ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 року Справа № 904/2070/16 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого, Бакуліної С.В., Гоголь Т.Г.,розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановувід 14.06.2016Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Дніпропетровської області № 904/2070/16за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до Дочірнього підприємства "Перещепинетеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної радипростягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу,за участю представників: позивача - не з'явилисьвідповідача -не з'явилисьВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2016 у справі №904/2070/16 (суддя Петрова В.І.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Березкіна О.В., суддів Дармін М.О, Чус О.В.), частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) до Дочірнього підприємства "Перещепинетеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (далі - відповідач) про стягнення пені в сумі 93429,89грн, інфляційних втрат в сумі 173483,60грн та 3% річних в сумі 14701,14грн за неналежне виконання умов договору №712/14-ТЕ-3 від 11.12.2013 щодо своєчасного розрахунку за природний газ. Стягнено з відповідача на користь позивача 46660,03грн пені, 172033,92грн інфляційних втрат та 14638,23грн 3% річних. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Позивач з рішенням та постановою у справі в частині відмови у стягненні 5726,25грн пені не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх в цій частині скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 43, 83, 105 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій не зазначено обґрунтованих доводів, на підставі яких прийнято рішення про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50%, при цьому не враховано інтересів позивача.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Представники сторін не скористалися своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого були належним чином повідомлений ухвалою Вищого господарського суду України від 15.08.2016, що, однак, не перешкоджає розглядові касаційної скарги і про що сторони були попереджені зазначеною ухвалою.

Перевіривши доводи касаційної скарги, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 11.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Дочірнім підприємством "Перещепинетеплоенерго" обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №712/14-ТЕ-3, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п.1.1 договору); газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (п.1.2 договору в редакції додаткової угоди №3 від 29.04.2014); продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 619,6тис.куб.м (п.2.1 договору); приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.3 договору); не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4 договору); ціна за 1000 м3 газу становить 1309,20грн з ПДВ (п.5.2 договору в редакції додаткової угоди №1 від 29.01.2014); оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 договору); за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (п.7.1 договору); у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.7.2 договору); строк, в межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист свого права, в т.ч. щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється у 5 (п'ять) років (п. 9.3 договору); договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11 договору).

На виконання умов договору позивачем протягом січня-грудня 2014 року передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну 717501,80грн, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу.

Втім, відповідач, всупереч умовам договору, оплатив прийнятий газ з порушенням строків, визначених п. 6.1 договору, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача пені в сумі 93429,89грн, інфляційних втрат в сумі 173483,60грн та 3% річних в сумі 14701,14грн, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст. ст. 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спір у справі, господарські суди попередніх інстанцій, встановивши обставини неналежного виконання зобов'язання відповідачем зі своєчасного розрахунку за природний газ, перевіривши правильність розрахунку заявлених до стягнення сум, дійшли висновку про обґрунтованість їх нарахування щодо 93320,05грн пені за період з 15.02.2014 по 14.07.2015 (без включення в періоди днів фактичної часткової/повної оплати суми заборгованості), 14638,23грн 3% річних за період з 15.02.2014 по 16.12.2015 (без включення в періоди днів фактичної часткової/повної оплати суми заборгованості), а також 172033,92грн інфляційних втрат за період з лютого 2014 року по грудень 2015 року. Разом з тим, суд першої інстанції, реалізуючи право, надане нормами ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача та зменшення на 50% суми заявленої до стягнення пені.

Колегія суддів Вищого господарського суду України приймає до уваги, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів оскаржуються виключно в частині відмови в позові внаслідок зменшення на 50% розміру пені, що підлягає стягненню, та вважає, що суди попередніх інстанцій, приймаючи таке рішення, не порушили норм чинного законодавства, з огляду на наступне.

В обґрунтування заявленого до місцевого господарського суду клопотання про зменшення нарахованої до стягнення пені відповідач зазначив, що знаходиться у скрутному фінансово-економічному становищі, оскільки є комунальним підприємством, основною діяльністю якого є надання послуг з теплозабезпечення населенню та бюджетним установам. Переважну більшість споживачів складає населення, яке через низький рівень життя розраховується за спожиті послуги несвоєчасно та не в повному обсязі. Відповідач надавав послуги з теплозабезпечення до 2016р. за тарифами, затвердженими рішенням Перещепинської міської ради від 08.01.2008 №180, тобто без зміни тарифів протягом семи років. Дані обставини зумовлюють скрутне фінансове становище відповідача як єдиного постачальника послуг з теплопостачання у м. Перещепине. Дебіторська заборгованість споживачів за отримане тепло станом на 01.04.2016 складає 3716000грн. Порушення термінів розрахунків за спожитий газ виникло не з вини відповідача, а з незалежних від нього обставин. До того ж відповідач зазначив, що грошові зобов'язання виконані ним добровільно у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

На виконання зазначених приписів та рекомендацій, суди попередніх інстанції, оцінивши зазначені відповідачем доводи, викладені в клопотанні про зменшення розміру нарахованої пені, врахувавши інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, статус відповідача, який є соціально значущим підприємством у життєдіяльності м. Перещепине, а також повну оплату відповідачем отриманого газу, беручи до уваги те, що сплата пені у повному обсязі у даному випадку зачіпає майнові інтереси не лише відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість постачання теплової енергії населенню, дійшли висновку про можливість зменшення розміру пені на 50%.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про зменшення нарахованої відповідачеві пені ґрунтується на встановлених обставинах і оцінених доказах та повністю узгоджується з приписами чинного законодавства, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та обставин, що відповідно до приписів ст. ст. 1115, 1117 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди першої та апеляційної інстанцій не припустились порушень або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 у справі Господарського суду Дніпропетровської області № 904/2070/16 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

Т.Г. Гоголь