Постанова ВГСУ від 30.08.2016 року у справі №904/9244/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 року Справа № 904/9244/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"на ухвалу та постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 у справі№ 904/9244/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Проско ресурси"простягнення коштів,за участю представників: від позивача Оніщук В.М.від відповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк") звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско ресурси" (далі - ТОВ "Проско ресурси"), як поручителя за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" (далі - ТОВ "Трансмаш") зобов'язань за кредитними договорами № 10-0604/245к-07 від 22.06.2007 та № 10-0604/246к-07 від 22.06.2007, укладеними між позивачем та ТОВ "Трансмаш", про стягнення коштів:

1) за кредитним договором № 10-0604/245к-07 від 22.06.2007 в сумі 3 841 429,30 дол. США та 97 500,00 грн., з яких:

- строкова заборгованість за кредитом станом на 03.09.2015 в сумі 3 000 000,00 дол. США, що еквівалентно 65 965 992,00 грн.;

- строкова заборгованість зі сплати процентів, нарахованих за період з 25.03.2014 по 24.05.2015 та за період з 25.07.2015 по 02.09.2015, станом на 03.09.2015 в сумі 441 083,35 дол. США, що еквівалентно 9 698 833,58 грн.;

- прострочена заборгованість зі сплати процентів станом на 03.09.2015 в сумі 49 916,67 дол. США, що еквівалентно 1 097 600,88 грн.;

- пеня за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 07.07.2015 по 03.09.2015 (включно), в сумі 3 739,40 дол. США, що еквівалентно 82 224,48 грн.;

- пеня за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 22.04.2015 по 26.06.2015 (включно), в сумі 330 000,00 дол. США, що еквівалентно 7 256 259,12 грн.;

- 3% річних за прострочення повернення кредиту з 22.04.2015 по 26.06.2015 (включно) в сумі 16 500,00 дол. США, що еквівалентно 362 812,96 грн.;

- 3% річних за прострочення сплати процентів за період з 07.07.2015 по 03.09.2015 (включно) в сумі 189,88 дол. США, що еквівалентно 4 175,25 грн.;

- штрафи у сумі 97 500,00 грн.;

2) за кредитним договором № 10-0604/246к-07 від 22.06.2007 в сумі 3 108 111,97 дол. США та 97 500,00 грн., з яких:

- строкова заборгованість за кредитом станом на 03.09.2015 в сумі 2 437 500,00 дол. США, що еквівалентно 53 597 368,50 грн.;

- строкова заборгованість зі сплати процентів, нарахованих за період з 25.03.2014 по 24.05.2015 (включно) та з 25.07.2015 по 02.09.2015 (включно), в сумі 345 330,89 дол. США, що еквівалентно 7 593 364,91 грн.;

- прострочена заборгованість зі сплати процентів станом на 03.09.2015 в сумі 40 557,29 дол. США, що еквівалентно 891 800,62 грн.;

- пеня за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 07.07.2015 по 03.09.2015 (включно) в сумі 3 038,26 дол. США, що еквівалентно 66 807,38 грн.;

- пеня за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 22.04.2015 по 26.06.2015 (включно) в сумі 268 125,00 дол. США, що еквівалентно 5 895 710,54 грн.;

- 3% річних за прострочення повернення кредиту з 22.04.2015 по 03.09.2015 (включно) в сумі 13 406,25 дол. США, що еквівалентно 294 785,53 грн.;

- 3% річних за прострочення сплати процентів за період з 07.07.2015 по 03.09.2015 (включно) в сумі 154,28 дол. США, що еквівалентно 3 392,39 грн.;

- штрафи у сумі 97 500,00 грн.

Заявою від 24.02.2016 позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з ТОВ "Проско ресурси" кошти:

1) за кредитним договором № 10-0604/245к-07 від 22.06.2007 в сумі 3 507 689,90 дол. США та 7 528 374,27 грн., з яких:

- строкова заборгованість за кредитом станом на 03.09.2015 в сумі 3 000 000,00 дол. США, що еквівалентно 65 965 992,00 грн.;

- пеня за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 07.07.2015 по 03.09.2015 (включно), в сумі 79 735,20 грн.;

- пеня за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 22.04.2015 по 26.06.2015 (включно), в сумі 7 351 139,07 грн.;

- штрафи в сумі 97 500,00 грн.

2) за кредитним договором № 10-0604/246к-07 від 22.06.2007 в сумі 2 836 948,71 дол. США та 6 116 785,33 грн., з яких:

- строкова заборгованість за кредитом станом на 03.09.2015 в сумі 2 437 500,00 дол. США, що еквівалентно 53 597 368,50 грн.;

- пеня за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 07.07.2015 по 03.09.2015 (включно), в сумі 64 784,84 грн.;

- пеня за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 22.04.2015 по 26.06.2015 (включно), в сумі 5 972 800,49 грн.;

- штрафи в сумі 79 200,00 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2016 у справі № 904/9244/15 (суддя Рудь І.А.) зупинено провадження у даній справі; призначено судову експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз; на вирішення судової експертизи поставлено наступні питання:

1. Чи відповідає розрахунок заборгованості ПАТ "ВТБ Банк", що міститься в матеріалах справи, умовам кредитного договору № 10-0604/245к-07 від 22.06.2007, кредитного договору № 10-0604/246к-07 від 22.06.2007 та розрахунковим документам відносно видачі та погашення кредиту по вказаним кредитним договорам?

2. Чи підтверджується документально вказаний у позовній заяві розмір простроченої заборгованості ТОВ "Трансмаш" по кредиту за кредитним договором № 10-0604/245к-07 від 22.06.2007 та кредитним договором № 10-0604/246к-07 від 22.06.2007?

3. Чи відповідає метод нарахування ПАТ "ВТБ Банк" процентів по кредитному договору № 10-0604/245к-07 від 22.06.2007 та кредитному договору № 10-0604/246к-07 від 22.06.2007 вимогам Положення про кредитування ПАТ "ВТБ Банк" та вимогам чинного законодавства України?

4. Чи підтверджується документально несвоєчасна сплата ТОВ "Трансмаш" кредитних коштів за кредитним договором № 10-0604/245к-07 від 22.06.2007 та кредитним договором № 10-0604/246к-07 від 22.06.2007, а також розмір заборгованості, вказаний у звітній документації цих несвоєчасно сплачених коштів за вищевказаними кредитними договорами?

5. Яка сума строкової та простроченої заборгованості по кредиту та по сплаті процентів ТОВ "Трансмаш" перед ПАТ "ВТБ Банк" станом на дату подання позовної заяви за кредитним договором № 10-0604/245к-07 від 22.06.2007 та кредитним договором № 10-0604/246к-07 від 22.06.2007?

6. Яка сума заборгованості за процентами ТОВ "Трансмаш" перед ПАТ "ВТБ Банк" станом на дату подання позовної заяви за кредитним договором № 10-0604/245к-07 від 22.06.2007 та кредитним договором № 10-0604/246к-07 від 22.06.2007?

7. Чи є підстави нарахування пені за кредитним договором № 10-0604/245к-07 від 22.06.2007 та кредитним договором № 10-0604/246к-07 від 22.06.2007? Якщо є, то який розмір пені має бути нарахований ПАТ "ВТБ Банк" станом на дату подання позовної заяви?

8. Яка сума трьох відсотків річних за прострочення повернення кредиту та за прострочення сплати процентів за кредитним договором № 10-0604/245к-07 від 22.06.2007 та кредитним договором № 10-0604/246к-07 від 22.06.2007?

9. Чи є підстави нарахування штрафів ТОВ "Трансмаш" за кредитним договором № 10-0604/245к-07 від 22.06.2007 та кредитним договором № 10-0604/246к-07 під 22.06.2007? Якщо є, то який розмір штрафу має бути нарахований ПАТ "ВТБ Банк" станом на дату подання позовної заяви?

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 (колегія суддів у складі: Антонік С.Г. - головуючий, Дмитренко Г.К., Виноградник О.М.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2016 у справі № 904/9244/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2016 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 у справі № 904/9244/15, ПАТ "ВТБ Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати вказані судові акти в частині зупинення провадження, а справу направити до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду справи по суті.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані ухвала та постанова прийняті з порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.08.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 30.08.2016 о 10 год. 30 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористався.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції, у судовому засіданні 10.03.2016, представник відповідача подав клопотання від 09.03.2016 № 09/03-16/02 про призначення експертизи, у якому ТОВ "Проско ресурси" просило суд призначити у даній справі проведення економічної експертизи (експертизи документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності та документів фінансово-кредитних операцій). Вказане клопотання вмотивоване тим, що заявлені позивачем до стягнення суми, на думку відповідача, є завищеними та такими, що не відповідають дійсності. Водночас, відповідач зазначив, що самостійне встановлення ним точних сум заборгованості за кредитними договорами та штрафних санкцій є неможливим, оскільки потребує спеціальних знань у галузі фінансово-банківських операцій, якими (знаннями) відповідач не володіє. У зв'язку з викладеним, для з'ясування обставин, що мають значення для справи та потребують спеціальних знань у галузі економіки, фінансово-кредитних відносин та бухгалтерії, відповідач просив суд призначити у справі економічну експертизу та надав перелік питань до експерта.

Згідно з ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Як визначено у ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України судова експертиза призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Як роз'яснено у п.п. 2, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Про призначення судової експертизи виноситься ухвала, в якій, крім відомостей, передбачених частиною другою статті 86 ГПК України, зазначаються, зокрема: обставини справи, які мають значення для проведення судової експертизи; підстави та мотиви призначення судової експертизи, у тому числі додаткової, повторної, комісійної, комплексної експертизи; організація або особа, якій доручається проведення судової експертизи; перелік питань, що потребують роз'яснення; мотиви, за якими відхилено пропозиції учасників судового процесу стосовно проведення судової експертизи; об'єкти експертного дослідження (предмети, матеріали, документи тощо), які надаються судовому експерту, а якщо йдеться про об'єкти, які не може бути доставлено до суду чи судовому експерту (наприклад, нерухоме майно), - їх місцезнаходження; обов'язок експертної організації (експерта) надіслати копії експертного висновку сторонам згідно з частиною першою статті 42 ГПК України (п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 86 ГПК України ухвала господарського суду має містити мотиви її винесення з посиланням на законодавство.

При винесенні ухвали про призначення у даній справі судової експертизи та зупинення провадження у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що для з'ясування питання щодо розміру заборгованості відповідача за спірним договором та правильності виконання розрахунків позивачем необхідно дослідити первинні документи та документи бухгалтерського обліку, що зможуть засвідчити як факт отримання коштів, валюту в якій кошти були отримані, так і відповідність стану розрахунків між сторонами приписам договору, укладеного між ними, та вимогам законодавства, що потребує спеціальних знань.

Як наслідок, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України, зупинив провадження у даній справі.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що дана експертиза сприяє суду у правильному визначенні суми заборгованості, нарахованих процентів, штрафних санкцій та відповідності нарахування умовам договору та положенню про кредитування.

Проте суди попередніх інстанцій не навели обґрунтувань необхідності призначення у справі судової експертизи, оскільки не вказали, які саме спеціальні знання необхідні для перевірки розрахунку боргу за кредитними договорами, і чому таку перевірку не може здійснити суд.

У зв'язку з викладеним, оскаржувану ухвалу не можна визнати обґрунтованою та такою, що винесена з дотриманням норм процесуального права.

У підсумку, необґрунтоване призначення судової експертизи призвело до прийняття судом неправильного рішення (ухвали) про зупинення провадження у справі.

Колегія суддів касаційної інстанції наголошує на тому, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. Відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв'язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що зупинення провадження у справі є наслідком призначення судом експертизи, а отже ухвала в частині призначення судової експертизи та в частині зупинення провадження у справі перебувають у нерозривному зв'язку одна з одною.

Таким чином, призначення судової експертизи з одночасним зупиненням у зв'язку з цим провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватись як два самостійних акта - окремо щодо призначення судової експертизи і щодо зупинення провадження у справі. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у постанові від 20.01.2009 у справі № 24/489, щодо одноактної (нерозривної) процесуальної дії.

У зв'язку з наведеним, скасування ухвали лише в частині зупинення провадження у справі не призведе до усунення обставин, що зумовили неможливість здійснення судом процесуальних дій - проведення експертною установою судової експертизи.

Враховуючи викладене, а також те, що обґрунтовані доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, зводяться до недоцільності та безпідставності призначення судової експертизи, що зумовило зупинення провадження у справі, зважаючи на те, що однією з основних засад судочинства є законність (п. 1 ч. 3 ст. 129 Конституції України), а завданням суду, який здійснює правосуддя на засадах верховенства права, - забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), беручи до уваги повноваження касаційної інстанції стосовно перевірки правильності застосування місцевим і апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України, діючи з метою забезпечення дієвого судового захисту усіх учасників судового процесу, дійшов висновку про необхідність скасування ухвали як в частині зупинення провадження у справі, так і в частині призначення судової експертизи.

При цьому, слід зазначити, що статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у пункті 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до пп. 3.2 п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012 у справі № 1-12/2012 право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129). Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007). Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Таким чином, однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129 Основного Закону України), що передбачає можливість перевірки в апеляційному та касаційному порядку судових рішень. Це конституційне положення реалізовано у розділах ХІІ, ХІІ1 ГПК України, де врегульовано питання апеляційного та касаційного оскарження судових рішень. Зокрема, у статті 106 ГПК України наведено перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У ч. 1 ст. 11113 ГПК України визначено, що ухвали місцевого та апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною першою статті 106 цього Кодексу.

При цьому, приписи ст.ст. 106 та 11113 ГПК України не містять заборони стосовно апеляційного та касаційного оскарження ухвал, постанов господарського суду.

Водночас стаття 41 ГПК України, якою врегульовано питання призначення і проведення судової експертизи, не містить положень, які б встановлювали заборону на оскарження ухвал про призначення судової експертизи.

Відсутність у Господарському процесуальному кодексі України прямих вказівок на можливість оскарження ухвал, які суттєво впливають на права та обов'язки учасників судового процесу, не може бути підставою для відмови у прийнятті апеляційної чи касаційної скарги, оформленої згідно з вимогами господарського процесуального законодавства, за відсутності прямої заборони в Законі на їх оскарження. Ця відмова розглядається як порушення конституційного права на судовий захист, яке за ст. 64 Конституції України не може бути обмежене.

Враховуючи викладене та те, що основним принципом судочинства, закріпленим Конституцією України, є законність і, що відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд, колегія суддів вважає, що відсутність законодавчого закріплення можливості оскарження ухвали про призначення судової експертизи не є перешкодою для її перегляду в апеляційному та касаційному порядку.

Згідно зі ст. 11113 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані ухвала та постанова підлягають скасуванню.

Зважаючи на те, що інших підстав для зупинення провадження у справі судами не встановлено, справа підлягає направленню до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду по суті.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2016 у справі № 904/9244/15 скасувати.

Справу № 904/9244/15 передати до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду по суті.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

С.Р. Шевчук

Популярні новини