ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 920/437/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумбуд"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 у справі№ 920/437/16 Господарського суду Сумської областіза позовомКомунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської радидоПублічного акціонерного товариства "Сумбуд "простягнення 406 100, 26 грн.

за участю представників: позивачаДудник Н.В., дов. від 04.01.2016відповідачаДмитренко В.В., дов. від 01.08.2016

ВСТАНОВИВ:

14.04.2016 Комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сумбуд" про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги у розмірі 406100,26 грн. за період з 01.11.2012 по 01.02.2016. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на водопостачання та прийом стічних вод щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку за надані послуги та обґрунтовано приписами статей 526, 530, 610 Цивільного кодексу, статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що договір на водопостачання та прийом стічних вод укладений неуповноваженою особою та не містить реквізитів відповідача, жодних оплат спірних зобовязань за вказаним договором відповідач не здійснював; з наданих позивачем актів не вбачається встановлення факту витоків води, які б могли спричинити різницю у показах загальнобудинкового та поквартирних лічильників; позивач не надав доказів того, що всі лічильники пройшли повірку та були визнані придатними для використання.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 04.07.2016 (суддя Зражевський Ю.О.) у позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 (судді: Істоміна О.А. - головуючий, Білецька А.М., Слободін М.М.) рішення Господарського суду Сумської області від 04.07.2016 скасовано. Позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Сумбуд" на користь Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради 406100,26 грн., 6091,50 грн. судового збору за подання позовної заяви та 6700,65 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу з письмовими поясненнями, в якій просить постанову скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а саме: всупереч приписам статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд неповно встановив обставини справи, зокрема, щодо схвалення правочину відповідачем, факту надання відповідних послуг, не взяв до уваги доводи відповідача обов'язкової повірки засобів обліку, що призвело до помилково застосування статей 241, 901 Цивільного кодексу України, Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".

Позивач надав відзив на касаційну скаргу та просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, покликаючись на повно та всебічно встановлені обставини справи судом апеляційної інстанції, зокрема, щодо наявності доказів схвалення правочину відповідачем; відповідач жодного разу не повідомляв позивача про незгоду з виставленими рахунками.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у касаційній скарзі; представник відповідача також усно підтримав доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Спір у даній справі виник щодо наявності чи відсутності обов'язку відповідача сплачувати позивачу вартість комунальних послуг з водопостачання та прийому стічних вод, що складає різницю між показниками загальнобудинкового та поквартирних лічильників.

Місцевий господарський суд встановив, що договір № 2028 від 01.06.2008, на який посилається позивач, як на підставу виникнення спірного обов'язку, укладено Комунальним підприємством "Міськводоканал" Сумської міської ради (виробник) та Управлінням капітального будівництва Відкритого акціонерного товариства "Сумбуд" - структурного підрозділу Відкритого акціонерного товариства "Сумбуд" (в подальшому Публічного акціонерного товариства "Сумибуд") без права юридичної особи, та підписано начальником управління капітального будівництва ОСОБА_8.

З 12.05.2009 по 12.05.2010 на посаду начальника управління капітального будівництва призначено ОСОБА_9.

На підставі відомостей, отриманих від відповідача на виконання ухвали суду про надання доказів, місцевий господарський суд, дійшов висновку, що відповідач не видавав довіреностей начальникам управління капітального будівництва щодо вчинення відповідних угод, як це вимагається статутом відповідача.

Також суд першої інстанції відхилив, як неналежні доводи та докази позивача (протокол допиту ОСОБА_9 як свідка від 16.05.2014, копії рахунків, копії актів про зняття показників лічильників, журналу, відомостей зняття показників), вказавши, що такі докази за своєю правовою природою не можуть підтверджувати обставини справи, на які покликається позивач, є односторонніми, складалися без участі та не підписані представниками відповідача.

Відтак, місцевий суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Переглядаючи справу у повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, натомість, встановив, що 01.06.2008 Комунальним підприємством "Міськводоканал" Сумської міської ради (виробник) та Управлінням капітального будівництва Відкритого акціонерного товариства "Сумбуд" в особі начальника ОСОБА_8 (виконавець) укладено договір на водопостачання та прийом стічних вод № 2028, за умовами якого виробник бере на себе зобов'язання забезпечувати водопостачання та прийом стічних вод згідно мережі розподілу до зрізу будівлі, а виконавець зобов'язався здійснювати безпосереднє надання споживачеві комунальних послуг, забезпечувати належне утримання внутрішньо будинкових водопровідних та каналізаційних мереж, арматури та санітарно-технічних приладів на ній, не допускати витоку води.

Відповідно до пункту 2.4.3 договору виконавець зобов'язаний сплачувати виробнику різницю між загальнобудинковим водолічильником та квартирними лічильниками обліку води (водолічильником субабонента), згідно з пред'явленим рахунком на підставі акта зняття показань із загальнобудинкового водо лічильника.

Пунктом 3.2 договору визначено, що зняття показань з загальнобудинкового лічильника здійснюється щомісячно представником виробника у присутності представника виконавця. У разі, якщо виконавець не забезпечить присутність свого представника для зняття показань, дані, що зняті виробником, є підставою для виставлення розрахункового документа.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що виробник виставляє виконавцю рахунок на підставі акта зняття показань загальнобудинкового водолічильника.

18.01.2010, 01.04.2012 та 01.06.2013 сторони договору дійшли згоди внести зміни до укладеного договору, в частині переліку розрахункових об'єктів.

Зміни до договору від 01.06.2008 підписувались ОСОБА_8 та ОСОБА_10, які у відповідні періоди на підставі контрактів призначались начальниками управління капітального будівництва відповідача.

Дослідивши зміст пунктів 5.3 та 6.3 Положення про структурний підрозділ "ВАТ "Сумбуд", пункт 2.1.5 контракту на призначення ОСОБА_8 на посаду начальника управління капітального будівництва, апеляційний суд з'ясував, що керівники управління капітального будівництва наділені відповідачем правом укладати господарські та інші договори у відповідності до Положення про структурний підрозділ та довіреностей власника.

Враховуючи наявність довіреностей від 13.01.2009, від 14.01.2010, 24.04. 2014 на ім'я ОСОБА_8 та ОСОБА_10, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірний договір був схвалений відповідачем вчиненням відповідних дій (підписання додаткових угод) особами, які мали відповідний обсяг повноважень на вчинення таких дій та діяли на підставі статуту, положення та контракту.

Наявні у справі чисельні звернення відповідача до позивача (т.1, а.с.21-36) опосередковано підтверджують наявність між контрагентами господарських зобовязань з водопостачання та прийняття стоків, відомостей про виникнення правовідносин з надання відповідних комунальних послуг на зазначених позивачем об'єктах між іншими особами відповідач не надав.

За розрахунком позивача, складеним за даними показників загальнобудинкового водолічильника та показаннями квартирних лічильників обліку води за період з 01.11.2012 по 01.02.2016, відповідач не виконав свій обов'язок за договором щодо оплати різниці між показаннями цих лічильників у розмірі 406100,26 грн.

Судова колегія зазначає, що цивільні зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України); за частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За приписами статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Разом з тим, відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів тощо).

Враховуючи наведені вище положення законодавства та докази, які достовірно підтверджують наступне схвалення правочину відповідачем, як особою, яку представляли у спірних правовідносинах, суд апеляційної інстанції вірно дійшов висновку про укладеність та дійсність договору про надання комунальних послуг від 01.04.2008 № 2028.

Згідно з частиною першою статті 901 Кодексу за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 1.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, дані Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод. Згідно з пунктом 2.1 вказаних Правил відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку (пункт 3.1 Правил).

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції на підставі копій рахунків, а також копій актів, журналу та відомостей зняття показань загальнобудинкових та поквартирних водолічильників, складених в установленому договором порядку, встановив, що заборгованість відповідача зі сплати за надані послуги з водопостачання та прийому стічних вод у вигляді різниці між показаннями загальнобудинкового водолічильника та показаннями квартирних лічильників обліку води за період з 01.11.2012 по 01.02.2016 року складає 406100,26 грн.; зазначені обставини відповідач не спростував, не навів власних даних та відомостей про показники лічильників.

Враховуючи викладене вище, судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Доводи скаржника про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судом та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування постанови апеляційного суду з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, з'ясував всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував правовідносини сторін, та вирішив спір відповідно до вимог законодавства.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумбуд" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 у справі № 920/437/16 Господарського суду Сумської області залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т.Дроботова