ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 910/17315/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівВладимиренко С.В., Демидової А.М. розглянувши касаційні скарги1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Ленд. Славута", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна екологічна група "Біоленд" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі№ 910/17315/15 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Грін Ленд. Славута" доПублічного акціонерного товариства "Актабанк" провизнання договору недійснимв судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Онищенко Т.О., дов. б/н від 23.03.2016

- відповідача: Кириленко О.П., дов. б/н від 02.09.2016

- ТОВ "УАЕГ "Біоленд": Бойко О.І., дов. № 25 від 12.01.2016

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін Ленд. Славута" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Актабанк" про визнання Кредитного договору № 01-1656/Т від 31.12.2013 недійсним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2015 у справі № 910/17315/15 (у складі головуючого Отрош І.М., суддів Мандриченко О.В., Спичак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 (у складі головуючого судді Власова Ю.Л., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.) у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ТОВ "Грін Ленд. Славута" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 47, 43 Господарського процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 233 Цивільного кодексу України, зазначаючи, що кредитний договір № 01-1656/Т від 31.12.2013 укладений позивачем під впливом тяжкої обставини, що ґрунтується на даних фінансової звітності та характеризується негативним фінансово-економічним станом підприємства, а також на вкрай невигідних умовах, оскільки умови кредитного договору були значно гірші за звичайні умови кредитування, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі № 910/17315/15 та передати справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Також, не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ТОВ "УАЕГ "Біоленд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, ч. 1 ст. 233 Цивільного кодексу України, зазначаючи, що оспорюваний кредитний договір № 01-1656/Т від 31.12.2013 укладений позивачем під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі № 910/17315/15 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідач надав відзив на касаційні скарги, вважає їх доводи необґрунтованими, просить залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 31.12.2013 між ПАТ "Актабанк" (банк) та ТОВ "Грін Ленд.Славута" (позичальник) укладено Кредитний договір № 01-1656/Т (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого банк на умовах цього Договору надає позичальнику грошові кошти у формі відкличної не відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 10 000 000,00 грн, а позичальник зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 22% річних, та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим Договором. Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору № 01-1656/Т банк надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, відкличності, повернення та плати за користування. У разі порушення позичальником зобов'язань, передбачених п. 6.15 цього Договору, банк має право починаючи з першого числа наступного місяця за місяцем виникнення такого порушення, підвищити процентну ставку за користування кредитом на 2% річних. У разі, якщо було здійснено вказане підвищення процентної ставки, її зниження на 2% річних може бути здійснено за клопотанням клієнта лише у разі виконання ним зобов'язань, передбачених п. 6.15 цього Договору, протягом щонайменше двох місяців поспіль. У разі порушення позичальником або третіми особами зобов'язань, передбаченими п. 6.16, п. 6.17, п. 6.18 цього Договору, банк має право починаючи з першого числа наступного місяця за місяцем виникнення такого порушення, підвищити процентну ставку за користування кредитом на 2% річних. У разі, якщо було здійснено вказане підвищення процентної ставки, її зниження на 2% річних може бути здійснено за клопотанням клієнта лише у разі виконання ним зобов'язань, передбачених п. 6.16, п. 6.17, п. 6.18 цього Договору протягом щонайменше двох місяців поспіль. У разі відмови (ухилення) позичальника або третіх осіб від укладення угод, передбачених п. 2.1 та/або п. 6.3 цього Договору, та/або від виконання їх умов, з наступного дня від дати такого ухилення (від дати, у які мали бути укладені ці договори), банк має право підвищити процентну ставку за користування кредитом на 2% річних. У разі, якщо було здійснено вказане підвищення процентної ставки, її зниження на 2% річних може бути здійснено за клопотанням клієнта лише у разі виконання позичальником або третіми особами зобов'язань, передбачених п. 2.1 та п. 6.3 цього Договору (укладення позичальником та третіми особами всіх угод, передбачених п. 2.1 та п. 6.3 цього Договору). Підвищення процентної ставки за порушення кожного з вказаних пунктів цього Договору здійснюється незалежно один від одного, тобто у разі одночасного порушення п. 6.15, п. 6.16, п. 6.17, п. 6.18, п. 2.1 та п. 6.3 цього Договору банк має право підвищити процентну ставку на 12 % річних. При цьому, підвищення процентної ставки за вказані порушення не позбавляє банк права на застосування інших заходів, передбачених цим Договором за неналежне виконання позичальником умов цього Договору, в т.ч. права вимагати дострокового погашення кредиту.

Згідно з п. 1.2 Кредитного договору надання кредиту здійснюється згідно з графіком: 15.01.2014 - 5000000 грн. 00 коп. (при умові оформлення в забезпечення автотранспортних засобів заставною вартістю 15 972 773,00 грн, без ПДВ, виконання позичальником усіх зобов'язань, передбачених кредитним договором); 14.02.2014 - 2 500 000,00 грн (при умові оформлення в забезпечення автотранспортних засобів заставною вартістю 15 972 773,00 грн, без ПДВ, надання документів, які підтверджують цільове використання попереднього траншу кредиту (підтвердження факту оплати та поставки товару) виконання позичальником усіх зобов'язань, передбачених кредитним договором); 14.03.2014 - 2 500 000,00 грн (при умові оформлення в забезпечення автотранспортних засобів заставною вартістю 15 972 773,00 грн, без ПДВ, надання документів, які підтверджують цільове використання попереднього траншу кредиту (підтвердження факту оплати та поставки товару) виконання позичальником усіх зобов'язань, передбачених кредитним договором). Надання кредиту (його частки) у межах ліміту, встановленого п. 1.1 цього Договору (з урахуванням змін цього ліміту відповідно до наведеного вище графіку надання кредиту та графіку погашення кредиту згідно з п. 1.3 цього Договору) здійснюється банком після отримання листа позичальника з клопотанням про отримання відповідної суми кредиту за цим Договором та при умові укладення договору застави, передбаченого п. 2.1.1 цього Договору.

Згідно з п. 1.3 Кредитного договору погашення кредитної заборгованості здійснюється згідно з графіком: 20.07.2014 - 500 000,00 грн, 20.08.2014 - 1 000 000,00 грн, 20.09.2014 - 2 500 000,00 грн; 20.10.2014 - 3 000 000,00 грн; 20.12.2014 - 500 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, неустойки та інших платежів, передбачених цим Договором, а також відшкодування інших витрат, пов'язаних зі здійсненням стягнення забезпеченої заставою вимогою, банк укладає такі договори та угоди: договір застави транспортних засобів з ТОВ "УАЕГ "Біоленд"; договір поруки з ТОВ "УАЕГ "Біоленд"; договір поруки з ТОВ "Чернігів-Агроенерджи"; договір поруки з ПП "Агрофон"; договір поруки з ОСОБА_10

Згідно з п. 3.1 Кредитного договору кредитні кошти призначені на/для поповнення обігових коштів для виконання виробничої програми вирощування та збирання сільськогосподарських культур урожаю сезону 2014 року, в т.ч. закупівля добрив, насіння, засобів захисту рослин, пально-мастильних матеріалів, запчастин до техніки, тощо.

Відповідно до п. 3.5 Кредитного договору сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно по 10 число місяця включно, наступного за місяцем, за який було здійснено таке нарахування, та остаточно при повному погашенні кредиту (в т.ч. достроково, відповідно до п. 8.2 цього Договору) на рахунок № НОМЕР_1, відкритий в ПАТ "АКТАБАНК", позичальника. У випадку, якщо 10 число місяця є неробочим (небанківським) днем в Україні, позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованих процентів у перший наступний робочий (банківський) день. Погашення кредиту здійснюється позичальником у валюті кредиту у строк, визначений у п. 1.3 та достроково, відповідно до п. 8.2 цього Договору, на позичковий рахунок, вказаний у п. 5.1 цього Договору.

Згідно з п.3.7 Кредитного договору при порушенні позивачем строку погашення кредиту або його частини відповідно до графіку, встановленого у п.1.3 цього договору, нарахування процентів здійснюється з розрахунку 40% річних на суму простроченої заборгованості з першого дня порушення строку погашення кредиту (його частки) по день, що передує дню усунення вказаного порушення. Під усуненням порушення розуміється погашення кредиту або його відповідної частки та приведення заборгованості за кредитом у відповідність до графіку погашення кредиту, встановленого у п. 1.3 цього договору.

Відповідно до п.3.8 Кредитного договору у разі, якщо протягом 10 робочих днів з дня виникнення порушення строку погашення кредиту або його частини не буде усунуте позивачем, на 11-й робочий день з дня виникнення вказаного порушення відповідач має право вважати строк погашення кредиту таким, що настав, і вимагати від позивача в цей день погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти, плату за надання кредиту, пеню, неустойку, інші платежі згідно з цим договором, розраховані на цей день (за фактичний час користування кредитом).

Згідно з п.3.9 Кредитного договору у разі пролонгації кредиту (тобто продовження строку надання кредиту) з дня, наступного за днем пролонгації, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі процентної ставки, встановлено у п.1.1 цього договору, збільшеної на 5% річних, на суму заборгованості за кредитом, якщо сторони не дійдуть згоди про інше. Пролонгація кредиту не звільняє позивача від сплати пені, неустойки та інших платежів, передбачених цим договором, що були розраховані на день пролонгації.

Відповідно до п.4.1 Кредитного договору сторони визначили, що при отриманні кредиту позивач гарантує, що він є товариством, підприємством /організацією, установою/, зареєстрованим та існуючим згідно з чинним законодавством України; позивач спроможний здійснити цей договір та виконати зобов'язання за ним, оскільки він має повноваження згідно з його статуту, або від співвласників/акціонерів, що не суперечать положенням чинного законодавства або договірним обмеженням, обов'язковим для позичальника, його статуту або іншим установчим документам; не існує ніякого відомого позичальнику розслідування з боку суду, господарського суду, державних чи інших органів, яке може суттєво негативно вплинути на фінансові можливості або діяльність позичальника та про які банк не був попереджений до укладення цього договору; його фінансові звіти (включаючи баланс та звіт про фінансові результати), які подані банку, були подані останньому в завершеному та правильному стані і вірно відображають фінансове становище і результат діяльності позичальника на цю дату і на періоди, що закінчились на той час, знаходяться у відповідності з чинними стандартами бухгалтерської звітності. За час після дати складання фінансових звітів не відбулося несприятливих змін у фінансовому стані чи в результатах діяльності позичальника (у випадку суттєвих несприятливих змін у фінансовому стані позичальник повинен повідомити про це банк письмово); особа, яка підписала цей договір, є належним чином обраною/уповноваженою відповідно до установчих документів позичальника та чинного законодавства та має достатні повноваження для підписання і укладення цього договору; у позичальника є всі необхідні повноваження для укладання та виконання даного договору; у позичальника відсутні будь-які перешкоди для виконання даного договору на день його підписання; позивачем надані усі, пов'язані з цим договором, документи, які не містять будь-яких недостовірних відомостей, складені та/або отримані в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Відповідно до п.6.15 Кредитного договору починаючи з січня 2014 року і до повного виконання зобов'язань за цим договором позивач зобов'язаний забезпечувати щомісячні надходження виручки від реалізації продукції (надання послуг) на поточні, в т.ч. валютні, рахунки позичальника, відкриті у відповідача, у розмірі не меншому ніж 100% від загального обсягу надходжень виручки від реалізації продукції (надання послуг) на всі рахунки позичальника в усіх обслуговуючих банках.

Відповідно до п.6.16 Кредитного договору позивач зобов'язаний починаючи з січня 2014 року і до повного виконання зобов'язань за цим договором забезпечувати щомісячні надходження виручки від реалізації продукції (надання послуг) на поточні, в т.ч. валютні, рахунки ТОВ "Чернігів-Агроенерджи", відкриті у відповідача у розмірі не меншому ніж 100% від загального обсягу надходжень виручки від реалізації продукції (надання послуг) на всі рахунки позичальника в усіх обслуговуючих банках.

Згідно з п.6.17 кредитного договору №01-1656/Т позивач зобов'язаний щомісячно забезпечити надходження виручки від реалізації продукції (надання послуг) на поточні, в т.ч. валютні, рахунки підприємств, позивача, ТОВ "УАЕГ "Біоленд", ТОВ "Чернігів-Агроенерджи", ПП "Агрофон", відкриті у відповідача в період з січня 2014 року по червень 2014 року в сумі не менше 1 000 000,00 грн щомісячно; у період з липня 2014 року по грудень 2014 року в сумі не менше 4 000 000,00 грн щомісячно. У разі якщо загальна місячна виручка Позивача, ТОВ "Українська аграрна екологічна група "Біоленд", ТОВ "Чернігів-Агроенерджи", ПП "Агрофон", буде меншої зазначеної суми, забезпечити щомісячні надходження виручки від реалізації продукції (надання послуг) на поточні, в т.ч. валютні, рахунки Позивача, ТОВ "УАЕГ "Біоленд", ТОВ "Чернігів-Агроенерджи", ПП "Агрофон" у Відповідача у розмірі не меншому ніж 50% від загального обсягу надходження виручки від реалізації продукції (надання послуг) на всі рахунки Відповідача, ТОВ "УАЕГ "Біоленд", ТОВ "Чернігів-Агроенерджи", ПП "Агрофон".

Окрім того, судом апеляційної інстанції було встановлено, що згідно з рішенням Комітету з управління активами та пасивами, оформленого протоколом №1607/5 від 16.07.2013, у відповідача були встановлені такі типові умови кредитування юридичних осіб у гривні: процентна ставка 22%, разова комісія при видачі кредиту строком по 180 днів 0,5% від суми кредиту; разова комісія при видачі кредиту строком від 180 днів по 365 днів 1%; комісія за невикористаний ліміт кредитування 2%, процентна ставка на прострочену заборгованість 40% річних.

Відповідно до п.3.5 Положення про розміщення залучених коштів корпоративним клієнтам відповідача, затвердженого рішенням Правління Відповідача, оформленого протоколом №105 від 25.11.2013, відповідач надає кредитні кошти правоздатним платоспроможним корпоративним клієнтам, які мають самостійне майно і власні кошти, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, господарському і третейському суді, мають фінансові можливості для повернення (погашення) кредитних коштів та правові форми забезпечення своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором. При розгляді заявки на отримання кредитних коштів відповідач, при інших рівних умовах, віддає перевагу клієнтам відповідача, що вже користувалися в банку кредитними або іншими продуктами та мають позитивну кредитну історію. При прийнятті рішення про надання кредитних коштів або надання зобов'язань, вивчає та аналізує діяльність потенційного клієнта, визначає його плато- та кредитоспроможність, прогнозує ризик неповернення кредиту.

Згідно з п.3.6 Положення про розміщення залучених коштів корпоративним клієнтам відповідача у разі, якщо клієнт зазнає тимчасові фінансові труднощі, які не дозволяють своєчасно виконати зобов'язання за кредитним договором, але при цьому клієнтом розроблено бізнес-план, техніко-економічне обґрунтування погашення кредитної операції та прогноз руху грошових коштів, якими доведено, що додаткове фінансування (надання нових кредитних коштів) або надання зобов'язання дозволить розвинути бізнес та в наступному розрахуватися за всіма кредитними операціями, то кредитний комітет може прийняти рішення про надання додаткової (нової) кредитної операції такому клієнту.

Відповідно до п.3.8. Положення про розміщення залучених коштів корпоративним клієнтам відповідача, відповідач самостійно визначає порядок залучення та використання кредитних ресурсів, проведення кредитних операцій, встановлення рівня процентних ставок, комісій та інших платежів за кредитними договорами. Загальні вимоги відповідача щодо порядку нарахування, черговості сплати, обліку та розміру процентів, комісій та інших платежів визначається обліковою політикою Відповідача, комітетом з управління активами та пасивами, тарифним комітетом та іншими органами банку в межах їх повноважень.

02.12.2013 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання кредиту в якому просив надати кредит на поповнення обігових коштів в сумі 10 000 000,00 грн, строком на 1 рік з відсотковою ставкою 22%.

Відповідно до довідки позивача №25/12-1 від 25.12.2013 станом на 25.12.2013 проти нього не порушено справу про відновлення платоспроможності, банкрутства тощо, позивач не бере участі у судових спорах, відсутні позови (претензії) кредиторів, підприємство не має простроченої заборгованості за кредитами та процентами, простроченої дебіторської та кредиторської заборгованості, заборгованості за податками та зборами і простроченими векселями.

Також, судом апеляційної інстанції було проведено судово-економічну експертизу, та відповідно до висновку експерта від 06.07.2016 № 4762/16-45, експерт надав висновки про незадовільний фінансовий стан позивача на день укладення кредитного договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав на те, що укладений між ним та відповідачем Кредитний договір № 01-1656/Т від 31.12.2013 було вчинено ТОВ "Грін Ленд.Славута" під впливом тяжкої для нього обставини, обумовленої збитками у результатах фінансової діяльності позивача, від'ємним значенням його сукупного доходу, а також кризовими явищами на ринку сільськогосподарської продукції та погіршення фінансового стану ТОВ "Грін Ленд.Славута". Таким чином, підставою позовної вимоги про визнання спірного договору недійсним позивач вказав обставину укладення ним спірного договору під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах, що підпадає під дію ст. 233 Цивільного кодексу України. Також, позивач посилався на те, що умови, визначені відповідачем у кредитному договорі були значно гіршими за звичайні умови кредитування.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що позивач є сільгоспвиробником, тобто має сезонний характер виробництва, так як здійснює один збір урожаю на рік, який реалізує в кінці року. Тому здійснює значні витрати в 1 - 3 кварталах року, а після реалізації вирощеної продукції в 4 кварталі покриває всі витрати і по результатам діяльності за рік виходить на прибуткову діяльність. Тому обґрунтування тяжких обставин та вкрай невигідних умов вчинення правочину посилаючись на фінансові звіти в 1 - 3 кварталах не відображає реального фінансового стану підприємства по результатам його роботи за рік. Окрім того, відповідач вказав, що позивач надавав до банку відомості про прибуткову діяльність в 2012 та 2013 роках.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанції виходили з наступного.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Відповідно до п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11 ознаками правочину, що підпадає під дію статті 233 ЦК України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9 правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у грудні 2013 року позивач звернувся до відповідача з проханням надати кредит у сумі 10 000 000 грн строком на 1 рік з відсотковою ставкою 22%. Позивачем не доведена обставина вимушеності укласти саме з відповідачем спірного кредитного договору внаслідок впливу тяжкої для нього обставини. При цьому, лише наявність незадовільного фінансового становища позивача не може свідчити про укладення ним спірного правочину під впливом тяжкої обставини з огляду на правову природу кредитних договорів, які зазвичай укладаються при недостатності грошових коштів.

Також, судами встановлено, що у поданій довідці для отримання кредиту позивач вказував про відсутність справ про його банкрутство, позовів (претензій) кредиторів, простроченої заборгованості за кредитами та процентами, простроченої дебіторської та кредиторської заборгованостей, заборгованостей за податками та зборами. Отже, позивачем не доведено обставини, що відповідач знав про тяжкий фінансовий стан позивача та скористався цим для укладення спірного правочину.

На підставі викладеного вище, враховуючи, що позивачем не доведено факту укладення кредитного договору № 01-1656/Т від 31.12.2013 під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах, колегія суддів касаційної інстанції, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав, передбачених ч. 1 ст. 233 ЦК України для визнання спірного правочину недійсним.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків судів, спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових актів у справі № 910/17315/15.

Стосовно касаційної скарги ТОВ "УАЕГ "Біоленд" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі № 910/17315/15, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У силу ст. 107 ГПК України право подати касаційну скаргу мають сторони, прокурор, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

У розгляді касаційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи господарським судом нижчої інстанції і яка вважала, що таким господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, касаційна інстанція, прийнявши касаційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягає поверненню з передбачених ГПК підстав), повинна з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи судовими рішення місцевого та апеляційного господарських судів не порушено та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі попередніми судовими інстанціями не вирішувалися, то суд касаційної інстанції своєю ухвалою припиняє касаційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт касаційного оскарження. (п. 63 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України")

Оскаржуване незалученою особою судове рішення повинно безпосередньо стосуватися її прав та обов'язків. Тобто в рішенні суду має бути безпосередньо вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститися судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не повинен братися до уваги.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому разі рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (постанова Верховного Суду України від 02.09.2008 у справі №23/294).

Предметом позову в даній справі є визнання недійсним кредитного договору № 01-1656/Т від 31.12.2013, укладеного між ПАТ "Актабанк" та ТОВ "Грін Ленд. Славута" на підставі ч. 1 ст. 233 ЦК України.

ТОВ "УАЕГ "Біоленд" не брало участі у даній справі, а звертаючись з касаційною скаргою зазначає, що є майновим поручителем за кредитними зобов'язаннями позивача, а отже, недійсність кредитного договору № 01-1656/Т від 31.12.2013 безпосередньо впливає на недійсність договору застави №01-1656/Т/5 від 31.12.2013 укладеного між ТОВ "УАЕГ "Біоленд", як заставодавця та ПАТ "Актабанк", як заставодержателя. Таким чином, на думку скаржника, рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2015 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі № 910/17315/15 безпосередньо стосуються його прав та обов'язків.

Зважаючи на предмет та підстави позову, судами у даній справі вирішено спір, що виник між кредитором та боржником, що виник на підставі укладеного між ними правочину.

Питання недійсності договору застави, на який посилається ТОВ "УАЕГ "Біоленд", в обґрунтування того, що спір у справі № 910/17315/15 безпосередньо стосуються його прав та обов'язків, може бути окремим предметом розгляду у господарському суді, якщо особа вважає, що наявні підстави для визнання такого правочину недійсним.

Окрім того, суди першої та апеляційної інстанції ані в мотивувальній, ані в резолютивній частині оскаржуваних судових рішень не вказали про певні права і обов'язки ТОВ "УАЕГ "Біоленд".

З викладеного вбачається, що судами при розгляді даної справи не вирішувались питання про права і обов'язки ТОВ "УАЕГ "Біоленд", а відтак вказана особа не є суб'єктом оскарження відповідно до ст. 107 ГПК України, що унеможливлює подальше здійснення касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна екологічна група "Біоленд" та є підставою для його припинення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Ленд. Славута" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2015 у справі № 910/17315/15 залишити без змін.

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна екологічна група "Біоленд" припинити.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я С.В. Владимиренко

С у д д я А.М. Демидова