ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 910/1131/16 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Поляк О.І. (доповідач), Бакуліна С.В., Ходаківська І.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Військової частини А 1231на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.08.2016у справі № 910/1131/16 Господарського суду міста Києваза позовомВійськової частини А 1231доТовариства з обмеженою відповідальністю "Трейдекс"простягнення коштів,

за участю представників:

позивача: не з'явились;

відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2016 (суддя Турчин С.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 (головуючий суддя - Шапран В.В., судді Буравльов С.І., Андрієнко В.В.) у задоволені позовних вимог про стягнення 23940,00 грн. штрафу за поставку товару неналежної якості - відмолено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі рішенням та постановою, Військова частина А1231 звернулась із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 525, 530, 610, 611, 901, 903 Цивільного кодексу України. Скаржник наголошує на наявності правових підстав для стягнення з відповідача штрафу за поставку неякісного товару у розмірі 20 % вартості такого товару. Так, поставку неякісного товару, на думку позивача, підтверджено належними доказами, яким суди не надали належної юридичної оцінки, а саме: аудиторським звітом від 20.02.2015 №234/3/7/А, вимогами начальника від 28.06.2015 №17/7/1-2884 та від 26.06.2015 №350/147/В/1827 вчиненням відповідачем дій спрямованих на заміну неякісного товару якісним.

У судове засідання не з'явилися представники сторін, незважаючи на те, що їх було повідомлено належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 07.11.2014 між Військовою частиною А1231 (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдекс" (продавець) укладено договір № 62 про закупівлю запобіжників типу ПМ для вертольотів Ми-8МТ (далі за текстом - Договір).

Відповідно до умов Договору продавець зобов'язується поставити покупцю запобіжники типу ПМ для вертольотів Ми-8МТ, зазначені у Специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1), а покупець зобов'язується прийняти запобіжники типу ПМ та оплатити їх на умовах даного договору. Найменування запобіжників типу ПМ згідно Державного класифікатора продукції та послуг ДК016-10 код 27.12.21-30.00 "запобіжники плавкі напругою не більше ніж 1000 В і силу струму не більше 10А".

Згідно із видатковою накладною № 4 від 20.11.2014 відповідач поставив, а позивач прийняв товар (запобіжники ПМ-2 в кількості 95 одиниць, ПМ-5 в кількості 95 одиниць, ПМ-10 в кількості 95 одиниць) на суму 119700,00 грн. Також, між сторонами підписано товарно-транспортну накладну №Р4 від 20.11.2014 про прийняття позивачем вантажу (запобіжники ПМ-2 в кількості 95 одиниць, ПМ-5 в кількості 95 одиниць, ПМ-10 в кількості 95 одиниць) на суму 119700,00 грн.

24.11.2014 позивачем перераховано відповідачу 119700,00 грн. за поставлений товар згідно із накладною №4 від 20.11.2014, що підтверджується платіжним дорученням №81 від 24.11.2014.

Згодом, аудиторською групою Центрального територіального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансово контролю Міністерства оборони України проведено змішаний аудит (фінансового та відповідності) Військової частини А1231 за період з 01.01.2012 по 01.12.2014, за результатами якого було складено Аудиторський звіт №234/3/7/А від 20.02.2015. Зокрема під час перевірки встановлено невідповідність поставленого за договором від 07.11.2014 №62 товару вимогам специфікації (додаток №1 до цього договору) в частині року виготовлення. Відповідно до п. 3.4., п. 3.5. договору № 62 про закупівлю запобіжників типу ПМ для вертольотів Ми-8МТ та специфікації до договору, рік виготовлення запобіжників повинен бути не раніше 2012 року, але на запобіжниках нанесене маркування, що відповідає 2008 року виготовлення.

З огляду на викладені в аудиторському звіті № 234/3/7/А від 20.02.2015 висновки, Військова частина А1231 направила ТОВ "Трейдекс" претензію № 3 (вих. №350/119/1/421/пс від 04.06.2015) з вимогою усунути недоліки щодо якості товару та сплатити передбачений п. 5.3 договору штраф у розмірі 20% від вартості неякісного товару.

Як встановлено судами, позивач так і не отримав відповіді на згадану претензію, що слугувало підставою для звернення до суду із вимогою про стягнення 23940,00 грн. штрафу за поставку товару неналежної якості.

Розглядаючи спір по суті та надаючи юридичну оцінку укладеному між сторонами договору, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що договір від 07.11.2014 № 62 є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 673 Цивільного кодексу України врегульовано, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи пунктом 3.1. договору передбачено, що якість товару повинна відповідати технічним умовам підприємства-виробника. Документи на товар, які продавець повинен передати покупцю: накладну та рахунок. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється на складі авіаційного технічного майна в присутності представника покупця (п. 3.2. договору).

Якість товару, що постачається, засвідчується відповідними відмітками відділу технічного контролю підприємства-виробника. Гарантійний термін (враховуючи експлуатацію і зберігання) - 2 роки з моменту виготовлення (п. 3.4. договору).

Відповідно до п. 3.5. договору, у разі виявлення недоліків щодо якості товару, товар, який не відповідає технічним умовам підприємства - виробника, повинен бути замінений на якісний в межах строку постачання, зазначеного в специфікації.

Згідно із п. 3.7. договору, претензії покупця щодо якості поставленого товару, продавець приймає до закінчення гарантійних термінів. В цьому випадку продавець проводить заміну неякісного товару в термін 30 (тридцяти) діб від дати отримання від покупця претензій (рекламації) щодо якості товару.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що за порушення умов зобов'язань щодо якості поставленого товару постачальник сплачує штраф у розмірі 20% вартості неякісного товару.

Приймання товару оформляється видатковою накладною та актом прийому-передачі, який підписується представниками покупця та продавця при прийманні товару та затверджується командиром Військової частини А1231.

20.11.2014 між позивачем та відповідачем складено, підписано та скріплено печатками Акт прийому-передачі № 2/474 від 20.11.2014, який не містить жодних зауважень покупця (Військової частини А 1231) щодо якості поставленого товару.

Відповідно до розділу 5 Акту прийому №2/474, при перевірці якісного стану встановлено, що якісний стан відповідає паспортним даним, а поставлені запобіжники виготовлені 13.03.2013, 27.03.2013, 06.05.2013.

Відмовляючи у задоволенні позову суди керуючись приписами статей 525, 526, 549, 628, 655, 673, 674, 687 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, положеннями Інструкції про порядок приймання продукції виробничого-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю №П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при КМ СРСР від 25.04.1966, дійшли висновку про недоведеність позивачем поставки відповідачем товару неналежної якості, а саме: військовою частиною недоведено, що відповідач їй поставив запобіжники виготовлені у 2008 році, а не у 2012 як передбачено специфікацією.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів про відсутність підстав для задоволення позову, однак, з таких підстав.

Як вже було зауважено, обґрунтовуючи позовні вимоги, військова частина №А1231 посилається на пункт 5.3 договору, яким визначено, що за порушення умов зобов'язань щодо якості поставленого товару постачальник сплачує штраф у розмірі 20% вартості неякісного товару.

В підтвердження порушення умов договору щодо якості товару, позивач надав аудиторський звіт №234/3/7/А від 20.02.2015, у якому зазначено, що на запобіжниках поставлених за договором №62 від 07.11.2014 нанесене маркування, що відповідає 2008 року виготовлення, хоча умовами договору визначено, що рік виготовлення має бути не раніше 2012 року.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи за умовами договору від 07.11.2014 №62 продавець зобов'язується поставити покупцю запобіжники типу ПМ для вертольотів Ми-8МТ, зазначені у Специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1).

Специфікацією до договору визначено, що постачальник здійснює поставку покупцю запобіжників ПМ-2 в кількості 95 одиниць, ПМ-5 в кількості 95 одиниць, ПМ-10 в кількості 95 одиниць; дата виготовлення після 2012 року; термін поставки: протягом 30 календарних днів з дня підписання договору, але не пізніше 25.12.2014.; загальна сума 119700 грн., в тому числі ПДВ 19950 грн. Окремо у специфікації наголошено на тому, що товар має відповідати технічним умовам підприємства-виробника, що також було погоджено сторонами у пунктах 3.1, 3.4 Договору.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору із споживачем.

Такими вимогами для товару, придбаного військовою частиною за договором від 07.11.2014 №62, є ДСТУ IEC 60269-1:2009 "Запобіжники плавкі низьковольтні. Частина 1. Загальні технічні вимоги" затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 03.12.2009 №439 "Про затвердження та скасування національних стандартів України". При цьому, згаданим держстандартом дату виготовлення запобіжника не віднесено до показника якості товару.

Отже, погоджений сторонами у додатку №1 до договору рік виготовлення товару є умовою договору, а не показником якості продукції, що виключає застосування відповідальності, передбаченої п. 5.3 договору навіть у випадку доведення позивачем факту поставки товару, виготовленого у інший, ніж встановлено специфікацією рік.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 5.3. Договору за порушення умов зобов'язань щодо якості поставленого товару постачальник сплачує штраф у розмірі 20% вартості неякісного товару. За розрахунком позивача розмір штрафу складає 23940,00 грн. (119700,00 х 20%).

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, позивач не надав жодних доказів поставки відповідачем за договором від 07.11.2014 №62 товару, який би не відповідав технічним умовам виробника продукції або вимогам встановленим для запобіжників плавких низьковольтних у нормативно-правових актах і нормативних документах. Навпаки, наявними в матеріалах справи доказами, а саме видатковою накладною № 4 від 20.11.2014 та Актом прийому-передачі від 20.11.2014 підтверджено факт прийняття позивачем запобіжників: ПМ-2 в кількості 95 одиниць, ПМ-5 в кількості 95 одиниць, ПМ-10 в кількості 95 одиниць, якість та кількість яких відповідала креслярським номерам на вироби та вимогам технічних умов підприємства-виробника.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що доводи заявника касаційної скарги про те, що поставка відповідачем неякісного товару підтверджується аудиторським звітом від 20.02.2015 №234/3/7/А, вимогами начальника від 28.06.2015 №17/7/1-2884 та від 26.06.2015 №350/147/В/1827 якими нібито встановлено факт поставки відповідачем товару, рік виготовлення якого не відповідає умовам договору, такими, що ґрунтуються на помилковому розумінні заявником норм процесуального права.

Разом з цим, колегія суддів не може погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень Інструкції про порядок приймання продукції виробничого-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю №П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при КМ СРСР від 25.04.1966 (далі за текстом - Інструція).

Так, з посиланням на пункти 11, 14, 16, 18 згаданої Інструкції, суди дійшли висновку про можливість звернення позивача до відповідача із зауваженнями з приводу якості товару або виявлення неналежної якості товару виключно у момент його прийняття від відповідача. Проте, такий висновок не узгоджується ні з положеннями самої Інструкції, ні з умовами договору від 07.11.2014 №62.

Так, пунктом 1 Інструкції визначено, що ця інструкція застосовується у всіх випадках, за умов що стандартами, технічними умовами чи іншими обов'язковими до виконання умовами не встановлено іншого порядку прийому товару. При цьому, у договорі може бути встановлено інші, ніж визначено інструкцією особливості та умови поставки та прийому товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 687 Цивільного кодексу України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Умовами договору від 07.11.2014 №62 сторони погодили, що якість товару, що постачається, засвідчується відповідними відмітками відділу технічного контролю підприємства-виробника. Гарантійний термін (враховуючи експлуатацію і зберігання) становить 2 роки з моменту виготовлення (п. 3.4. договору).

Відповідно до п. 3.5. договору, у разі виявлення недоліків щодо якості товару, товар, який не відповідає технічним умовам підприємства - виробника, повинен бути замінений на якісний в межах строку постачання, зазначеного в специфікації.

Згідно із п. 3.7. договору, претензії покупця щодо якості поставленого товару, продавець приймає до закінчення гарантійних термінів. В цьому випадку продавець проводить заміну неякісного товару в термін 30 (тридцяти) діб від дати отримання від покупця претензій (рекламації) щодо якості товару.

Як встановлено судами та підтверджується актом прийому №2/474 від 22.11.2014, поставлені запобіжники виготовлені 13.03.2013, 27.03.2013, 06.05.2013.

Згідно з ч. 3 ст. 680 Цивільного кодексу України якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.

Отже, з претензіями щодо якості поставленого товару позивач міг звернутися до відповідача до 14.03.2015, 28.03.2015 та 07.06.2015 відповідно, а не лише в момент прийому товару, про що безпідставно зауважено судами попередніх інстанцій. Втім, такий висновок судів не вплинув на правильність вирішення спору по суті.

Таким чином, враховуючи межі перегляду справи і повноваження касаційної інстанції щодо переоцінки доказів, встановлені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення та постанови господарських судів попередніх інстанцій.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 у справі № 910/1131/16 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Військової частини А1231- без задоволення.

В силу приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Військової частини А1231 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 у справі № 910/1131/16 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 у справі № 910/1131/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

І.П. Ходаківська