ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2016 року Справа № 910/1410/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Палія В.В., Студенця В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр управлянні промисловістю"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.07.16у справі№910/1410/16господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр управлянні промисловістю"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Техно-Консалт"простягнення сумиза участю представників від:позивача(Дєєва Ю.В., дов. від 10.12.15),відповідача(Удовиченко А.Г., дов .від 16.03.16)

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Техно-Консалт" про стягнення за договором підряду від 28.10.14 №ЦУПП-02/0012/14 652 315,34 грн., з яких: 495 920,00 грн. збитків, 97 895,34 грн. пені, 39 000,00 грн. штрафу та 19 500,00 грн. неустойки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.16 (суддя Ковтун С.А.), з урахування заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, позов задоволено частково. Стягнуто 76 316, 84 грн. пені, 33 248,56 грн. штрафу, 19 500,00 грн. неустойки. В іншій частині позову відмовлено. Свою позицію місцевий суд аргументував наявністю підтверджених фактами не виконання відповідачем договірних зобов'язань по підрядним роботам, що спричинило правомірне нарахування штрафних і фінансових санкцій, при цьому підстав для задоволення вимог по збиткам не вбачається можливим, оскільки не доведено причинно-наслідкового зв'язку їх виникнення.

За результатом апеляційного перегляду постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Жук Г.А., судді Дикунська С.Я., Мальченко А.О.), рішення місцевого суду скасовано, у позові відмовлено повністю. Висновки апеляційної інстанції мотивовані наявністю у матеріалах справи спростовань порушення ТОВ "НВП "Техно-Консалт" своїх договірних зобов'язань, а відтак не підтверджується причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача і нарахуваннями, які просить стягнути позивач.

Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення місцевого суду залишити у силі. Свої доводи скаржник обґрунтовує помилковістю висновку апеляції про відсутність повноважень у директора Бехівського кар'єроуправління при поданні заявки відповідачу на виконання робіт за договором підряду від 25.12.14 №ЦУПП-02/0012/14. Окрім того, судом апеляційної інстанції невірно застосовані норми як матеріального ,так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення спору.

Відповідач надав відзив, у якому просив постанову апеляційної інстанції залишити без змін, касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 28.10.14 сторони уклали договір підряду ЦУПП-02/0012/14 (а.с.14-18), предметом якого є роботи по подрібненню каменю негабаритного з подальшим навантаженням. При цьому, відповідач зобов'язався протягом дії договору власними силами та власними засобами згідно заявки замовника виконати роботи на Бехівському кар'єроуправлінні, що є відокремленим структурним підрозділом ДП "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України", в об'ємі відповідно до специфікації №1 (додаток №1) до даного договору, а замовник - прийняти та оплатити роботи.

Сума договору становить 390 000,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 65 000,00 грн. (п.3.1 договору).

Як визначено у п.4.1. договору остаточний фінансовий взаєморозрахунок сторони здійснюють після підписання загального акту звірки, який складається і підписується сторонами після виконання робіт у кількості та за цінами відповідно до специфікації №1. Перебіг строку оплати виконаних робіт починається після сплину 30-ти банківських днів з моменту, вказаного у попередньому реченні. Замовник залишає за собою право здійснювати часткову оплату виконаних робіт до настання такого моменту.

Згідно з п. 5.1 договору виконавець зобов'язується виконати роботи протягом дії договору відповідно до заявок уповноваженої особи замовника, але не менш, ніж 7 000м3 у щільному тілі за місяць.

Сторонами у п. 5.4 договору погоджено, що об'єм виконаних робіт визначається інструментальним методом маркшейдерською службою кар'єроуправління, про що складається Акт здачі-приймання виконаних робіт, який підписується комісійно уповноваженими представниками сторін. Даний Акт є основою для проведення взаєморозрахунків. Підписання Актів здачі-приймання виконаних робіт один раз на місяць є обов'язковим.

Строк виконання робіт - протягом 2014 року. Виконавець зобов'язався виконати роботи протягом дії договору відповідно до заявок уповноваженої особи замовника. Строк початку виконання робіт - протягом 5-ти календарних днів з моменту подачі заявки уповноваженої особи замовника (п.п.5.5-5.6 договору).

Згідно з п.6.2.3 договору замовник має право в односторонньому порядку зменшувати обсяг закупівлі робіт та ціну цього договору залежно від реального фінансування видатків, письмово повідомивши про це виконавця за 10 днів.

Договір відповідно до п.9.1. набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.14.

З системного аналізу укладеного між сторонами договору, судом встановлено, що за своєю правовою природою даний договір є договором підряду.

Предметом спору у даній справі, на думку позивача, є не виконання узгоджених договором підрядних робіт (по подрібненню каменю негабаритного з подальшим навантаженням) після отримання заявки позивача, що свідчить про порушення відповідачем строків виконання і обсягу робіт, через що заявлено до стягнення штрафні санкції та збитки, у зв'язку із недоотриманим обсягом робіт по підряду.

Як свідчать матеріали справи 28.10.14 сторони також підписали договір про неустойку №ЦУПП-02/0012/14НУ, п.1 якого у разі порушення своїх зобов'язань за договором підряду №ЦУПП-02/0012/14 виконавець зобов'язується сплатити замовнику, крім санкцій передбачених договором, 19 500,00 грн.

На підставі вищезазначеного, позивачем заявлено до стягнення 83 458,45 грн. пені, 33 248,56 грн. штрафу та 19 500,00 грн. неустойки.

Частково задовольняючи позов, місцевий суд виходив із доведеності позивачем фактів направлення керівником Бехівського кар'єроуправлінням (з використанням послуг "Нова пошта") 12.12.14 відповідачу заявки з подрібнення каменю (оскільки заявка є тим документом, з видачею якої безпосередньо пов'язане виконання відповідачем свого обов'язку) об'ємом 14 000 м3 на загальну суму 390 000,00грн; отримання такої заявки відповідачем; часткового виконання відповідачем робіт та їх оплати на суму 57 514,38 грн, та відповідно доведеним існування підстав для покладення на ТОВ "НВП "Техно-Консалт" штрафних санкцій.

Скасовуючи частково рішення місцевого суду та відмовляючи повністю у задоволенні позовних вимог, друга інстанція виходила з того, що предметом спору є саме невиконання відповідачем у визначений строк робіт, строк виконання яких пов'язаний саме із отриманням відповідної заявки, заявка здійснюється замовником, яким відповідно до преамбули договору - є Державне підприємство "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України", пізніше реорганізоване у Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".

Як вбачається із представленої позивачем заявки від 19.11.14 (а.с.23) її підписано директором Бехівського кар'єроуправління, при цьому у договорі не міститься жодного припису, що така заявка може подаватися директором Бехівського кар'єроуправління чи директором іншого структурного підрозділу позивача, не додано жодного документа, який би засвідчував повноваження директора структурного підрозділу діяти від імені позивача та звертатися безпосередньо до контрагентів Державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" з вимогами про виконання договірних зобов'язань, в той час як п.п.1.2, 5.1, 5.3 договору чітко визначено, що така заявка видається саме уповноваженою особою замовника. А отже підстав для задоволення позову не вбачається.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, зважаючи на таке.

Стаття 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Характерною ознакою договору підряду є наявність зустрічних прав і обов'язків сторін договору не лише щодо зустрічної оплати виконаних робіт, а й певних дій обох сторін договору.

Зважаючи на таке, суд касаційної інстанції має зазначити, що суди попередніх інстанцій не звернули достатньої уваги на положення договору підряду від 28.10.14 № ЦУПП-02/0012/14, умовами якого визначений цілий ряд обов'язків (дій) сторін, щодо сприяння один одному у виконанні зобов'язань по договору підряду, як того вимагають положення ст.850 ЦК України.

Договором передбачено, що залежно від реального фінансування видатків замовника та/або виникнення необхідності корегування замовником обсягу робіт, які виконуються, у залежності від його потреб, може змінюватися сума договору (п.п.1.4., 1.5., 3.2.). Судами не досліджувалося питання реального фінансування видатків замовника, відповідно до яких має формуватися заявка на виконання робіт підряду, чи ставилися замовником відповідні задачі по обсягу робіт, які мають бути виконані у залежності від потреб замовника, зважаючи на його фінансові можливості.

Окрім того, п.5.3. договору визначено, що місцем виконання робіт є Бехівське кар'єроуправління (11521, Житомирська область, Коростенський район, с. Сокорики) замовника. Зазначені роботи виконуються на території замовника. Точне місце виконання робіт згідно цього договору визначає уповноважена особа замовника. При цьому, судами достеменно не встановлене точне місце виконання робіт, визначене відповідальною особою замовника та безпосередньо особа відповідальна за визначення даного місця. Більше того, п.6.3.1. договору визначено, що до 28-го числа поточного місяця замовник зобов'язаний надати виконавцю розпорядок роботи кар'єроуправління на наступний місяць (у разі його зміни). За будь-яких обставин, судами обох інстанцій не досліджувалося взагалі, чи надавався замовником хоча б раз розпорядок роботи кар'єроуправління, зважаючи на те, що місцем подрібнення каменю та його подальше навантаження є територія об'єкта замовника, а отже лише останній відповідальний за визначення розпорядку роботи для здійснення підрядних робіт виконавцем вчасно. В свою чергу, судами також не встановлено, чи звертався виконавець до замовника з приводу визначення конкретного місця подрібнення каменю, його подальше завантаження, щодо розпорядку роботи кар'єроуправління для здійснення своїх зобов'язань по договору підряду вчасно і про плануємий обсяг підрядних робіт, зважаючи на реальні потреби замовника, його фінансові потужності та сума договору за певний період реально здійснених робіт.

А тому висновки, покладені в основу оскаржуваних судових рішень, є передчасними і як такі, що не ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні обставин справи й відповідних доказів у ній.

За таких обставин Вищий господарський суд позбавлений можливості ухвалити рішення по суті спору, так як не всі обставини справи є з'ясованими, а відтак, спір стосується не правозастосування, а встановлення обставин справи, що не відноситься до компетенції Вищого господарського суду України. Тому ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр управлянні промисловістю" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.16 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.16 по справі №910/1410/16 скасувати, справу повернути на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді В. В. Палій

В. І. Студенець