ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 року Справа № 923/1804/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я.,суддів:Жукової Л.В., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Метизний завод "Шплінт. УА"на ухвалуОдеського апеляційного господарського суду від 17.06.2016 року у справі№ 923/1804/14 господарського суду Херсонської областіза заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Метизний завод "Шплінт.УА"доПублічного акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія"провизнання банкрутом

за участю представників сторін: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.06.2016 року у справі № 923/1804/14 (головуючий суддя - Воронюк О.Л, суддя - Лашин В.В., суддя - Мирошниченко М.А.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метизний завод "Шплінт. УА" (далі - ТОВ "Метизний завод "Шплінт. УА") повернуто скаржнику.

Не погоджуючись з ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.06.2016 року у справі № 923/1804/14, ТОВ "Метизний завод "Шплінт. УА" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 17.06.2016 року у справі № 923/1804/14, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ "Метизний завод "Шплінт. УА" посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Ст. 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Херсонської області від 14.04.2016 року у справі № 923/1804/14, зокрема визнано та включено грошові вимоги кредиторів, затверджено реєстр грошових вимог до Публічного акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія".

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ТОВ "Метизний завод "Шплінт. УА" звернулось з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просило поновити строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Херсонської області від 14.04.2016 року у справі № 923/1804/14, ухвалу господарського суду Херсонської області від 14.04.2016 року змінити, визнати та внести в реєстр вимог кредеторів (до IV черги) грошові ТОВ "Метизний завод "Шплінт. УА" - на суму 817 141, 69 грн., виключити з реєстру додаткові вимоги Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" на суму 525 244, 09 грн, визнати погашеними грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Георесурси" та Херсонської об'єднаної ДПІ ГУ ДФС у Херсонської області.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги, заявником було додано квитанцію № 210210014 від 04.05.2016 року в сумі 1 378, 00 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.05.2016 року апеляційну скаргу ТОВ "Метизний завод "Шплінт. УА" на ухвалу господарського суду Херсонської області від 14.04.2016 року повернуто без розгляду скаржнику з підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

ТОВ "Метизний завод "Шплінт. УА" виправивши недоліки допущені при первісному зверненні, повторно звернулось з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду на ухвалу господарського суду Херсонської області від 14.04.2016 року.

Однак, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.06.2016 року у справі № 923/1804/14 повернуто апеляційну скаргу без розгляду з підстав передбачених п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Повертаючи повторно апеляційну скаргу ТОВ "Метизний завод "Шплінт. УА", суд апеляційної інстанції виходив з того, що розмір судового збору за подання апеляційної скарги сплачений за квитанцією № 210210014 у сумі 1378,00 грн., є меншим, ніж визначено чинним законодавством на момент звернення з апеляційною скаргою.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційним судом з різних підстав двічі поверталась одна й та сама скарга, однак судом не враховано, що повертаючи скаргу суд повинен зазначити у відповідній ухвалі усі підстави такого повернення, які наведені у ст. 97 ГПК України і під які підпадає скарга, що повертається. При цьому, недопустимим є повернення скарги з підстав, які мали місце й при первісному зверненні, але не були встановлені й зазначені судом як підстави для повернення первісно поданої скарги.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або становить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справах Буланов та Купчик проти України, №№ 7714/06 та 23654/08 від 09.12.2010 року, Чуйкіна проти України № 28924/04 від 13.01.2011 року).

Відтак суд апеляційної інстанції передчасно повернув заявнику апеляційну скаргу, чим фактично обмежив суб'єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України.

При цьому, стосовно порядку та розміру сплати судового збору за подання апеляційної скарги на процесуальні документи у справі про банкрутство, якими вирішено питання стосовно визнання декількох грошових вимог кредиторів до боржника, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити наступне.

Розмір та порядок сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" (у редакції Закону України від 22.05.2015 року № 484-VIII, що набрав чинності 01.09.2015 року).

Підпунктами 8- 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 визначеного Закону визначено перелік заяв у справі про банкрутство, за подання яких справляється судовий збір, а саме: заяви про затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство; заяви про порушення справи про банкрутство; заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, або визнання її недійсною.

Ставки судового збору з апеляційних та касаційних скарг, що подаються на судові рішення, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду вказаних заяв і скарг, встановлено підпунктами 4 і 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону, а саме: за подання апеляційних скарг - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні заяви і скарги; за подання касаційних скарг - 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні заяви і скарги.

Таким чином, у разі звернення з апеляційною скаргою в якій об'єднано вимоги, що стосуються перегляду грошових вимог декількох кредиторів у справі про банкрутство, заявнику необхідно сплачувати судовий збір за кожну таку вимогу з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати встановленого на час звернення кредиторів з заявами про визнання грошових вимог до боржника.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню як така, що прийнята внаслідок помилкового застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а справа - передачі до Одеського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метизний завод "Шплінт. УА" задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 17.06.2016 року у справі № 923/1804/14 скасувати.

Справу № 923/1804/14 направити на розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Головуючий: Погребняк В.Я. Судді: Жукова Л.В. Короткевич О.Є.