ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 року Справа № 921/34/15-г/7

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого, Євсікова О.О., Картере В.І.,

розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"на рішення та постанову господарського суду Тернопільської області від 13.11.2015 Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2016у справі№ 921/34/15-г/7господарського судуТернопільської областіза позовомПублічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"доПриватного підприємства "Стім"простягнення 452 523 грн. 81 коп. за участю представника: від позивача: Каракоця О.Р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.07.2016 у справі №921/34/15-г/7 касаційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Кочерова Н.О., Дунаєвська Н.Г. у відповідності із протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.07.2016.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 22.08.2016 у даній справі призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у зв`язку із відпусткою суддів Кочерової Н.О. та Дунаєвської Н.Г.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.08.2016 касаційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" прийнято до свого провадження колегією суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Євсіков О.О., Картере В.І. у відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.08.2016.

Вищим господарським судом України ухвалою від 23.08.2016 розгляд у справі №921/34/15-г/7 касаційної скарги ПАТ КБ "Приватбанк" відкладено на 30.08.2016 в порядку ст.77 ГПК України.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося із позовом до ПП "Стім" про стягнення 452523,81 грн.

Позов обгрунтовано тим, що на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду у справі №1915/482/2012 про стягнення з ПП "Стім" заборгованості за кредитним договором №2008/12 від 29.02.2008 оплати останнім не проведено. У зв`язку з цим позивачем нараховано 224 033,33грн. заборгованості за відсотками; 216 288,81 грн. пені та 12 201,67 грн. штрафу.

2. Стислий виклад суті рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів та мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 13.11.2015 у справі №921/34/15-г/7 (суддя: Стадник М.С.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 (судді: Давид Л.Л. - головуючий, Гриців В.М., Кордюк Г.Т.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 224033,33 грн. заборгованості за відсотками та 4 480,97 грн. судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги господарські суди вказали, що сума нарахованих відсотків підтверджується матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, попередні судові інстанції виходили із того, що розрахунки позивача по пені містять різні дані щодо періодів та сум нарахувань і, відповідно, з них неможливо встановити правомірність проведеного нарахування.

Тернопільське відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз повернуло до суду матеріали цієї справи та ухвалу суду від 10.03.2015 без виконання у зв`язку із неподанням сторонами документів та несплатою вартості проведення судової фінансово-кредитної експертизи.

На вимогу суду банк не надав детального та обґрунтованого розрахунку по пені із зазначенням періоду нарахування, а отже не підтвердив належними доказами суму позову в цій частині.

Також суди виходили із того, що штраф, який сторони передбачили у п.5.8 договору, стягується одноразово. Позивач таким правом вже скористався, про що свідчить рішення Тернопільського міськрайонного суду від 08.02.2012.

3. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів

ПАТ КБ "Приватбанк", не погоджуючись із рішенням та постановою у даній справі в частині відмови у позові, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині відмови у стягненні 216 288,81 грн. пені та 12 201,67 грн. штрафу, в іншій частині рішення та постанову залишити без змін.

У скарзі вказується, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про недоведеність розміру пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором та штрафу. Господарські суди не здійснили перерахунок пені та не витребували від позивача доказів, зокрема розрахунку.

Також судами помилково не враховано, що передбачений сторонами штраф нараховується при кожному порушенні зобов`язань та поданні позовної заяви і не вичерпується одним стягненням за рішенням суду.

4. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

29.02.2008 між ПАТ КБ "Приватбанк" та ПП "Стім" як позичальником укладено кредитний договір №2008/12.

За умовами вказаного договору відповідач зобов`язався повернути отримані від позивача в рахунок кредитної лінії кошти до 24.02.2011 та сплатити за користування ними проценти в розмірі 21,1% річних, а при порушенні будь-якого зобов`язання щодо погашення кредиту - проценти у розмірі 47% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно п.п. 5.1, 5.8 кредитного договору за прострочення повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, винагороди відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу. При порушенні строків оплати будь-якого із зобов`язань більше ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів відповідач сплачує штраф, що розраховується за формулою 1000.00 грн. + 5% від суми позову.

Також судами встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 08.02.2012 у справі №1915/482/2012 за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ПП "Стім" та ОСОБА_9 про солідарне стягнення заборгованості, яка виникла за кредитним договором №2008/12 від 29.02.2008 станом на 11.10.2011, позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з ПП "Стім" 220000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 157383,50 грн. заборгованості по відсоткам, 10 723,77 грн. заборгованості за комісією, 50410,10 грн. пені, 1000 грн. штрафу фіксована частина, 21925,87 грн. штрафу процентна складова. Рішення суду набрало законної сили.

Судами встановлено, що за ПП "Стім" обліковується як неповернута банку станом на 11.11.2014 заборгованість по тілу кредиту в сумі 220000 грн. та заборгованість по відсоткам в сумі 381 416,83 грн. Вказану заборгованість списано банком.

Сума нарахованих відсотків 224033,33 грн. підтверджена меморіальними ордерами та обліковується на рахунку банку як несплачена.

5. Нормативно-правові акти, які підлягають застосуванню при вирішенні спору

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

За вимогами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

6. Мотиви та норми права, з яких виходить Вищий господарський суд України при прийнятті постанови

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у справі оскаржено в частині відмови у позові про стягнення пені та штрафу.

Касаційна інстанція при розгляді касаційної скарги виходить із встановлених судами попередніх інстанцій обставин.

З огляду на норми ст.33 ГПК України позивач повинен був довести суду заявлений розмір пені.

На вимогу суду позивач не надав детального та обґрунтованого розрахунку по пені із зазначенням періоду нарахування.

Як встановлено судами, позивачем надано суду суперечливі розрахунки, які містять різні дані щодо періодів та сум нарахувань і з яких неможливо встановити правомірність проведеного нарахування.

Тому ухвалою місцевого господарського суду від 10.03.2015 у цій справі було призначено судову фінансово-кредитну експертизу.

Експертиза не проведена у зв`язку із неподанням сторонами витребуваних судом матеріалів.

Встановлені судами обставини в цій справі вказують на існування спору у розмірі пені та на бездіяльність позивача у доведенні саме заявленого розміру позовних вимог по пені, а не на відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині взагалі.

За п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Отже, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Тому господарські суди попередніх інстанцій помилково відмовили у позові в частині стягнення пені.

Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати судові рішення в цій частині та прийняти нове рішення про залишення позову без розгляду в порядку п.4 ч.1 ст.1119 ГПК України.

При цьому господарськими судами попередніх інстанцій правильно враховано, що штраф має одноразовий характер та вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання (див. лист ВСУ від 01.07.2014).

Встановивши, що позивач вже вичерпав своє право на стягнення штрафу, про що свідчить рішення Тернопільського міськрайонного суду від 08.02.2012, яким вже стягнуто на користь банку 1000 грн. фіксованої частини штрафу та 21925,87 грн. процентної складової штрафу, судами правильно відмовлено в цій частині позовних вимог.

Відповідно до п.1 та п.4 ч.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, а також скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Господарськими судами не враховано ст.81 ГПК України з огляду на встановлені обставини у справі та помилково відмовлено у позові в частині стягнення пені.

Вищий господарський суд України дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування рішення та постанови в частині відмови у стягненні 216288,81 грн. пені та прийняття нового рішення про залишення в цій частині позову без розгляду.

В решті касаційна інстанція визнає рішення та постанову попередніх інстанцій такими, що відповідають встановленим обставинам у справі та нормам матеріального і процесуального права і підлягають залишенню без змін.

Враховуючи часткове задоволення касаційної скарги та встановлені судами обставини щодо бездіяльності позивача у доведенні заявленого розміру позовних вимог по пені згідно ст.33 ГПК України, касаційна інстанція вважає підстави для здійснення нового розподілу судових витрат у справі відсутніми.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 13.11.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 у справі №921/34/15-г/7 скасувати в частині відмови у стягненні 216288,81 грн. пені.

Прийняти в цій частині нове рішення про залишення позову без розгляду.

В решті рішення та постанову залишити без змін.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: О. Євсіков

В. Картере