ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року Справа № 910/12561/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В. Черкащенка М.М.розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 06.07.2015 Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2016у справі№ 910/12561/15за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4 доІнституту газу Національної академії наук України тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національна академія наук України провизнання договору недійсним за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5 - за довіреністю;

від відповідача: Іщенко В.С. - за довіреністю;

від третьої особи: Подлещук О.П. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Інституту газу Національної академії наук України про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансі Інституту газу НАН України від 01.12.2012 №884-12, укладений між Інститутом газу НАН України та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 у справі №910/12561/15 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2015 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.12.2012 між Інститутом газу НАН України (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансі Інституту газу НАН України №884-12 від 01.12.2012, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне майно - нежитлові приміщення загальною площею 38,4 кв.м., розміщене за адресою АДРЕСА_1, на першому поверсі Лабораторного корпусу Інституту газу НАН України, що перебуває на балансі Інституту газу НАН України, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку майна станом на 30.09.2012 і становить 211 783,00 грн.

Майно передається в оренду з метою використання для "інше використання нерухомого майна" (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу і становить без ПДВ за базовий перший місяць оренди - вересень 2012 року - 2 647,29 грн. (пункт 3.1. Договору).

Пунктом 10.1. Договору сторони погодили, що цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців та діє з 01 грудня 2012р. до 30 листопада 2015р. включно.

Актом передачі нежилих приміщень, які передаються в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 за договором оренди №884-12 від 01.12.2012, засвідчено передачу в орендне користування з 01.12.2012 року нежитлових приміщень площею 38, 4 кв.м., розміщених за адресою АДРЕСА_1, на 1 поверсі Лабораторного корпусу Інституту газу НАН України. Вказаний акт підписаний позивачем та відповідачем, а також скріплений їх печатками.

Звертаючись до суду з позовом, ФОП ОСОБА_4 вказує на те, що об'єктом оренди за спірним Договором оренди нерухомого майна є державне нерухоме майно, що має загальнодержавне значення, у зв'язку з чим позивач вважає, що вказане майно не може бути об'єктом оренди та просить суд визнати недійсним зазначений Договір на підставі ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, вважає його правомірним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

У відповідності до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом ч. 2 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини оренди рухомого та нерухомого майна, об'єктів майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України".

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України "Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України" об'єкти майнового комплексу Національної академії наук України та об'єкти майнового комплексу галузевих академій наук належать відповідно Національній академії наук України та галузевим академіям наук на праві господарського відання і передаються ними організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України та до відання галузевих академій наук, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 3 Закону України "Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України" Національна академія наук України, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу Національної академії наук України, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, пов'язаних з ефективним їх використанням та розпорядженням у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. Національна академія наук України, зокрема, надає дозвіл організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України, на укладення договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій.

Порядок надання НАН України дозволів організаціям, що віднесені до її відання, на укладення договорів оренди майна на момент виникнення спірних правовідносин регулювався Положенням про порядок передачі в оренду нерухомого майна та іншого індивідуально визначеного майна НАН України, затвердженим постановою Бюро Президії НАН України №56 від 16.03.2012.

Відповідно до п. 1.2. Положення установи, організації та підприємства, що віднесені до відання НАН України, на підставі дозволу НАН України можуть передавати в оренду нерухоме (незалежно від площі) та інше індивідуально визначене майно, що обліковується на їх балансах, якщо це відповідає правилам дотримання державної таємниці, пожежної безпеки, вимогам технічних та санітарних норм, не суперечить обмеженням, встановленим чинним законодавством України, та не шкодить виконанню їх основної статутної діяльності.

Судами встановлено, що, будівля лабораторного корпусу за адресою АДРЕСА_1 обліковується на балансі Інституту газу Національної академії наук України на правах оперативного управління.

Розпорядженням Президії Національної академії наук України №631 від 16.10.2012 "Про надання дозволу на передачу в оренду майна НАН України" дозволено установам, організаціям та підприємствам НАН України передати в оренду майно НАН України на умовах типового договору НАН України згідно з додатком відповідно до якого дозволено Інституту газу НАН України передати в оренду частину нежитлових приміщень на 1 поверсі лабораторного корпусу за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 38, 4 кв.м.

На підставі отриманого дозволу між Інститутом газу НАН України та позивачем укладено Договір оренди нерухомого майна № 884-12 від 01.12.2012, на виконання якого Інститут газу НАН України передав, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 прийняв об'єкт оренди за актом передачі нежилих приміщень від 01.12.2012.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судами правомірно зазначено, що відповідачем дотримано встановлений порядок укладення договору з урахуванням положень Законів України "Про оренду державного і комунального майна", "Про приватизацію державного майна" та "Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України", а також постанови Бюро Президії Національної академії наук України №56 від 16.03.2012 "Про порядок передачі майна НАН України в оренду", зокрема щодо отримання необхідного дозволу на укладення договору оренди на умовах типового договору НАН України.

Отже позивачем належним чином не доведено обставин на підставі яких спірний договір може бути визнано недійсним.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі рішень.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2015 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2015 року у справі №910/12561/15 залишити без змін.

Головуючий Н.М. Нєсвєтова

Судді І.В. Вовк

М.М. Черкащенко