ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 904/1914/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідача,суддів:Демидової А.М., Шевчук С.Р.,розглянув касаційну скаргуДочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 рокуу справі№ 904/1914/16 господарського суду Дніпроптеровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю виробничо - транспортне підприємство "Будкомплект"до 1. Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислове підприємство ТД"простягнення 164 896,41 грн.за участю представників:

позивача - не з'явились

відповідачів - 1) Кузнєцова М.А., 2) не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо - транспортне підприємство "Будкомплект" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 85 228,99 грн. основного боргу, 68 336,60 грн. інфляційних втрат, 3 % річних в сумі 9 330,82 грн., а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислове підприємство ТД" грошових коштів в сумі 2 000 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2016 року у справі №904/1914/16 (суддя Євстигнеєва Н.М.) в задоволенні позову відмовлено у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 року у справі №904/1914/16 (у складі колегії суддів: головуючого Паруснікова Ю.Б., суддів Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2016р. у даній справі скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково; стягнуто з Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-транспортне підприємство "Будкомплект" 84 228,99 грн. основного боргу, 68 336,60 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 9 267,78 грн., 2 442,50 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 2 686,75 грн. судового збору за перегляд справи судом апеляційної інстанції. Також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислове підприємство ТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-транспортне підприємство "Будкомплект" 1 000 грн. основного боргу, 30,95 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 34,05 грн. судового збору за перегляд справи судом апеляційної інстанції. Припинено провадження у даній справі в частині стягнення з відповідачів 1, 2 основного боргу у сумі 1 000 грн., а в іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі Дочірнє підприємство "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника відповідача-1, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 01.06.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-транспортне підприємство "Будкомплект" (постачальник) та філією "Стрийська дорожньо - експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (покупець) укладено договір поставки № 23, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати покупцю товар (щебінь гранітний). Загальна вартість договору складає 92 000 грн. Розрахунки за кожну партію товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат постачальника (у разі поставки товару транспортом постачальника) здійснюється покупцем протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання товару. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару, вказаної в накладних. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (пункти 3.1., 3.2., 3.3., 3.4., 3.5. договору).

Також 01.06.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-транспортне підприємство "Будкомплект" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислове підприємство ТД" (поручитель) укладено договір поруки, згідно якого останнє поручилось солідарно відповідати перед кредитором на суму не більше 2000 грн. за виконання Стрийською дорожньо - експлуатаційною дільницею дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" договору поставки № 23 від 01.06.2012 року щодо оплати вартості вищеобумовленого товару.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. договору поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за виконання зобов'язань в частині оплати вартості товару за основним договором. Сторони несуть відповідальність за збитки, спричинені один одному у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим договором. Строк дії договору поруки з моменту його підписання і до 31.12.2016 року.

На виконання умов договору поставки постачальник поставив покупцю товар на суму 85228,99 грн., що підтверджується видатковими накладними: №636 від 05.06.2012 року на суму 16978,69 грн.; № 641 від 05.06.2012 року на суму 25 593,71 грн.; № 642 від 05.06.2012року на суму 25 593,71 грн.; № 643 від 05.06.2012 року на суму 17 062,88 грн. Актом звірки взаєморозрахунків від 31.12.2013 року та податковою декларацією відповідача-1 за 2012 рік (додаток № 5 графа 165) також підтверджено факт отримання товару покупцем.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-транспортне підприємство "Будкомплект" та Дочірнім підприємством "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" підписано акт звірки взаєморозрахунків за договором поставки № 23 від 01.06.2012року за період з 01.06.2012 року по 31.12.2014 року на суму 85 228,99 грн., яка не сплачена відповідачем - 1. Відповідач - 2, в свою чергу, частково виконав свої зобов'язання за договором поруки, сплативши позивачу лише 1 000 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані несплатою відповідачами 1, 2 вартості поставленого позивачем товару.

Відповідач, в свою чергу, заперечив проти позовних вимог, пославшись на пропуск позивачем строку позовної давності.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції встановив факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у заявленому останнім розмірі та вказав на сплив строку позовної давності, оскільки позов подано 22.03.2016 року, а право пред'явити вимогу про оплату вартості товару, в силу пункту 3.3. договору поставки № 23 від 01.06.2012 року, настало 11.06.2012 року (поставки здійснені 05.06.2012 року). При цьому, доводи позивача про переривання строку позовної давності відхилені місцевим господарським судом, як такі, що не заслуговують на увагу. Крім того, місцевим господарським судом визнано вимогу позивача до відповідача-2, як поручителя, такою, що не підлягає задоволенню, оскільки договором поруки не встановлено строку її припинення, а термін дії договору поруки не є строком припинення поруки, тобто, в силу частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України, зобов'язання відповідача-2, як поручителя, є припиненими. Водночас, судом першої інстанції встановлено часткове виконання відповідачем-2 договору поруки шляхом сплати на рахунок позивача 1000 грн. Також при вирішенні даного спору місцевим господарським судом спростовано доводи відповідача-1 про укладення між позивачем та відповідачем-2 удаваного правочину за відсутності доказів визнання його недійсним, а, в силу статті 204 Цивільного кодексу України, правомірність правочину презюмується.

Переглядаючи судове рішення в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції, погоджуючись з судом першої інстанції щодо наявності боргу відповідачів 1, 2 перед позивачем та обгрунтованості позовних вимог, правильно скасував рішення місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову, зазначивши на помилковість висновку суду першої інстанції щодо відсутності доказів переривання перебігу строку позовної давності, про що свідчать підписаний сторонами 31.12.2014 року, тобто в межах строку позовної давності, акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.06.2012 року по 31.12.2014 року, в якому відповідачем -1 визнано борг за договором №23 від 01.06.2012 року на загальну суму 85 228,99 грн. Даний акт звірки взаєморозрахунків від імені відповідача-1 підписаний ОСОБА_5, яка є провідним бухгалтером філії "Стрийська ДЕД" Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за наказом від 23.09.2005 року №104, і має право підпису цього акта від імені відповідача - 1 в межах повноважень, наданих частиною 7 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно якої головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, веде весь бухгалтерський облік на підприємстві й організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

Згідно частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 655 та частиною 1 статті 692 цього ж Кодексу встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно частини 1 статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Як зазначалось вище, в пункті 3.3. договору сторони домовились про те, що розрахунки за кожну партію товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат постачальника (у разі поставки товару транспортом постачальника) здійснюється покупцем протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання товару.

Факт отримання товару відповідачем - 1 є підставою для виникнення обов'язку у нього здійснити розрахунки за отриманий товар в обумовлений договором термін.

Загальна позовна давність встановлена статтею 257 Цивільного кодексу України у три роки. Відповідно до частини 5 статті 261 цього ж Кодексу за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За таких обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що право пред'явити вимогу про оплату переданого товару у позивача виникло в червні 2012 року.

Проте, в цивільному законодавстві існують правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 Цивільного кодексу України), які застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо є докази, що підтверджують факт такого переривання.

В пункті 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів" передбачено, що "у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, визнання пред'явленої претензії; письмове прохання відстрочити сплату боргу; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності".

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про переривання строку позовної давності шляхом визнання відповідачем боргу у підписаному акті звірки взаєморозрахунків від 31.12.2014 року та звернення позивача до суду з вимогою про захист свого цивільного права в межах строку позовної давності.

Приписами статей 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 625 цього ж Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо стягнення з відповідача заборгованості за вказаним договором у заявленому розмірі та інфляційних витрат і 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у перерахованих судом розмірах.

Крім того, зважаючи на наявність поруки відповідача - 2 перед позивачем, яка частково сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислове підприємство ТД" на підставі платіжного доручення від 12.05.2016 року в сумі 1 000 грн., апеляційною інстанцію правильно припинено провадженні в цій частині, та задоволено позов щодо останнього в сумі несплаченої поруки 1 000 грн.

Доводи скаржника щодо безпідставності позовних вимог з урахуванням пропуску строку позовної давності спростовані вищевикладеним. Крім того, посилання касаційної скарги на відсутність повноважень у провідного бухгалтера філії "Стрийська ДЕД" Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" ОСОБА_5 на підписання вищевказаного акта звірки взаєморозрахунків не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки апеляційним судом вказані доводи перевірені, надано їм оцінку та відхилено з наведенням правового обґрунтування.

За таких обставин, прийнята постанова апеляційної інстанції відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 року у справі № 904/1914/16 залишити без змін.

Головуючий суддяС.В. Владимиренко СуддіА.М. Демидова С.Р. Шевчук