ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 910/31483/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Студенець В.І.

розглянув касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Шепелівський маєток", м. Київ (далі - Об'єднання),

на рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2016 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016

зі справи № 910/31483/15

за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго", м. Київ (далі - Товариство),

до Об'єднання

про стягнення 79 893,97 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'яв.,

відповідача - Іщенка В.І.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення (з урахуванням подальшого зменшення розміру позовних вимог): заборгованості за договором постачання електричної енергії від 09.02.2011 №72922 (далі - Договір) у сумі 49841,93 грн.; "інфляційних втрат" у сумі 23173,06 грн.; 3% річних у сумі 2722, 84 грн.; пені в сумі 4156,14 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2016 (суддя Смирнова Ю.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 (колегія суддів у складі: Ткаченко Б.О. - головуючий, Зеленін В.О. і Зубець Л.П.): позов задоволено; з Об'єднання стягнуто на користь Товариства зазначені суми, а також 1 218 грн. судового збору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Об'єднання просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і передати останню на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано порушенням попередніми судовими інстанціями норм процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Згідно з умовами укладеного акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", правонаступником якого є Товариство (постачальник), і Об'єднанням (споживач) Договору:

- постачальник продає електричну енергію (далі - електроенергія) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього договору і додатків до нього, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електроенергії та здійснює платежі згідно з умовами цього договору та додатків до нього (пункт 1);

- постачальник зобов'язаний постачати споживачу електроенергію як різновид товару (пункт 2.2.2);

- споживач зобов'язується дотримуватися режиму споживання електроенергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановок відповідно до додатків "Перелік об'єктів Споживача" та "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу" (пункт 2.3.2);

- споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електроенергії за умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" (пункт 2.3.3);

- за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3, 2.3.4 Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України (пункт 4.2.1);

- споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електроенергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електроенергії згідно з виписаним рахунком (пункт 2.1 додатка 2 до Договору);

- оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі виставлених постачальником рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання. Споживач протягом 30 календарних днів з дня отримання рахунка постачальника здійснює повну оплату вартості електроенергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ) (пункт 2.2 додатку №2 до Договору);

- споживач зобов'язаний вносити плату за споживання електроенергії виключно коштами (пункт 3 додатку 2 до Договору);

- обсяги електроенергії, що підлягають оплаті, визначаються за показаннями розрахункових засобів обліку електроенергії про її фактичне споживання, за винятком випадків, передбачених ПКЕЕ (пункт 4 додатку 2 до Договору);

- обсяги електроенергії, що підлягають оплаті споживачем за звітний розрахунковий період, підтверджуються актом про використану електроенергію, який споживач подає постачальнику протягом доби після закінчення розрахункового періоду (пункт 4.3 додатку 2 до Договору);

- за даними акта про використану електроенергію та з урахуванням розрахункової величини втрат визначається обсяг фактично спожитої активної електроенергії та перетікання реактивної електроенергії. Цей обсяг сторони фіксують в акті про приймання - передавання товарної продукції, акті надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії, два примірники яких постачальник надає споживачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів у наступному розрахунковому періоді (пункт 5 додатку 2 до Договору).

Як зазначає Товариство, Об'єднання свої зобов'язання за Договором порушило, внаслідок чого за період з 01.01.2013 по 01.11.2015 виникла заборгованість за використану активну електроенергію, яка на 01.01.2016 становить 49 841,93 грн., що підтверджується копіями актів (звітів) про спожиту за цей період електроенергію, рахунками, рахунками-розшифровками, актами прийняття-передавання товарної продукції, довідкою про надходження коштів у погашення богу за спожиту електроенергію.

Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Наявність основної заборгованості Об'єднанням не спростована. Визначені Товариством розміри "інфляційних витрат", 3% річних і пені відповідають законодавчим приписам та Договору.

Судом апеляційної інстанції додатково зазначено таке.

На підтвердження надання Об'єднанню активної електроенергії за період з 01.01.2013 по 01.11.2015 на загальну суму 279 602,89 грн. на умовах Договору Товариством надано акти про використану електроенергію, підписані Об'єднанням та скріплені його печаткою, інформаційне повідомлення про заборгованість з рахунками, рахунки-розшифровки, акти приймання-передачі товарної продукції. Товариством зазначено, що Об'єднання сплатило за використану електроенергію 229 760,96 грн., у зв'язку з чим за ним залишилася заборгованість перед Товариством у сумі 49 841,93 грн. Об'єднання посилалося на те, що вказана заборгованість нарахована за лічильниками, які дублюють показання квартирних лічильників, за якими мешканці сплачують згідно з прямими договорами, та лічильників на загальні потреби Об'єднання. Однак у матеріалах справи містяться докази отримання Об'єднанням рахунків, а докази заперечення щодо цих рахунків у матеріалах справи відсутні.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення сум заборгованості, інфляційних нарахувань, річних та пені.

Відповідно до приписів ГПК України:

- судове рішення приймається суддею з результатами обговорення усіх обставин справи;

- господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (частина перша статті 43).

Оскаржувані судові рішення цим вимогам відповідають не повною мірою.

Так, згідно з ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2015 про порушення провадження в даній справі сторони було зобов'язано звірити розрахунки за Договором, для чого позивачу направити на адресу відповідача акт звірки, а відповідачу внести власні розрахунки та подати суду. Проте з оскаржуваних судових рішень не вбачається виконання сторонами цих вимог суду, так само як і вжиття судом будь-яких заходів реагування у зв'язку з невиконанням відповідних вимог. Між тим проведення згаданої звірки в даному разі було призначено цілком обґрунтовано і викликалося необхідністю правильного вирішення господарського спору, зокрема з'ясування наявності/відсутності заборгованості та визначення її розміру, якщо вона була наявна. Залишивши поза увагою недодержання сторонами законної вимоги суду (викладеної в згаданій ухвалі), попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування наведених норм ГПК України, у зв'язку з чим їх висновки про задоволення позовних вимог є передчасними, а у Вищого господарського суду України, в свою чергу, відсутні підстави для висновку про правильність застосування згаданими судовими інстанціями норм матеріального права, в тому числі Цивільного і Господарського кодексів України.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, оскаржувані судові рішення згідно з пунктом 3 статті 1119 та частиною першою статті 11110 ГПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, здійснити процесуальні дії і встановити обставини, про які йдеться в цій постанові, дати цим обставинам, доводам сторін і поданим ними, а за необхідності й додатково одержаним доказам належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Шепелівський маєток" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 зі справи № 910/31483/15 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Васищак

Суддя В. Студенець