ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 910/31348/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого, Картере В.І., Кролевець О.А.,

розглянувши касаційну скаргу Львівської обласної державної адміністраціїна рішення та постанову господарського суду міста Києва від 23.02.2016 Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2016у справі№ 910/31348/15господарського судуміста Києваза позовомСпільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро"доПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністраціїпровизнання недійсним договору № 2038 від 29.08.2008 та вилучення інформаціїта за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Львівської обласної державної адміністраціїдо1. Спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро", 2. Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністраціїпровизнання недійсним договору № 2038 від 29.08.2008за участю представників: від позивача: Старенький О.С., від відповідача: Комлик І.С.,від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги: Крук І.В.Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.11.2016 касаційну скаргу Львівської обласної державної адміністрації у справі №910/31348/15 прийнято до провадження колегією суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Картере В.І., Кролевець О.А. у відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.11.2016.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позовів

Спільне українсько-польське підприємство ТОВ "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро" звернулося до господарського суду із позовом до ПАТ "Укрсоцбанк" про визнання недійсним іпотечного договору від 29.08.2008, посвідченого приватним нотаріусом за №2038 із наступними змінами та доповненнями до нього; вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи про іпотеку та заборону на відчуження нежитлових приміщень загальною площею 128,2 кв. м, вказані в технічній документації під цифрами: від "39-1" по "59-7" включно, розташовані у будинку № 1/3 (один/три) на проспекті свободи у м. Львові, що належать позивачу на праві приватної власності на підставі договору №1 купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщання) шляхом викупу від 04.12.1998.

Позивач, стверджує що вказаний предмет іпотеки є пам`яткою архітектури місцевого значення, право власника на розпорядження цим майном обмежено відповідно до вимог ч. 1, 3 ст.18 Закону України "Про охорону культурної спадщини". Проте у даному випадку згода відповідного органу на його укладення не надавалась.

Львівська обласна державна адміністрація звернулася до господарського суду із заявою про вступ до участі у справі як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та позовною заявою до Спільного українсько-польського підприємства ТОВ "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро" та ПАТ "Укрсоцбанк" про визнання недійсним іпотечного договору від 29.08.2008 за №2038 із наступними змінами та доповненнями.

В обґрунтування позову Львівська обласна державна адміністрація посилається на те, що оспорюваний договір іпотеки укладено між сторонами без погодження відповідним органом охорони культурної спадщини, чим порушено вимоги ст.18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" та ст.6 Закону України "Про іпотеку".

2. Стислий виклад суті рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів та мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2016 у справі №910/31348/15 (суддя Сівакова В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 (судді: Пономаренко Є.Ю. - головуючий, Руденко М.А., Дідиченко М.А.), у задоволенні позовів відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову Спільного українсько-польського підприємства ТОВ "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро", суди вказали на відсутність порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача укладенням оскаржуваного договору.

Відмовляючи у задоволенні позову Львівської обласної державної адміністрації, суди виходили із того, що неотримання погодження органу охорони культурної спадщини на укладення іпотечного договору не може бути підставою для визнання його недійсним. Крім цього, суди зазначили, що нежитлові приміщення загальною площею 128,2 кв. м, позначені в технічній документації під цифрами: від "59-1" по "59-7" включно, розташовані у будинку №1/3 на просп. Свободи у м. Львові, не набули статусу пам`ятки.

Упродовж шестимісячного строку, визначеного наведеним Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 16.12.2004 №2245-ІV, Кабінет Міністрів України не подав на розгляд Верховної Ради України законопроектів (пропозицій) про приведення Законів України у відповідність із зазначеним Законом щодо включення чи невключення об`єктів до списків (переліків) пам`яток історії та культури згідно із Законом УРСР № 3600 і до Реєстру нерухомих пам`яток України (див. постанову ВСУ від 09.09.2014).

Відмовляючи в застосуванні строку позовної давності, суди вказали на норми ст. 261 Цивільного кодексу України, за якою позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

3. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Львівська обласна державна адміністрація звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову третьої особи.

У скарзі зазначається, що згідно п.3 розділу Х Прикінцевих положень Закону України "Про охорону культурної спадщини" зазначено, що всі об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до цього закону.

Рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 26.02.1980 №130 затверджено Список пам`яток архітектури, яким житлово-адміністративний будинок ХІХ ст., розташований на проспекті Леніна 1/3 (проспект Свободи), віднесено до переліку споруд Львівської області, що мають визначну наукову, історичну, містобудівельну і художню цінність - пам`ятка архітектури місцевого значення.

Постановою КМУ від 27.12.2001 №1761, яка втратила чинність 03.09.2009 і яка була чинна на момент укладення спірного договору іпотеки, Державний історико-архітектурний заповідник у м.Львові включено у Перелік пам`яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення, які заносяться до державного реєстру нерухомих пам`яток України. Пам`ятка архітектури - будинок 1/3 входила в межі Державного історико - архітектурного заповідника у м.Львові, тобто була внесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України у складі заповідника.

4. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

ПАТ "Укрсоцбанк" у відзиві на касаційну скаргу вказує, що судами встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що будинок 1/3 віднесено до списків пам`яток історії та культури та до реєстру нерухомих пам`яток України.

У зв`язку з цим відповідач вважає доводи касаційної скарги безпідставними, а судові рішення законними та обґрунтованими.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

28.08.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" як кредитором та Спільним українсько-польським підприємством ТОВ "Мистецький кіноконцертний комплекс кінотеатр "Дніпро" як позичальником укладено договір невідновлювальної кредитної лінії № 600/03.3-163.

29.08.2008 з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним договором між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" як іпотекодержателем та Спільним українсько-польським підприємством ТОВ "Мистецький кіноконцертний комплекс кінотеатр "Дніпро" як іпотекодавцем укладено іпотечний договір.

За п.1.1 іпотечного договору іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку наступне нерухоме майно, зокрема нежитлові приміщення загальною площею 128,2 кв. м, позначені в технічній документації під цифрами: від "59-1" по "59-7" включно, розташовані у будинку № 1/3 на просп. Свободи у м. Львові (предмет іпотеки-2).

Судами також встановлено, що рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів №130 від 26.02.1980 "Про взяття під охорону держави споруд Львівської області, що мають визначну наукову, історичну, містобудівельну і художню цінність" затверджено перелік пам`яток архітектури Української PCP Львівської області, яким житлово-адміністративний будинок XIX ст. розташований на проспекті Леніна, 1/3 (станом на момент укладення договору - проспект Свободи), віднесено до переліку споруд Львівської області, що мають визначну наукову, історичну, містобудівельну і художню цінність - пам`ятка архітектури місцевого значення.

Відповідно до листа Відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської облдержадміністрації № 5/44 від 20.01.2016 будинок №1/3 на проспекті Свободи у м. Львові є пам`яткою архітектури місцевого значення - охоронний номер 147 відповідно до вищенаведеного рішення Львівського облвиконкому.

Наявний в матеріалах справи паспорт об`єкту (пам`ятки) культурної спадщини житлово-адміністративного будинку поч. XIX ст. на проспекті Свободи, 1/3 відносить дану споруду до категорії обліку - пам`ятка архітектури місцевого значення під охоронним номером 147. У пункті 11 опис об`єкту (пам`ятки) зазначено - "Пам`ятка архітектури розташована в межах історичного ареалу міста Львова".

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1760 затверджено Порядок визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Реєстру.

Доказів того, що нежиле приміщення площею 128,2 кв. м, розташоване у будинку № 1/3 на просп. Свободи у м. Львові, внесено до списків (переліків) пам`яток історії та культури та до Реєстру нерухомих пам`яток України, ні суду першої ні суду апеляційної інстанції не надано.

6. Норми права, на які звертається увага при вирішенні спору

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За ст.17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору, пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору, об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Згідно ст.13 Закону України "Про охорону культурної спадщини" у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору, об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Із занесенням до Реєстру на об`єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи поширюється правовий статус пам`ятки.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Відповідно до п.п. 4, 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 16.12.2004 №2245-ІV об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", до вирішення питання про їх включення (невключення) до Реєстру вважаються пам`ятками відповідно національного чи місцевого значення. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону подати до Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законів України у зв`язку з прийняттям цього Закону; розробити і забезпечити внесення змін до законодавчих актів України щодо залучення інвестиційних коштів у сферу охорони культурної спадщини; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття необхідних нормативно-правових актів у зв`язку з прийняттям цього Закону.

Згідно ст.1 Закону України "Про іпотеку" у редакції чинній на час укладення спірного договору, іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За ст. 9 Закону України "Про іпотеку" у редакції чинній на час укладення спірного договору, іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом.

7. Норми права та мотиви, з яких виходить касаційна інстанція при прийнятті постанови

За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

Судами встановлено відсутність доказів того, що нежитлове приміщення площею 128,2 кв. м, розташоване у будинку № 1/3 на просп. Свободи у м. Львові, внесено до списків (переліків) пам`яток історії та культури та до Реєстру нерухомих пам`яток України.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що спірне нежитлове приміщення у будинку №1/3 на просп. Свободи у м. Львові набуло статусу пам`ятки у встановленому порядку та на спірні правовідносини розповсюджується положення ч.1 ст.18 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції бере до уваги загальні положення законодавства та характер правовідносин сторін за договором іпотеки, який включає в себе домовленість іпотекодержателя та іпотекодавця, спрямовану на встановлення, зміну, припинення саме іпотечних прав та обов`язків.

Оскільки майно, яке є предметом іпотеки, залишається у володінні і користуванні іпотекодавця - власника архітектурної пам`ятки, погодження відповідного органу охорони культурної спадщини не потрібно.

Сам по собі факт відсутності такого погодження відповідного органу не є безумовним підтвердженням наявності підстав для визнання договору недійсним.

Вказаний висновок міститься у постанові ВСУ від 01.06.2016 у справі №920/1771/14, який згідно ст. 11128 ГПК України є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у позові Львівській обласній державній адміністрації у зв`язку з недоведеністю порушення сторонами під час укладення спірного договору норм права.

Враховуючи недоведення порушення прав Спільного українсько-польського підприємства ТОВ "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро" укладенням іпотечного договору, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог Спільного українсько-польського підприємства ТОВ "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро".

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, відповідача та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані рішення та постанова судів попередніх інстанцій прийнято із повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим для задоволення касаційної скарги правові підстави відсутні.

Посилання скаржника на порушення господарськими судами норм права не знайшли свого підтвердження при касаційному перегляді цієї справи.

Касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги відповідно до ст.1119 ГПК України залишає постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівської обласної державної адміністрації залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 у справі №910/31348/15 залишити без змін.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: В. Картере

О. Кролевець