ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 915/498/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"на рішеннягосподарського суду Миколаївської області від 18.07.2016та постановуОдеського апеляційного господарського суду від 21.09.2016у справі№ 915/498/16 господарського суду Миколаївської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Автонормаль Н"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4про звернення стягнення на предмет іпотеки,за участю представників: від позивача Поліщук Ю.В.від відповідачане з'явивсявід третьої особине з'явився

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автонормаль Н" (далі - ТОВ "Автонормаль Н"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4), в якому просило, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 17.05.2016, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ "Укрсоцбанк" за договором кредиту № 640/272-К272 від 11.06.2007 в сумі 668 761,06 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 287 571,36 грн., сума заборгованості за відсотками - 185 412,42 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 76 539,27 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 28 666,32 грн., розмір інфляційних втрат за кредитом - 65 256,76 грн., розмір інфляційних втрат за відсотками - 25 314,94 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, а саме, нежитловий об'єкт, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: ремонтно-механічної майстерні з з/бет. блоків, літ. "АА'" загальною площею 902,40 кв. м; штамповочного цеху з з/бет. блоків, літ. "Б" загальною площею 231,10 кв. м; штамповочного цеху, метал., літ. "В" загальною площею 132,40 кв. м; цеху гальваніки з з/бет. блоків, літ. "Г" загальною площею 45,90 кв. м; побутових приміщень, піноблочних, літ. "Д" загальною площею 36,0 кв. м; механічного цеху з бетонних плит, літ. "П" загальною площею 142,60 кв. м; виробничого цеху з бетонних панелей, літ. "С" загальною площею 247,610 кв. м; механічного цеху з бетонних блоків, літ. "Т" загальною площею 65,00 кв. м; складу з з/бет. блоків, літ. "Е"; сторожової, кам'яної, літ. "Р"; вбиральні з з/бет. блоків, літ "Н"; огорожі, 1-3, 5; споруди 4, 5, які належать ТОВ "Автонормаль Н", правонаступнику Закритого акціонерного товариства "Автонормаль", на праві приватної власності, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.07.2016 у справі № 915/498/16 (суддя Коваль Ю.М.) у задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 (колегія суддів у складі: Діброва Г.І. - головуючий, Лисенко В.А., Ярош А.І.) рішення господарського суду Миколаївської області від 18.07.2016 у справі № 915/498/16 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.07.2016 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 у справі № 915/498/16, ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.11.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 29.11.2016 о 10 год. 30 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач та третя особа передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористалися.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 11.06.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (в подальшому перейменованим на ПАТ "Укрсоцбанк") (Кредитор) та ОСОБА_4 (Позичальник) було укладено договір кредиту № 640/272-К272 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Кредитор надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 500 000,00 грн. зі сплатою 16,5% річних та визначеним у договорі порядком погашення сум основної заборгованості. Кінцевим терміном повернення основної заборгованості договором визначено 10.06.2012.

Додатковою угодою № 1 від 11.04.2011 до Кредитного договору (далі - Додаткова угода) сторони визначили: залишок заборгованості за Кредитним договором у розмірі 357 159,73 грн., новий кінцевий термін повернення кредитної заборгованості - до 10.06.2015, новий графік погашення заборгованості та внесли зміни щодо нарахування штрафних санкцій, в іншій частині положення Кредитного договору залишили незмінними.

Також, суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання п. 1.3 Кредитного договору, з метою забезпечення виконання грошових зобов'язань Позичальника, 11.06.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (в подальшому перейменованим на ПАТ "Укрсоцбанк") (Іпотекодержатель) та Закритим акціонерним товариством "Автонормаль" (правонаступником якого є ТОВ "Автонормаль Н") (Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір (далі - Договір іпотеки), відповідно до умов якого Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю в якості забезпечення виконання ОСОБА_4 основного зобов'язання (зобов'язань за Кредитним договором) нерухоме майно, нежитловий об'єкт, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і складається з ремонтно-механічної майстерні з з/бет. блоків, літ. "АА'" загальною площею 902,40 кв. м; штамповочного цеху з з/бет. блоків, літ. "Б" загальною площею 231,10 кв. м; штамповочного цеху, метал., літ. "В" загальною площею 132,40 кв. м; цеху гальваніки з з/бет. блоків, літ. "Г" загальною площею 45,90 кв. м; побутових приміщень, піноблочних, літ. "Д" загальною площею 36,0 кв. м; механічного цеху з бетонних плит, літ. "П" загальною площею 142,60 кв. м; виробничого цеху з бетонних панелей, літ. "С" загальною площею 247,610 кв. м; механічного цеху з бетонних блоків, літ. "Т" загальною площею 65,00 кв. м; складу з з/бет. блоків, літ. "Е"; сторожової, кам'яної, літ. "Р"; вбиральні з з/бет. блоків, літ "Н"; огорожі, 1-3, 5; споруди 4, 5 (Предмет іпотеки), та належать Іпотекодавцю на праві приватної власності. Вартість предмету іпотеки сторони визначили у розмірі 1 065 290,00 грн.

Позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав та надав ОСОБА_4 кредит в сумі 500 000,00 грн.

Однак, ОСОБА_4, як позичальник, неналежно виконував зобов'язання за Кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість з повернення кредитних коштів та нарахованих за користування ними відсотків, що і стало причиною звернення ПАТ "Укрсоцбанк" з даним позовом до ТОВ "Автонормаль Н", як майнового поручителя.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, виходив з того, що з укладенням ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_4 Додаткової угоди відбулась новація основного зобов'язання у розумінні ст. 604 Цивільного кодексу України, а тому зобов'язання ОСОБА_4, які виникли з моменту укладення Додаткової угоди не є забезпеченими Договором іпотеки.

Апеляційна інстанція, зазначила про хибність висновку місцевого господарського суду про те, що з підписанням Додаткової угоди відбулась новація основного зобов'язання у розумінні ст. 604 Цивільного кодексу України та, як наслідок, іпотечні зобов'язання за Договором іпотеки припинилися, проте, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, виходила з того, що звернення ПАТ "Укрсоцбанк" з даним позовом є передчасним та недоведеним, оскільки: позивачем не надано доказів безспірності заявлених вимог (основного боргу та штрафних санкцій), так як відсутні підтвердження визнання таких сум третьою особою, або рішення суду про стягнення визначених сум з боржника за Кредитним договором; позивачем не доведено всіх необхідних складових, передбачених ст. 39 Закону України "Про іпотеку"; клопотання про проведення експертизи щодо встановлення початкової вартості предмета іпотеки сторонами у даній справі заявлено не було, а визначення початкової ціни предмету іпотеки під час здійснення виконавчого провадження, суперечить вимогам ст.ст. 39, 43 Закону України "Про іпотеку".

Проте висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, з огляду на таке.

Частина 2 ст. 604 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає припинення зобов'язання за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Отже, характерною ознакою новації є не зміна частини первісного зобов'язання, а укладення між тими ж сторонами нового зобов'язання (новація), що і є підставою для припинення попереднього зобов'язання.

Як вірно зазначила апеляційна інстанція, умовами Додаткової угоди змінено лише умови та строки виконання зобов'язань за Кредитним договором, а не укладено нове зобов'язання про надання кредиту, тому новації у розумінні ч. 2 ст. 604 ЦК України не відбулося.

З огляду на що, висновки місцевого господарського суду про те, що іпотечні зобов'язання між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Автонормаль Н" припинилися з моменту укладення Додаткової угоди, є помилковим.

Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто, з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" роз'яснено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У разі якщо право звернення стягнення на майно пов'язане з невиконанням зобов'язання, забезпеченого іпотекою, судам слід встановлювати загальний розмір вимог кредитора та виходити з того, що обов'язковою передумовою звернення стягнення на предмет іпотеки є встановлення судом факту невиконання основного зобов'язання (п. 4.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів"), а не його безспірності.

Апеляційна інстанція, зазначаючи, що позивачем не надано доказів безспірності заявлених вимог, а саме, чи підтвердження визнання таких сум третьою особою, чи рішення суду про стягнення зазначених сум з боржника за Кредитним договором, вищезазначене не врахувала, та у порушення приписів ст. 43 ГПК України самостійно не досліджувала докази, надані сторонами, зокрема, виписки по особових рахунках ОСОБА_4 та не встановлювала як факту невиконання Кредитного договору, так і загального розміру вимог ПАТ "Укрсоцбанк".

Крім того, поза увагою апеляційної інстанції залишилося те, що місцевим господарським судом було встановлено обґрунтованість поданих ПАТ "Укрсоцбанк" розрахунків заборгованості ОСОБА_4 з повернення кредитних коштів.

Також слід зазначити, що згідно з п. 4.4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" якщо господарський суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то в силу приписів статті 38, частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" у резолютивній частині рішення суду має бути встановлено та зазначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки. З урахуванням положення частини шостої статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а у разі відсутності такої згоди - на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Водночас господарський суд за необхідності може згідно із статтею 41 ГПК України вирішити питання про призначення у справі відповідної судової експертизи.

Таким чином, судами попередніх інстанцій, у порушення приписів процесуального законодавства не досліджено повно та всебічно спірні правовідносини, не надано належної правової оцінки усім обставинам справи у їх сукупності, що призвело до неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Враховуючи встановлені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають права касаційній інстанції встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну правову оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 та рішення господарського суду Миколаївської області від 18.07.2016 у справі № 915/498/16 скасувати.

Справу № 915/498/16 передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук