ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 року Справа № 910/6706/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівШевчук С.Р. (доповідач) Воліка І.М., Демидової А.М. розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Київводоканал" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 у справі№ 910/6706/15-г господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Київводоканал" доЖитлово-будівельного кооперативу "Промбудівельник-9" простягнення 47 556,37 грн в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Касянчук Л.М., дов. № 770 від 03.08.2016

- відповідача: Сергієнко С.В., дов. б/н від 03.04.2015

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.07.2015 у справі №910/6706/15-г, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015, відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Промбудівельник-9" про стягнення 47 556,37 грн заборгованості на підставі договору на послуги водопостачання та водовідведення № 7538/4-09 від 28.01.2000.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.01.2016 у справі №910/6706/15-г касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2015 у справі № 910/6706/15-г скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Під час нового розгляду рішенням господарського суду міста Києва від 30.03.2016 у справі № 910/6706/15-г (суддя Пригунова А.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 (у складі головуючого Пашкіної С.А., суддів Кропивної Л.В., Баранця О.М.), у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 43, п. 2 ст. 83 ГПК України, положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 у справі №910/6706/15-г та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, оскільки, враховуючи незаконне нарахування позивачем плати за послуги з постачання холодної води, яка йде на підігрів та наявну переплата з боку відповідача за фактично надані послуги у більшому розмірі ніж заявлена сума до стягнення, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 28.01.2000 між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал" (як постачальником) та Житлово-будівельним кооперативом "Промбудівельник-9" (як абонентом) був укладений договір №7538/4-09 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

Зазначені Правила втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку з набуттям чинності Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

Відповідно до п. 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Згідно з п. 3.6 договору абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

За змістом п. 3.7 договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акта звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Відповідно до п.5.1 договору цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем порушено зобов'язання за договором № 7538/4-09 від 28.01.2000 щодо оплати послуг за водопостачання та водовідведення, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за період з 01.01.2012 по 30.06.2014 у розмірі 34 383,99 грн.

Також судами встановлено, що спірна заборгованість за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення складається із заборгованості за постачання питної води та стоки (код 2-764) у розмірі 17 089,05 грн, вартості води, яка йде на підігрів (код 2-40764) у розмірі 10 671,71 грн, а також вартості приймання стічних вод, у тому числі гарячого водопостачання (код 2-40764) у розмірі 6 623,03 грн.

Згідно з листом ПАТ "Київенерго" від 22.06.2015 № 93/12/4177 централізоване гаряче водопостачання ж/б по вул. Тростянецька, 7-Б, де знаходиться ЖБК "Промбудівельник-9", здійснюється від окремо розташованого центрального теплового пункту, що знаходиться за адресою: вул. Харківське шосе, 148-Б, який перебуває на балансі та обслуговуванні РТМ "Дарниця" СВП "Київські теплові мережі" ПАТ "Київенерго".

Враховуючи, те що тепловий пункт не знаходиться на балансі відповідача, а умовами договору № 7538/4-09 від 28.01.2000, укладеного між сторонами, не передбачено надання послуг з постачання гарячої води або холодної води на підігрів, а також у відповідача наявний договір №450084 від 02.07.2012, укладений з ТОВ "Євро-Реконструкція", на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води по вул. Тростянецька 7-В, на підставі ст.ст. 525, 526, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст.ст. 1, 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, п.п. 3.1, 3.7, 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивачем безпідставно нараховано до сплати з відповідача вартість послуг з постачання води до теплових пунктів для її підігріву, оскільки споживачем таких послуг є енергопостачальне підприємство.

Таким чином, судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості за постачання гарячої води, яка йде на підігрів.

Щодо заборгованості відповідача, яка обліковується за кодом 2-764 (питна вода та стоки), а також за кодом 2-40764 (стоки гарячої води), суди першої та апеляційної інстанцій при новому розгляді зазначили, що Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" відповідно до розпоряджень Київської міської державної адміністрації здійснює розщеплення платежів споживачів житлово-комунальних послуг на окремі платежі по видах послуг та перераховує розщеплені платежі на рахунки виробників та виконавців житлово-комунальних послуг.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на розрахунковий рахунок ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" від розщеплення сплат мешканців будинків, що обслуговуються ЖБК "Промбудівельник-9" за період з 01.01.2012 по 30.06.2014 зараховано кошти наступним чином: холодна вода та водовідведення холодної води - 140 567,32 грн, водовідведення гарячої води - 34 233,50 грн, холодна вода для підігріву - 41 385,80 грн.

Зважаючи на зазначене, а також з огляду на те, що відповідач не має можливості впливати на дії КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" по розщепленню та перерахуванню коштів на рахунки постачальників комунальних послуг, а тільки надає інформацію щодо кількості мешканців, які фактично користуються комунальними послугами, та мешканців, які мають прилади обліку води, враховуючи, що фактично за період з 01.01.2012 по 30.06.2014 КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" зараховано на користь позивача за холодну воду для підігріву 41 385,80 грн за відсутності правових підстав та оскільки дана сума перевищує заявлену до стягнення у даній справі суму заборгованості, на підставі п.п. 1.2, 1.4, 2.4 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва,архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 34 383,99 грн у якості заборгованості за постачання та водовідведення холодної води, а також відведення гарячої води за період з 01.01.2012 по 30.06.2014.

Також суди першої та апеляційної інстанції, з огляду на необґрунтованість заявлених позовних вимог в частині основного боргу, відмовили у задоволені позовних вимог в частині стягнення 206,76 грн пені, 4 589,36 грн інфляційних втрат та 1 499,46 грн 3% річних.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з передчасними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу приписів ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та п.5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Відмовляючи у задоволені позову в частині стягнення основної заборгованості, при новому розгляді справи, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що оскільки КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" зараховано на користь позивача за холодну воду для підігріву 41 385,80 грн за відсутності правових підстав та оскільки дана сума перевищує заявлену до стягнення у даній справі суму заборгованості, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 34 383,99 грн у якості заборгованості за постачання та водовідведення холодної води, а також відведення гарячої води.

Дійсно, обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини, а саме з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

Однак, в порушення приписів ст.ст. 43, 101, 105 ГПК України, суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тим обставинам, що у даній справі між сторонами виник спір з приводу оплати вартості послуг з постачання питної води та відведення її стоків (код 2-764), в тому числі й стоків гарячої води (код 2-40764), які включені позивачем у загальну суму заборгованості з водопостачання та водовідведення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення, що складається із заборгованості за постачання холодної води та стоки (код 2-764) у розмірі 17 089,05 грн, вартості води, яка йде на підігрів (код 2-40764) у розмірі 10 671,71 грн, а також вартості приймання стічних вод, у тому числі гарячого водопостачання (код 2-40764) у розмірі 6 623,03 грн.

Однак, судами при новому розгляді справи не здійснено розмежування спірної суми заборгованості, тобто судами належним чином не було досліджено правову природу спірних правовідносин, тому суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що спірна сума основної заборгованості в розмірі 34 383,99 грн не підлягає стягненню, оскільки відповідачем оплачено вартістю наданих позивачем послуг з постачання питної води, що йде на підігрів в розмірі 41 385,80 грн без достатніх правових підстав.

Зокрема, висновки судів першої та апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення вартості послуг з постачання питної води та стоки (код 2-764), а також з приймання стічних вод гарячого водопостачання (стоки) (код 2-40764), колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасними та таким, що суперечать приписам ч.2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", п.5 п.3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п.п.1.2,1.4,2.4 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 №37, зареєстрованих у Мінюсті України 26.04.2002 за № 403/6691.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення вартості холодної води, яка іде на підігрів за кодом 2-40764, не звернули уваги на те, що за даним кодом обліковується водовідведення стоків, а надання послуг із приймання стічних вод, у тому числі й гарячого водопостачання, регулюється умовами укладеного сторонами договору, та вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (відповідачем) на користь позивача.

За наведених обставин, з метою правильного вирішення спору у зазначеній частині позовних вимог, судам необхідно спочатку чітко визначити складові частини заборгованості, а саме достеменно розмежувати та визначити заборгованість: 1) за надані послуги з постачання питної (холодної) води та її стоків; 2) за надані послуги з постачання питної води, що йде на підігрів; 3) за надані послуги з приймання стоків гарячої води (відведення стічних вод гарячого водопостачання), вирахувавши вартість кожної із вищезазначених послуг із загального розміру заборгованості, що виникла за спірний період, визначити правову природу її виникнення, і, в подальшому, з урахуванням визначеної суми заборгованості за послуги, які надані за договором, та періоду прострочення зобов'язання, перевірити розрахунок заявлених до стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних

Відповідно до ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Отже, наведене вище вимагає від суду касаційної інстанції встановлювати фактичні обставини справи, зокрема, щодо дійсного розміру заборгованості з врахуванням необхідності її попереднього чіткого розмежування на різні види надаваних послуг, що безумовно виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч.2 ст.1117 ГПК України) та є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням зазначеного, рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2016 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 у справі № 910/6706/15-г підлягають скасуванню, а справа направляється на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київводоканал" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2016 у справі № 910/6706/15-г скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я І.М. Волік

С у д д я А.М. Демидова