ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2016 року Справа № 910/4985/16 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівРогач Л.І., Данилової М.В.,розглянувши касаційну скаргуДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"на постанову від 14.06.2016 Київського апеляційного господарського судуу справі№910/4985/16 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТВК "КВІК-2006"доДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"простягнення 300 141,28 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явились

Від відповідача - Кириловський О.М. (дов. від 10.02.16)

У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_8. з посади судді, справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Рогач Л.І., Данилова М.В. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.09.2016 р.).

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК "КВІК-2006" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення 300 141,28 грн., з яких 158 000,00 грн. основного боргу, 11 633,28 грн. 3% річних та 130 508,00 грн. інфляційних втрат. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати вартості поставленого товару за договором поставки №ПЗІНРП-131712/НЮ від 30.07.2013.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.04.2016 (суддя Чебикіна С.О.) позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з ДТГО "Південно-Західна залізниця" на користь ТОВ "ТВК "КВІК-2006" 158 000,00 грн. основного боргу, 11 012,38 грн. 3% річних, 128 143,29 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено. Рішення обгрунтоване доведеністю позовних вимог та прийняте на підставі ст.ст.525, 526, 625 Цивільного кодексу України.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 у складі: Кропивної Л.В., Алданової С.О., Смірнової Л.Г. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з тих же підстав, а також ст.ст. 692, 712 Цивільного кодексу України.

ДТГО "Південно-Західна залізниця" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.233 Господарського кодексу України, ст.614 Цивільного кодексу України, наказу Укрзалізниці від 28.02.2012 за №069-Ц.

ТОВ "ТВК "КВІК-2006" у відзиві просить рішення господарського суду м.Києва від 11.04.2016 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.07.2013 між ТОВ "ТВК "КВІК-2006" (постачальник) та ДТГО "Південно-Західна залізниця" (покупець) укладено договір поставки №ПЗІНРП-131712/НЮ, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації (додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору сума договору становить 288 000,00грн, в тому числі ПДВ 20% - 48 000,00грн.

Згідно п. 4.2 договору днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної (або акту прийому-передачі) товару.

Покупець здійснює оплату за поставлений товар протягом 20 банківських днів з дня його отримання (п. 4.3. договору).

Термін дії договору з моменту його підписання до 31.12.2013, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Договір поставки №ПЗІНРП-131712/НЮ від 30.07.2013 та додаток № 1 підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Відповідно до видаткових накладних № 0920.1 від 20.09.2013 на суму 96 000,00грн, №0829.2 від 29.08.2013 на суму 96 000,00грн, №1015.3 від 15.10.2013 на суму 96 000,00грн (наявні у матеріалах справи), ТОВ "ТВК "КВІК" виконало умови договору і передало відповідачу каретки пантографа 2013 року випуску у кількості 300 шт. за ціною 800 грн. - 1 шт. на загальну суму 288 000,00грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконав, заборгованість у розмірі 158 000,00 грн. не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням встановлених обставин справи, суди обгрунтовано дійшли висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 158 000,00грн підлягають задоволенню. Також обгрунтовано судами, з посиланням на ст.625 Цивільного кодексу України, задоволено позов в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Що стосується посилання касатора на відсутність його вини в порушенні грошового зобов'язання, оскільки перерахування коштів здійснюється виключно у встановленому наказом Укрзалізниці порядку, воно не приймається до уваги з огляду на положення ч. 1 ст. 625 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України, за якими боржник не звільняється від відповідальності через неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Посилання касатора на незастосування судами положень ст.233 Господарського кодексу України щодо зменшення розміру належних до сплати відповідачем штрафних санкцій, вже розглядалось апеляційною інстанцією і йому було надано належну оцінку та зазначено, що вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є особливою мірою відповідальності (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, а штрафні санкції позивачем до стягнення не заявлялись.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції про залишення без змін рішення господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позову, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" залишити без задоволення.

Постанову від 14.06.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі №910/4985/16 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді Л. Рогач

М. Данилова