Постанова ВГСУ від 29.09.2016 року у справі №911/3796/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2016 року Справа № 911/3796/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого, Барицької Т.Л., Плюшка І.А.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"на ухвалу та постановугосподарського суду Київської області від 08.07.2016 Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2015у справі№ 911/3796/15господарського судуКиївської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"доПриватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"простягнення заборгованостіза участю представників: від позивача: Соколовська К.П.від відповідача: Мишакова Ю.А.Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.09.2016 касаційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" у справі №911/3796/15 прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Барицька Т.Л., Плюшко І.А. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2016.

1. Обставини, що передували прийняттю оскаржуваних рішень у справі

ПАТ "ВТБ Банк" звернулося до господарського суду із позовом до ПрАТ "Сільпо Рітейл" про стягнення, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, 34 987 252,95 грн. та 5 936 324,34 дол. США, з них: 5 507 217,50 дол. США простроченої заборгованості по кредиту; 321 718,47 дол. США простроченої заборгованості по сплаті процентів станом на 10.08.2015 (включно); 29 907,25 дол. США строкової заборгованості по сплаті процентів, нарахованих за період з 25.07.2015 по 10.08.2015 (включно); 32 437 151,90 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 05.06.2013 по 10.08.2015, 1 184 095,96 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 30.08.2014 по 10.08.2015 (включно); 74 686,92 дол. США 3 % річних за прострочення повернення кредиту за період з 05.06.2013 по 10.08.2015 (включно); 2 793,39 дол. США 3 % річних за прострочення сплати процентів за період з 30.08.2014 по 10.08.2015 (включно); 1 577 432,83 грн. договірної санкції у розмірі 0,00278 % від заборгованості за кредитом за кожен календарний день періоду невиконання, нарахованої у зв`язку з порушенням позичальником зобов`язання щодо проведення оборотів, за період з 01.01.2013 по 30.06.2015 по курсу НБУ на дати моніторингу.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідач як поручитель належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за договором поруки №04/05/1-кю/1/П-02 від 10.09.2010.

Поручитель зобов`язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання ТОВ "Фоззі-Фуд" як позичальником зобов`язань згідно договору про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії №0405/1-кю від 26.04.2005, укладеного між ЗАТ "Внєшторгбанк", правонаступником якого є позивач, та ЗАТ "Фоззі", правонаступником якого є ТОВ "Фоззі-Фуд".

08.07.2016 відповідач подав суду клопотання про зупинення провадження у справі №911/3796/15 до набрання законної сили рішення, прийнятого за результатами розгляду судом справи № 911/3797/15.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі мотивовано тим, що у провадженні господарського суду Київської області перебуває справа №911/3797/15 за позовом ПАТ "ВТБ Банк" до боржника ТОВ "Фоззі-Фуд" про стягнення заборгованості за договором про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 0405/1-кю від 26.04.2005. При цьому, в ході розгляду справи №911/3797/15 ТОВ "Фоззі-Фуд" звернулося із зустрічною позовною заявою до ПАТ "ВТБ БАНК" про внесення змін до договору про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії №0405/1-кю від 26.04.2005, яку прийнято до розгляду ухвалою господарського суду Київської області від 16.10.2015 у справі №911/3797/15.

Відповідач у своєму клопотанні зазначає, що паралельний розгляд справи №911/3796/15 та справи № 911/3797/15 призведе до подвійного стягнення коштів за договором про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 0405/1-кю від 26.04.2005 на користь ПАТ "ВТБ Банк", а саме окремо з ТОВ "Фоззі-Фуд" як позичальника та з ПрАТ "Сільпо Рітейл" як поручителя.

Крім того, в разі задоволення зустрічної позовної заяви у справі №911/3797/15 буде внесено зміни до кредитного договору в частині продовження строків (термінів) повернення траншів та строків (термінів) сплати нарахованих за ними процентів. Тому розгляд справи №911/3796/15 є неможливим до вирішення спору щодо строків повернення кредиту.

2. Стислий виклад суті ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів та мотиви їх прийняття

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.07.2016 (суддя Горбасенко П.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 (судді: Смірнова Л.Г. - головуючий, Чорна Л.В., Кропивна Л.В.), зупинено провадження у справі №911/3796/15 до набрання законної сили рішенням господарського суду Київської області у справі №911/3797/15 за позовом ПАТ "ВТБ Банк" до ТОВ "Фоззі-Фуд" про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ТОВ "Фоззі-Фуд" до ПАТ "ВТБ Банк" про внесення змін до договору про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії.

Судові рішення посилаються на ст.79 ГПК України.

3. Підстави, з яких оскаржено ухвалу та постанову господарських судів

Не погоджуючись із ухвалою та постановою, ПАТ "ВТБ Банк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, в задоволенні клопотання ПрАТ "Сільпо Рітейл" про зупинення провадження відмовити, а справу передати до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

У скарзі зазначається, що господарськими судами попередніх інстанцій не визначено, з`ясування яких саме обставин у ході розгляду справи №911/3797/15 унеможливлює розгляд заявлених позовних вимог у даній справі, не зазначено, які саме обставини не можуть бути встановлені господарським судом самостійно при вирішенні даної справи та яким чином встановлені в іншій справі обставини вплинуть на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі, виходячи з предмету та підстав позову.

4. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Сільпо Рітейл" зазначає, що пов`язаність справ №911/3796/15 та №911/3797/15 обгрунтовується ідентичним предметом первісного зобов`язання, а саме заборгованістю за договором про надання невідновлюваної відкличної кредитної лінії №0405/1-кю від 26.04.2005. По справі №911/3796/15 ПАТ "ВТБ Банк" звертається з позовом до поручителя за цим кредитом, а у справі №911/3797/15 - до боржника.

Таким чином, предметом спору у обох справах є заборгованість за кредитним договором №0405/1-кю від 26.04.2005.

Обставинами, які потребують розгляду у справі №911/3797/15 є зустрічний позов щодо продовження строків (термінів) повернення траншів та строків сплати нарахованих за ними процентів на користь банку не раніше ніж до настання 16.09.2025. В разі задоволення зустрічного позову зникає факт наявності заборгованості, а отже і підстави для судового стягнення з позичальника чи поручителя.

Суд у справі №911/3796/15 не може самостійно розглянути зміни до графіку платежів по кредитному договору за відсутності у сторін таких вимог.

5. Нормативно-правові акти та мотиви, з яких виходить Вищий господарський суд України при прийнятті постанови

За ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

У пункті 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, викладеної від 26.12.2011 №18 роз`яснено, що пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, в тому числі, йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 2, 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України).

Під неможливістю розгляду даної справи, слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Приписами статті 1117 ГПК України встановлено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна інстанція зазначає, що у п.4.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" роз`яснено, що при розгляді справ за позовом кредитора до боржника та поручителя як солідарних боржників господарським судам слід враховувати, що відповідно до статті 543 ЦК України кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо.

Разом з тим, якщо кредитор подав позов до поручителя, то останній відповідно до абзацу першого частини першої статті 555 ЦК України зобов`язаний подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

За п.4.1.5 постанови Пленуму №1 від 24.11.2014 у розгляді справ за окремими позовами до боржника та поручителя як солідарних боржників необхідно виходити з того, що чинне законодавство (частина перша статті 598, статті 599 - 601, 604 - 609 ЦК України) не пов`язує припинення зобов`язання з прийняттям судового рішення. Наявність судового рішення про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Тому подання кредитором позову до боржника не є перешкодою для подання позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашено.

Проте, оскільки у обох справах предметом спору є заборгованість за кредитним договором №0405/1-кю від 26.04.2005, та враховуючи, що у справі №911/3797/15 буде встановлено обставини щодо строків (термінів) повернення траншів та строків сплати нарахованих за ними процентів на користь банку, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вказані справи пов`язані одна з одною і справа №911/3796/15 не може бути вирішена до розгляду справи №911/3797/15.

6. Висновки суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

З урахуванням встановлених судами обставин у цій справі, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком щодо зупинення провадження.

Доводи скаржника щодо порушення та неправильного застосування господарськими судами, зокрема ст.79 ГПК України, не знайшли свого підтвердження під час здійснення касаційного провадження.

Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України