ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 911/2179/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Малетича М.М., Могил С.К.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Піллар"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.10.16у справі№911/2179/15господарського судуКиївської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Квазар"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Піллар"простягнення заборгованостіза участю представників від: позивачаПінчук Т. В. (дов. від 15.11.16),відповідачаДомашенко О.Є. (дов. від 07.09.16)

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Квазар" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар" про стягнення з відповідача на користь позивача 24 003 551,04 грн., з яких: 15 355 726,60 грн. основного боргу, 7 685 235,19 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 962 589,25 грн. за виконані позивачем роботи з переробки злитків моно- та мультікремнію у пластини за договором від 30.04.07 №75/1.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.07.15 у справі №911/2179/15 (суддя Заєць Д.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді: Скрипка І.М., Яковлєв М.Л.) позовні вимоги задоволені повністю. Судові акти мотивовані тим, що станом на день прийняття рішення у справі відповідач не повністю сплатив позивачу грошові кошти за виконані позивачем роботи. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений належними та допустимими доказами, як і відповідно нараховані штрафні (фінансові) санкції за прострочення виконання зобов'язання, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, відповідач просив їх скасувати повністю, прийнявши нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, мотивуючи касаційну скаргу тим, що судом апеляційної інстанції у порушення норми ст.41 ГПК України, за якою для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, суд призначає судову експертизу.

Крім того, судові акти прийняті з порушенням вимог ст.840 ЦК України, згідно із якою підрядник має надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок, при тому що судами при винесені судових актів не враховано того факту, що залишки відповідних давальницьких матеріалів не були повернуті відповідачу у супереч вимогам вказаної норми.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 30.04.07 сторони укладено договір за №75/1, п.1.1 якого визначено, що підрядник зобов'язується за завданням замовника виконати роботи з переробки зливків моно- і мультикремнія у пластини згідно специфікацій замовника, які є невід'ємною частиною даного договору, а замовник - прийняти та оплатити підряднику зазначені роботи відповідно до умов даного договору.

Згідно п.1.3 договору, щомісячно складається графік поставок пластин, який конкретизує замовлення на прорізку за типорозмірами і по датах поставок готової продукції протягом місяця. Замовник, у свою чергу, зобов'язується прийняти пластини у тому обсязі, в якому вони були вироблені згідно з графіком, і оплатити виконані роботи згідно з п.3.1 та додатку №3 до даного договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що зливки за цим договором поставляються замовником підряднику на умовах EXW-Київ/Україна.

Пунктом 3.1 договору (у редакції додаткової угоди від 25.07.11 за №50) оплата кожної відвантаженої партії пластин за даним договором здійснюється замовником протягом 30-ти календарних днів після дати поставки, яка підтверджується виписаною накладною.

Додатковою угодою від 25.07.11 за №50 до договору сторони погодили, що у період з 01.08.11 по 31.10.11 (включно), за умови завантаженості виробничих потужностей підрядника на рівні не менше 900 тисяч пластин на місяць, вартість послуг з переробки моно- і мультикремнієвих зливків у пластини стороною квадрата (псевдоквадрата) 156х156 мм визначається, виходячи з вартості послуг з виготовлення однієї придатної пластини, яка становить еквівалент 0,742 USD (без ПДВ), крім того ПДВ 20% - еквівалент USD 0,1 484 і формується у гривнях України, виходячи з середньозваженого курсу (опублікованого на офіційному сайті НБУ) гривні України до USD на міжбанківському ринку, встановленого на дату відвантаження придатних пластин, що підтверджується датою виписаної накладної.

Пунктом 3.3 додаткової угоди №62 від 02.01.13 до договору сторони погодили визначити ціну послуг позивача, при використанні карбіда 550/660 (чорний/зелений) та проволоки, ціна послуг підрядника з переробки моно- та мультикремнієвих злитків у пластини зі сторонами повного квадрату, псевдоквадрату 156x156 мм становить еквівалент 0,37 USD за одну придатну пластину (крім того НДС - еквівалент 0,074 USD, яка формується в гривнах України виходячи з офіційного курсу гривни України до USD, встановленого НБУ на дату відвантаження придатних пластин, яка підтверджується датою виписаної накладної.

Відповідно до п.4 Додаткової угоди від 19.09.11 №50/1 вартість текстурування 1-ї пластини розміром 156X156 мм складає 0,15 USD. Загальна вартість послуг підрядчика визначається сторонами виходячи із фактичної кількості текстурованих пластин, повернених замовнику у відповідності з актом виконаних робіт.

Пунктом 7 зазначеної угоди визначено, що розрахунок здійснюється у гривнях за курсом НБУ до USD на день підписання сторонами акта прийому - передачі робіт.

Курс валюти, офіційно встановлений НБУ за період з 05.11.12 по 31.12.13 становив 1 USD = 7,99 грн.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем у справі, що у період з 14.01.13 по 23.07.13 позивач виконав роботи на суму 22 724 784,58 грн., що підтверджується актами виконаних робіт та витратними накладними (а.с.27-117 т.1).

Відповідач не повністю розрахувався з позивачем за виконані роботи, у результаті чого за ним утворилася заборгованість на суму 15 355 726,60 грн.

Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати на суму 7 685 235,19 грн. та 3% річних у розмірі 962 589,25 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди вказали на те, що на підтвердження визнання відповідачем вказаної суми основної заборгованості, матеріали даної справи містять лист ТОВ "Піллар" за підписом голови правління ТОВ "Піллар" Зінченка І.М., адресований ПАТ "Квазар", на суму 15 369 555,29 грн. (станом на 30.04.14 ).

У свою чергу, зважаючи на часткове прострочення виконання зобов'язання, позивач обґрунтовано вимагає стягнення 3% річних та інфляційних на суму 962 589,25 грн. та 7 685 235,19 грн. відповідно, оскільки така компенсація є адекватним способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, суди зауважили, що розрахунок вартості давальницьких матеріалів наведений відповідачем на суму 2 564 290,20 грн. не підтверджений та необґрунтований належними та допустимими доказами по справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки апеляційного суду передчасними зважаючи на таке.

Заявлені позивачем вимоги обґрунтовані посиланням на обставини, які підтверджені представленими до матеріалів справи доказами що підлягають оцінці судом у порядку передбаченому нормами процесуального кодексу (ст. 43 ГПК України).

При цьому, суд касаційної зазначає, що для правильного вирішення спору та вірної оцінки судом доказів у справі необхідно встановити, чи підтверджується документально сума заборгованості з урахуванням (використанням давальницької сировини) п.п.3.1, 3.2, 3.3 додаткової угоди від 02.01.13 №62 до договору від 30.04.07 №75/1, оскільки з актів звірки наявних у матеріалах справи складно визначити розмір заборгованості (враховуючи вартість давальницьких матеріалів).

Дане питання має суттєве значення для правильного вирішення справи, оскільки прямо впливає на суму заборгованості відповідача перед позивачем, яке було стягнуто судом. Без отримання відповіді експерта на це питання неможливо правильно вирішити цю справу, з чим погодився Київський апеляційний господарський суд, вказуючи про необхідність повторного призначення судово-економічної експертизи та мотивуючи її проведення необхідністю спеціальних знань, враховуючи положення норми ст.41 ГПК України. Проте, всупереч зазначеного, вказаної експертизи проведено не було, а судом апеляційної інстанції передчасно без належних висновків економічної експертизи зроблені висновки про задоволення позовних вимог повністю.

Зважаючи на таке, суд касаційної інстанції дійшов висновку про порушення апеляційною інстанцією норм процесуального права, які унеможливили вставлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, допущені другою інстанцією, а тому постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар" задовольнити частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.16 у справі №911/2179/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді М. М. Малетич С. К. Могил