ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 911/3815/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Білошкап О.В., Ткаченко Н.Г.розглянувши касаційну скаргуфізичної особи-підприємця ОСОБА_4на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року у справі Господарського суду№ 911/3815/15 Київської областіза заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"доСпоживчого товариства "Настуся"провизнання банкрутомрозпорядник майнаГусар І.О.в судовому засіданні взяли участь представники:

фізичної особи-підприємця ОСОБА_4: ОСОБА_7 (довіреність від 04.07.2016 року),ТОВ "Суффле Агро Україна":не з'явилися,Споживчого товариства "Настуся":не з'явилися.

В С Т А Н О В И В :

ухвалою Господарського суду Київської області від 01.09.2015 року прийнято до розгляду у підготовчому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (далі - ініціюючого кредитора) про порушення справи про банкрутство Споживчого товариства "Настуся" (далі - боржника) відповідно до статей 10 - 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1 - 2).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.09.2015 року (суддя Наріжний С.Ю.) порушено провадження у справі про банкрутство Споживчого товариства "Настуся" (пункт 1 резолютивної частини ухвали); визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 1 751 326, 77 грн. (пункт 2 резолютивної частини ухвали); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (пункт 3 резолютивної частини ухвали); введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Гусара І.О. (пункт 4 резолютивної частини ухвали); встановлено оплату послуг (грошову винагороду) розпорядника майна боржника в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень шляхом її авансування ініціюючим кредитором (пункт 5 резолютивної частини ухвали); ухвалено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, текст якого додається (пункт 6 резолютивної частини ухвали); зобов'язано арбітражного керуючого Гусара І.О. щомісячно звітувати суду про виконану ним роботу в процедурі розпорядження майном боржника (пункт 7 резолютивної частини ухвали); заборонено боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави (пункт 8 резолютивної частини ухвали); зобов'язано розпорядника майна боржника подати суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів та складений реєстр вимог кредиторів у строк до 06.11.2015 року (пункт 9 резолютивної частини ухвали); зобов'язано розпорядника майна боржника здійснити аналіз фінансово-господарської діяльності боржника, інвестиційного становища боржника і його становища на ринках та надати зазначену інформацію до 06.11.2015 року (пункт 10 резолютивної частини ухвали); зобов'язано розпорядника майна боржника провести інвентаризацію майна боржника у строк до 06.11.2015 року (пункт 11 резолютивної частини ухвали); призначено у справі попереднє засідання господарського суду на 09.11.2015 року (пункт 12 резолютивної частини ухвали); судові витрати, понесені ініціюючим кредитором у вигляді судового збору, сплаченого за подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство боржника на суму 6 090 грн. покладено на боржника (пункт 13 резолютивної частини ухвали); відмовлено у задоволенні заяв арбітражних керуючих Білика О.А., Петрової О.Є., Перепелиці В.В. та Сиволобова М.М. про участь у справі про банкрутство (пункт 14 резолютивної частини ухвали) (том 1, а.с. 245 - 253).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 року за апеляційною скаргою ініціюючого кредитора скасовано пункт 2 резолютивної частини ухвали підготовчого засідання місцевого господарського суду від 21.09.2015 року та прийнято в цій частині нове рішення про визнання безспірними грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника на суму 1 436 598, 36 грн. (том 4, а.с. 248 - 253).

31.05.2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - скаржник), вважаючи, що ухвала місцевого господарського суду про порушення провадження у даній справі про банкрутство стосується його прав як кредитора з конкурсними вимогами до боржника, подав до Київського апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд апеляційну скаргу, в якій просив змінити пункт 8 резолютивної частини ухвали суду першої інстанції від 21.09.2015 року з огляду на неповноту вжитих судом заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, що полягало у ненакладенні арештів на кошти боржника, а також заборони на відчуження рухомого майна та оборотних активів боржника (том 6, а.с. 78 - 79).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Разіної Т.І., суддів: Пантелієнка В.О., Сотнікова С.В.) відхилено клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про поновлення строку на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.09.2015 року у даній справі повернено скаржнику з підстав подання апеляційної скарги з пропуском процесуального строку, встановленого на апеляційне оскарження, без наведення поважних причин для відновлення цього строку (том 6, а.с. 75 - 77).

Не погоджуючись з прийнятою апеляційним судом ухвалою про повернення апеляційної скарги, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу апеляційного суду від 15.06.2016 року, справу направити до апеляційного суду для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Касаційна скарга обґрунтована порушенням судом апеляційної інстанції положень статей 53, 93 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що полягало в неналежній оцінці об'єктивних обставин, що наводились скаржником як поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали підготовчого засідання місцевого господарського суду від 21.09.2015 року в частині вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів у даній справі про банкрутство.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.11.2016 року відновлено скаржнику строк для подання касаційної скарги, прийнято касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 22.11.2016 року о 10 год. 30 хв., зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 до початку судового засідання надати суду касаційної інстанції оригінал апеляційної скарги від 31.05.2016 року з додатками на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.09.2015 року у справі №911/3815/15.

22.11.2016 року через канцелярію Вищого господарського суду України скаржником подано документи, витребувані ухвалою суду касаційної інстанції від 08.11.2016 року (вх. №14143 Д3/21865).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.11.2016 року розгляд касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відкладено на 29.11.2016 року о 09 год. 55 хв.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника скаржника - ОСОБА_7, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 42 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частиною 1 статті 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу, зокрема, відповідно до пункту 10 частини 1 зазначеної статті - ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Положеннями статті 18 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року, який застосовується до боржника на стадії розпорядження майном, передбачено, що господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику укладати без згоди арбітражного керуючого (розпорядника майна) правочини (договори), а також зобов'язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Законом.

Відповідно до статті 93 ГПК України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен в сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строків на апеляційне оскарження та зазначити з яких підстав подане скаржником клопотання не може бути задоволене. До таких висновків щодо поновлення строків оскарження дійшов Верховний Суд України у Постанові від 17.01.2006 у справі №39/62-12/140.

Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, оскаржувану в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції прийнято 21.09.2015 року, а 30.09.2015 року її копії надіслано учасникам провадження у справі в кількості десятьох примірників, тоді як апеляційну скаргу на зазначене судове рішення скаржником подано через місцевий господарський суд 31.05.2016 року, тобто з пропуском п'ятиденного строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду, що не заперечується скаржником (том 1, а.с. 245 - 253, том 6, а.с. 78 - 79).

Апеляційним судом встановлено, обставини заявлення скаржником клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що ухвала суду першої інстанції від 21.09.2015 року про порушення провадження у даній справі про банкрутство на його адресу не надходила, тому скаржник не був обізнаний про вжиття господарським судом заходів щодо забезпечення вимог кредиторів за рахунок майна боржника; при цьому, з текстом ухвали підготовчого засідання від 21.09.2015 року скаржник ознайомився на сайті після одержання листа місцевого господарського суду із копією ухвали про поновлення провадження у справі та призначення до розгляду його грошових вимог до боржника на 31.05.2016 року. Зазначені обставини заявник апеляційної скарги вважає поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду від 21.09.2015 року у даній справі.

Розглянувши клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд зазначив про відсутність поважних причин для його відновлення, посилаючись на те, що доводи скаржника за змістом апеляційної скарги ґрунтуються на його суб'єктивній оцінці обставин справи та не можуть вважатися об'єктивними причинами пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду від 21.09.2015 року, оскільки з моменту офіційного оприлюднення оголошення про порушення щодо Споживчого товариства "Настуся" провадження у даній справі про банкрутство інформація про прийняття оскаржуваної ухвали підготовчого засідання від 21.09.2015 року стала загальновідомою.

Відтак, встановивши обставини звернення скаржника з конкурсними вимогами до боржника, апеляційний суд дійшов висновку про обізнаність скаржника про порушення щодо боржника провадження у даній справі про банкрутство та наявність у нього можливості подати апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції від 21.09.2015 року в межах строку, передбаченого частиною 1 статті 93 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновками апеляційного суду про відсутність поважних причин для відновлення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали підготовчого засідання суду першої інстанції від 21.09.2015 року, вважає, що вони зроблені з порушенням положень статей 43, 93 ГПК України з огляду на таке.

Статтею 23 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року визначено порядок пред'явлення кредиторами вимог до боржника у справі про банкрутство, провадження у якій здійснюється за загальною процедурою. Так, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, оголошення про порушення щодо Споживчого товариства "Настуся" провадження у справі про банкрутство №911/3815/15 із встановленням граничного строку на заявлення кредиторами грошових вимог до боржника згідно Закону про банкрутство оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 21.09.2015 року за №22971 (том 1, а.с. 259).

Матеріалами справи підтверджуються обставини звернення 20.10.2015 року фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 зі заявою від 19.10.2015 року з кредиторськими вимогами до боржника на загальну суму 321 936 грн., з яких 319 500 грн. конкурсної заборгованості за виконані на користь боржника підрядні роботи з обробки ґрунту за договором від 20.03.2015 року та 2 436 грн. судового збору за подання заяви з грошовими вимогами (том 4, а.с. 30 - 43); ухвалою місцевого господарського суду від 21.10.2015 року зазначену заяву прийнято до розгляду у судовому засіданні на 09.11.2015 року, однак, доказів одержання скаржником копії зазначеної ухвали матеріали справи не містять (том 4, а.с. 150 - 151).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до ухвали від 27.10.2015 року розгляд справи зупинено місцевим господарським судом до повернення матеріалів даної справи до суду першої інстанції у зв'язку з їх направленням до апеляційного суду разом із апеляційною скаргою ініціюючого кредитора на ухвалу підготовчого засідання від 21.09.2015 року в частині визнання безспірними вимог ініціюючого кредитора до боржника (том 4, а.с. 212 - 214).

Матеріалами справи підтверджується, що провадження у даній справі про банкрутство поновлено місцевим господарським судом ухвалою від 10.05.2016 року та призначено розгляд заяв конкурсних кредиторів з грошовими вимогами до боржника, в тому числі фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, у судовому засіданні на 31.05.2016 року; копії зазначеної ухвали у кількості тринадцятьох примірників направлено судом учасникам провадження у справі 13.05.2016 року та одержано скаржником особисто 25.05.2016 року (том 6, а.с. 5 - 10, 23).

Відхиляючи клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду від 21.09.2015 року, апеляційний суд не звернув уваги на те, що ухвала підготовчого засідання суду першої інстанції від 21.09.2015 року не могла бути оскаржена скаржником, як конкурсним кредитором, в межах п'ятиденного строку її на апеляційне оскарження, оскільки до моменту звернення до боржника з грошовими вимогами 20.10.2015 року оскаржувана ухвала в частині вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів не стосувалася прав та обов'язків скаржника та не існувало його правового зв'язку з іншими учасниками провадження у даній справі про банкрутство. При цьому, колегія суддів касаційного суду зазначає, що копія оскаржуваної ухвали на адресу скаржника місцевим господарським судом не надсилалася, а зупинення провадження у справі судом першої інстанції на період з 27.10.2015 року по 09.05.2016 року з направленням матеріалів справи до судів вищих інстанцій ускладнювало реалізацію скаржником процесуального права на ознайомлення з матеріалами справи, в тому числі з повним текстом ухвали підготовчого засідання від 21.09.2015 року.

Отже, апеляційним судом не досліджено в сукупності всіх обставин пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження, зокрема, обставин одержання скаржником 25.05.2016 року копії ухвали від 10.05.2016 року про поновлення провадження у справі та призначення його кредиторських вимог до розгляду у судовому засіданні на 31.05.2016 року, що дозволило скаржнику визначити свій процесуальний статус як особи, чиї права можуть бути порушені внаслідок неповноти вжитих місцевим господарським судом заходів щодо забезпечення вимог кредиторів відповідно до пункту 8 резолютивної частини ухвали підготовчого засідання від 21.09.2015 року, та у максимально стислі строки (31.05.2016 року) подати апеляційну скаргу на зазначену ухвалу місцевого господарського суду.

За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає необґрунтованими висновки апеляційного суду про відхилення клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 21.09.2015 року та повернення без розгляду його апеляційної скарги.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, у зв'язку з чим ухвала Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року підлягає скасуванню з переданням справи №911/3815/15 до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 від 31.05.2016 року на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.09.2015 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року у справі №911/3815/15 скасувати.

Справу №911/3815/15 передати до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 від 31.05.2016 року на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.09.2015 року.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді О.В. Білошкап

Н.Г. Ткаченко