму 24 тис. грн. Відсутність же економічних активів призведе до зупинки виробничої діяльності підприємства. Крім того, відповідач вказав, що ним у значній мірі погашено основну заборгованість за газ, що придбавався для вироблення теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями. Також, відповідач послався на тривалість невідшкодування різниці в тарифах на послуги централізованого теплопостачання та нарахування позивачем значного розміру інфляційних втрат та 3% річних.

Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, норми чинного законодавства не містять визначення "винятковий випадок", тому це поняття є оціночним.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (пп. 3.17.4 пп. 3.17 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Також, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зменшуючи на 50% розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, на підставі встановлених обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, установив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки.

Так, суди виходили з того, що відповідач є комунальним підприємством, яке знаходиться у важкому фінансовому стані, придбаний відповідачем за Договором природний газ спрямовувався на соціально-побутову інфраструктуру населеного пункту, а споживачами теплової енергії, яка виробляється з придбаного у позивача газу, згідно з п. 1.2 Договору, є бюджетні установи та організації, які заборгували відповідачу. При цьому, судами враховано фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва на 31.12.2015, звіт про фінансові результати за 2015 рік, витяг з рахунку 361 щодо заборгованості споживачів.

Також, судом апеляційної інстанції взято до уваги, що відповідачем вживалися заходи для зменшення заборгованості. Так, у період розгляду справи у суді першої інстанції будо сплачено 250 000,00 грн. та після прийняття рішення - 200 000,00 грн.

Крім того, судами враховано, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача, крім пені, 3% річних у сумі 35 647,45 грн. та інфляційні втрати у сумі 215 392,26 грн., за наявності боргу у сумі 616 308,33 грн.

Водночас, суди врахували фінансове становище позивача, те, що він, так само як і відповідач, є економічно важливим підприємством та має передбачене Договором право на стягнення неустойки.

Відхиляючи доводи ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про те, що зменшення судом розміру пені завдає позивачу збитків, апеляційний господарський суд вказав, що всупереч норм ст.ст. 32, 33 ГПК України матеріали справи не містять доказів, які підтверджують наявність у позивача збитків, які б були спричинені простроченням саме відповідача.

З огляду на те, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням усіх конкретних обставин, колегія суддів вважає, що оскільки суди попередніх інстанцій зазначені обставини з'ясували, з дотриманням наведених вимог оцінили доводи сторін та докази, подані на підтвердження цих доводів, і на підставі об'єктивного та всебічного їх аналізу визнали за можливе зменшити на 50% розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, підстав для скасування оскаржуваних судових актів у зв'язку із зменшенням розміру пені не вбачається.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що переоцінка обставин, які суди враховували, зменшуючи розмір пені, виходить за межі касаційної інстанції, визначені ст. 1117 ГПК України.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 та рішення господарського суду Хмельницької області від 30.03.2016 у справі № 924/190/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

С.Р. Шевчук