ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 914/1056/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Демидової А.М., Шевчук С.Р.розглянув касаційну скаргуУправління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 21.09.2016р.та рішеннягосподарського суду Львівської області від 14.06.2016р.у справі№914/1056/16 господарського суду Львівської областіза позовомУправління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської радидо Приватного акціонерного товариства "Європейський дім"простягнення 682360грн.за участю представників

позивача - Чижович І.З.;

відповідача - Іванюк С.К., Данилко Р.Б.

ВСТАНОВИВ:

Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДІМ" про стягнення 682360 грн., з яких пеня у розмірі 332360 гривень згідно п. 7.3 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу №2986 від 30.03.2015р. та неустойка в розмірі 350000 гривень відповідно до п. 7.1 цього Договору.

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.06.2016р. (суддя Долінська О.З.) у справі №914/1056/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2016р. (колегією суддів у складі головуючого судді Скрипчук О.С., судді: Орищин Г.В., Матущак О.І.) відмовлено Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вищезазначеними постановою та рішенням, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2016р. та рішення господарського суду Львівської області від 14.06.2016р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги повністю.

У запереченнях на касаційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Європейський дім" зазначає про безпідставність та необґрунтованість вимог заявника касаційної скарги та просить відмовити йому у задоволенні касаційної скарги, залишивши без змін законні рішення та постанову господарських судів попередніх інстанцій у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та заперечення на неї, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Ухвалою Львівської міської ради від 20.07.2011р. №737 "Про реалізацію вимог ухвали міської ради від 24.06.2010р. №3630 "Про затвердження міської цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу у м. Львові", було затверджено перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації способом викупом, до якого було включено нежитлові приміщення по вул. Шевська, 14, 14-а. 16 у м. Львові, що стали об'єктом відчуження згідно договору купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу № 2986 від 30.03.2015.

18.07.2013р. Ухвалою Львівської міської ради №2642 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 20.07.2011р. № 737", Відповідачу було зараховано вартість невідокремлювальних поліпшень здійснених у процесі ліквідації аварійного стану реставрації та реконструкції з пристосуванням приміщень будинків № 14, 14-а, 16 на вул. Шевській у м. Львові під II чергу готельного комплексу, при приватизації об'єкту способом викупу.

30.09.2014р. Позивачем було видано Наказ №578-11 "Про затвердження висновку про вартість об'єкта оцінки". Даним наказом затверджено висновок про вартість нежитлових приміщень по вул. Шевська, 14, 14-а. 16, площею 1169.9 кв.м., що становить 29204400 грн. з ПДВ.

30.03.2015 р. між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (продавець) та Приватним акціонерним товариством "Європейський дім" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу №2986 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець зобов'язується відповідно до Ухвали Львівської міської ради 4-ої сесії 6-ого скликання від 20.07.2011 року за номером 737 та Ухвали Львівської міської ради 12-ої сесії 6-ого скликання від 18.07.2013 року за номером 2642 передати у власність Покупцю нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 1169,9 кв.м., які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Шевська, 14,14-а, 16, а Покупець зобов'язується прийняти зазначені нежитлові приміщення і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі, та зареєструвати право власності на вказані приміщення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 1.3-1.5 Договору Згідно з Висновком оцінювача вартість відчужуваних приміщень становить 24337000 грн., ПДВ становить 4867400 грн. Зазначений в цьому договорі об'єкт продається за 29204400,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Згідно з п. 1.6 Договору право власності на об'єкт продажу переходить до Покупця з моменту сплати повної вартості придбаного Об'єкта продажу, отримання акту прийому-передачі Об'єкта продажу та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відповідним органом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

30.12.2015р. Ухвалою Львівської міської ради №62 "Про внесення змін до ухвал міської ради від 20.07.2011р. №737 "Про реалізацію вимог ухвали міської ради від 24.06.2010р. №3630 "Про затвердження міської цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу у м. Львові" (зі змінами) було прийнято рішення зарахувати відповідачу вартість невідокремлювальних поліпшень об'єкта оренди в сумі 27454400 гривень з ПДВ. Цією ж ухвалою було прийнято рішення внести до Договору зміни, здійснивши зарахування суми вартості невідокремлювальних поліпшень в рахунок оплати по Договору.

Як встановлено судами, 19.01.2016 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір про внесення змін та доповнень до Договору №2986 купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу, нотаріально посвідченого 30.03.2015р. за реєстровим №1420.

Відповідно до п. 1 Договору про внесення змін від 19.01.2016р Сторони домовилися, що частина коштів, як вартість невідокремлених поліпшень об'єкта оренди, здійснених в процесі ліквідації аварійного стану, реставрації та реконструкції з пристосуванням приміщень будинків №14, 14-а, 16 на вул. Шевській у м. Львові під другу чергу готельного комплексу у сумі 27454400 грн., у тому числі ПДВ, зараховуються Покупцю в рахунок оплати за даним договором на підставі Ухвали Львівської міської ради №62 від 30.12.2015р. "Про внесення змін до Ухвал міської ради від 20.07.2011р. №737 "Про реалізацію вимог ухвали міської ради від 24.06.2010 року №3630 "Про затвердження міської цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу у м. Львові". Залишок у сумі 1750000 грн., в т.ч. ПДВ Покупець зобов'язаний сплатити за придбаний об'єкт продажу на рахунок Продавця.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до платіжного доручення №2447 від 20.01.2016р. відповідач оплатив вартість об'єкта купівлі згідно Договору про внесення змін від 19.01.2016р. в розмірі 1750000 грн. та 22.01.2016р. між сторонами було підписано акт приймання-передачі об'єкта купівлі-продажу за участю Балансоутримувача.

Підставою для виникнення спору у даній справі, за твердженням позивача, стало неналежне виконання відповідачем умов договору в частині оплати придбаного об'єкту нерухомого майна, з огляду на що позивач вважає необхідним застосувати п.7.2 та п.7.3. договору, у яких врегульовано сплату неустойки та пені за несвоєчасне виконання обов'язку з оплати за договором.

Колегія суддів касаційної інстанції, врахувавши встановлені судами попередніх інстанцій у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України фактичні обставини справи, вважає такі вимоги позивача необґрунтованими та погоджується з висновками судів про відмову позивачу у задоволенні позову. При цьому, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, у якій врегульовано межі перегляду справи у суді касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст.526 Цивільного кодексу Україні та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Частиною 2 ст.613 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Враховуючи встановлений судами попередніх інстанцій факт визначення вартості невідокремлювальних поліпшень в ухвалі Львівської міської ради №62 лише 30.12.2015р., обов'язок визначення якої згідно погоджених сторонами умов договору було покладено саме на позивача та підписання сторонами 19.01.2016р. нотаріально посвідченого договору про внесення змін і доповнень до договору купівлі-продажу, а також те, що відповідач 20.01.2016р. платіжним дорученням №2447 перерахував на р/р позивача 1750000 грн., суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що прострочення оплати за договором мало місце з вини позивача, відтак, підстави для задоволення позову відсутні.

При цьому, висновки апеляційного господарського суду, який залишивши в силі рішення суду першої інстанції, виходив з інших підстав ніж зазначено вище, не призвели до невірності вирішення справи по суті, а відтак, доводи про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не можуть бути підставою для зміни та/або скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду, з резолютивної частини якої вбачається, що рішення господарського суду Львівської області у даній справі залишено без змін.

Таким чином, враховуючи, що доводи Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради щодо неправильного застосування норм матеріального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні ним положень чинного в Україні законодавства, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни або скасування оскаржуваних судових актів, а доводи про порушення судами норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи у суді касаційної інстанції Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2016р. у справі №914/1056/16 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

С.Р.Шевчук