ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 910/3397/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Ходаківської І.П., Яценко О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційних скарг- Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод"; - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.09.2016у справі№ 910/3397/16господарського суду міста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"до1. Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"; 2. Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод"простягнення коштів

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2:Біла А.П. (довіреність №845 від 23.09.2016) не з'явились Павлюк С.О. (довіреність №3274 від 30.11.2015)В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Демидов В.О.) від 31.05.2016 у справі №910/3397/16 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" страхове відшкодування у сумі 20576,54грн та 689,00грн судового збору; стягнуто з Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" страхове відшкодування у сумі 10778,92грн та 689,00грн судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Гончаров С.А., Хрипун О.О.) від 07.09.2016, рішення Господарського суду м. Києва від 31.05.2016 у справі №910/3397/16 скасовано частково, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції; позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" 10778,92грн заборгованості та 689,00грн судового збору за подання позовної заяви; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" 1515,80грн судового збору за подання апеляційної скарги; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на користь Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" 1515,80грн судового збору за подання апеляційної скарги.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.993, 1194 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.27 Закону України "Про страхування", ст.ст.43, 43, 84, 104 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

В касаційній скарзі відповідач-2 просить скасувати ухвалені по справі судові акти та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.1172, 1187 Цивільного кодексу України (ЦК України), ст.ст.33, 34, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України).

Відзивів на касаційні скарги не надійшло.

Представник відповідача-1 не скористався правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні представників позивача та відповідача-2, які підтримали викладені в касаційних скаргах доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення страхового відшкодування з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" в сумі 20576,54грн та з Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" в сумі 10778,92грн. Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем страхового відшкодування власнику пошкодженого в результаті ДТП транспортного засобу, у зв'язку з чим у нього виникло право вимоги відшкодування збитків в порядку ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" у межах фактичних витрат до відповідачів, як осіб, відповідальних за завдані збитки.

Судами встановлено таке.

05.03.2014 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" та АТ "Райффайзен Банк Аваль" укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті №001800/4002/0000021 (далі за текстом - договір), предметом якого є майнові інтереси, які не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, зокрема автомобілем Volkswagen crafter, д.н.з. НОМЕР_4.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, в тому числі ДТП, та вигодонабувачем є страхувальник, АТ "Райффайзен Банк Аваль".

Строк дії договору страхування з 10.03.2014 по 09.03.2016 (п.1.3 договору).

21.04.2015 о 14 год. 45 хв. ОСОБА_7, керуючи автомобілем Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_5, в м. Києві на вул. Солом'янській, 36, під час зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечно, внаслідок чого створив перешкоду автомобілю Volkswagen crafter, д.н.з. НОМЕР_4, який рухався в попутному напрямку, що призвело до зіткнення, чим порушив п.10.1. Правил дорожнього руху України, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

В результаті ДТП автомобіль Volkswagen crafter, д.н.з. НОМЕР_4, було пошкоджено, що підтверджується розширеною довідкою про ДТП №62172388, виданою ВДАІ Солом'янського РУ ГУМВС в м. Києві.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 06.05.2015 у справі №760/8069/15-ц (належним чином засвідчена копія постанови містяться в матеріалах справи) ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В матеріалах справи міститься заява про виплату страхового відшкодування від 24.04.2015, відповідно до якої страхувальник повідомив страховика про настання страхового випадку у вигляді ДТП, що сталась 21.04.2015, та просив виплатити страхове відшкодування на рахунок СТО.

Згідно звіту про оцінку КТС №01-17/05 від 22.05.2015, вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen crafter, д.н.з. НОМЕР_4, на момент оцінки складає 60799,12грн. Вартість матеріальної шкоди, завданої власнику в результаті аварійних пошкоджень вказаного автомобіля, на момент оцінки складає 29423,46грн.

Відповідно до акта виконаних робіт №2310178226 ТОВ "АТЛАНТ-М ЛЕПСЕ" проведено відновлювальний ремонт пошкодження автомобіля Volkswagen crafter, д.н.з. НОМЕР_4, і вартість робіт, запчастин і матеріалів складає 60778,92грн (а.с.61-62).

Відповідно до страхового акта №00167108 від 15.06.2015 та розрахунку суми страхового відшкодування, позивачем визначена сума страхового відшкодування на відновлювальний ремонт автомобіля Volkswagen crafter, д.н.з. НОМЕР_4, в розмірі 60778,92грн.

Виконуючи умови договору добровільного страхування, позивачем відповідно до страхового акта №00167108 від 15.06.2015 була здійснена виплата страхового відшкодування страхувальнику шляхом перерахування на рахунок СТО в розмірі 60778,92грн, що підтверджується платіжним дорученням №021067 від 17.06.2015 (а.с.65).

Матеріали справи містять претензію позивача №4402 від 25.06.2015, направлену на адресу відповідача про сплату зобов'язання в сумі 50000грн (в межах ліміту поліса), на виконання якої останнім сплачено 29423,46грн, що не заперечується сторонами.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з того, що вартість матеріального збитку (фактичні витрати) підтверджена платіжним дорученням №021067 від 17.06.2015, а тому стягнув з відповідача-1 страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика за Полісом (з урахуванням сплаченої визнаної суми 29423,46грн), а з відповідача-2 різницю між фактичним розміром шкоди та лімітом відповідальності страховика відповідно до ст.1194 ЦК України.

Здійснюючи апеляційний перегляд, суд апеляційної зазначив, що відповідачем-1 у відповідності до ст.ст.22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вірно відшкодовано позивачеві витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, у сумі 29423,46грн, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 різниці між лімітом відповідальності за Полісом №АЕ/2549912 та виплаченим розміром страхового відшкодування, що становить 20576,54грн задоволенню не підлягають. Крім того, зазначивши, що на страхувальника покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка наступає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, апеляційний господарський суд задовольнив заявлені вимоги до відповідача-2 та стягнув 10778,92грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Системний аналіз положень цього Закону дає підстави для висновку, що у момент укладення договору обов'язкового страхування відповідальності страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди на умовах, визначених саме цим законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з ч.2 ст.512 та ст.514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.

Саме наведеними нормами матеріального права регулюються правовідносини між позивачем та відповідачем-1 щодо стягнення з останнього грошових коштів у сумі 20576,54грн: новий кредитор - позивач, виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором добровільного страхування, отримав від останнього як від первісного кредитора право вимоги до відповідача, яким застрахована відповідальність перед третіми особами винного у заподіянні шкоди водія в межах ліміту полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Матеріалами справи підтверджується, що водій автомобіля Volkswagen, д.н. НОМЕР_5, з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, на момент її вчинення перебував у трудових відносинах з Державним підприємством "Дарницький вагоноремонтний завод" (відповідач-2 у справі).

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Volkswagen, д.н. НОМЕР_5, на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" (відповідач-1), що підтверджується Полісом №АЕ/2549912 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно даного полісу передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в розмірі 50000,00грн та франшизу в розмірі 0,00грн.

За п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 цього Закону визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.

Згідно з п.2.1 ст.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Враховуючи зазначені вище фактичні обставини справи та приписи законодавства, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що відповідачем-1 у відповідності до ст.ст.22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вірно відшкодовано позивачеві витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством у сумі 29423,46грн, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 різниці між лімітом відповідальності за Полісом №АЕ/2549912 та виплаченим розміром страхового відшкодування, що становить 20576,54грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, на страхувальника покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка наступає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.

Колегія суддів зазначає, що особами, відповідальними за заподіяну позивачу шкоду, є страхова компанія (відповідач-1) відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах ліміту 50000,00грн з урахуванням зносу транспортного засобу, передбаченого договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (Полісом №АЕ/2549912), та відповідач-2 Державне підприємство "Дарницький вагоноремонтний завод" відповідно до вимог ст.ст.1188, 1194 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню відповідачем- 1 як страховиком.

Оскільки фактичний розмір шкоди становить 60778,92грн, відповідачем-1 виплачено позивачеві 29423,46грн страхового відшкодування, відповідно до положень ст.ст.1172, 1188, 1194 ЦК України Державне підприємство "Дарницький вагоноремонтний завод" зобов'язаний сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка в даному випадку, враховуючи, що предметом позову заявленого до відповідача-2 є стягнення 10778,92грн, підлягає стягненню виключно в межах заявлених позовних вимог.

Доводи відповідача-2 відносно того, що висновок судів про перебування особи, винної у скоєнні ДТП, в трудових відносинах з відповідачем-2 ґрунтуються на неналежних та недопустимих доказах, колегією суддів відхиляються, оскільки: по-перше, відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; по друге, заперечення проти позову з таких підстав не зазначалися та не доводилися відповідачем-2 ні в місцевому, ні в апеляційному господарському суді (докази не надавались), при тому, що здійснення апеляційного перегляду стало наслідком, зокрема, подання апеляційної скарги ДП "Дарницький вагоноремонтний завод"; по-третє, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст.1117 ГПК України).

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі №910/3397/16 залишити без змін.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді І. Ходаківська

О. Яценко