ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2016 року Справа № 910/2865/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Вовка І.В.,

Селіваненка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомпанії "MBA System s.r.o."на рішеннягосподарського суду міста Києва від 30.03.2016 р. (суддя Чинчин О.В.)та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 р. (судді: Шапран В.В., Буравльов С.І., Андрієнко В.В.) у справі№910/2865/16 господарського суду міста Києваза позовомКомпанії "MBA System s.r.o."доТовариства з обмеженою відповідальністю Авіаційно-транспортне агентство "Крунк"провизнання договору розірванимза участю представників: від позивача не з'явились від відповідача Пілюк Н.В., довіреність б/н від 22.02.2016 р. Кучма О.С., довіреність б/н від 22.02.2016 р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2016 р. у справі №910/2865/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 р., відмовлено в задоволенні позову Компанії "MBA System s.r.o." до Товариства з обмеженою відповідальністю Авіаційно-транспортне агентство "Крунк" про визнання договору розірваним.

Вказані судові рішення обґрунтовано недоведеністю факту дотримання сторонами законодавчо встановленого порядку розірвання господарських договорів.

Крім того, як місцевий, так і апеляційний господарські суди звернули увагу позивача на ту обставину, що обраний ним спосіб захисту не передбачений ні законом, ні договором, а, отже, його застосування не призведе до захисту відповідного права.

Не погоджуючись з рішеннями господарських судів попередніх інстанцій, Компанії "MBA System s.r.o." звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказані рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Скаржник, зокрема, зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права та надано невірну оцінку наявним в матеріалах справи доказам.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.08.2016 р. касаційну скаргу Компанії "MBA System s.r.o." прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 29.08.2016 р.

В судове засідання 29.08.2016 р. з'явились представники відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника позивача.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 21.10.2013 р. Компанією "MBA System s.r.o." (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Авіаційно - транспортне агентство "Крунк" (покупець) укладено договір поставки №01/10/2013.

Відповідно до вказаного договору покупець замовляє, а постачальник за плату приймає на себе зобов'язання здійснити поставку авіаційно - технічного майна покупцеві.

Умовами договору поставки №01/10/2013 від 21.10.2013 р. визначено строки та порядок поставки відповідного товару та його оплати.

Крім того, до зазначеного договору сторонами було підписано ряд додатків, якими дані строки та порядок неодноразово змінювались.

При цьому, постачальник та покупець погодили та виклали в п. 9.5 договору поставки №01/10/2013 від 21.10.2013 р., що жодна зміна або виправлення вказаного договору або усна обіцянка або зобов'язання по відношенню до нього не матимуть сили, якщо вони не будуть зафіксовані у письмовій формі і підписані представниками обох сторін.

Одночасно, за умовами п. 9.7 договору, вказаний договір може бути розірваний: за взаємною згодою сторін, при настанні обставин, які передбачені п.6.3 вказаного договору.

Як зазначено п. 10.3 договору, будь-які зміни та доповнення до вказаного договору повинні бути письмово оформлені у вигляді додатків, додаткових угод й підписані обома сторонами

За твердженням позивача, на його адресу відповідачем було надіслано додаток №4 від 12.06.2014 р., в якому викладено умову про розірвання договору поставки №01/10/2013 від 21.10.2013 р. Даний додаток був підписаний позивачем та повернутий на адресу відповідача.

У зв'язку з цим, позивач вважає, що у відповідності з умовами п. 9.7 договору поставки №01/10/2013 від 21.10.2013 р., вказаний договір є розірваним з 12.06.2014 р.

В свою чергу, відповідач з наведеними твердженнями позивача не погодився та зазначив, що додаток №4 від 12.06.2014 р. з підписом позивача він не отримував.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів закріплено в ст. 188 Господарського кодексу України.

Згідно з приписами вказаної статті, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

З аналізу змісту наведених правових норм вбачається, що приймаючи судові рішення у справі №910/2865/16, місцевий та апеляційний господарські суди повинні були визначити відповідність дій позивача та відповідача законодавчо встановленому порядку розірвання господарського договору, а також умовам п. 9.7 договору поставки №01/10/2013 від 21.10.2013 р.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги щодо належності та допустимості доказів закріплені в ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що закріплено в ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, як зазначено в оскаржуваних судових актах, всупереч викладеним нормам процесуального законодавства, позивачем по справі не було надано господарським судам попередніх інстанцій належних та допустимих доказів отримання від відповідача пропозиції щодо розірвання договору поставки №01/10/2013 у вигляді додатку №4, не надано доказів направлення підписаного позивачем додатку на адресу відповідача. Крім того, позивачем взагалі не надано судам оригіналу цього документа.

Господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено, що сторонами договору вчинялись дії з його виконання після 12.06.2014 р., тобто після дати, з якою позивач пов'язує підписання сторонами додатку №4.

Вищевказані обставини стали однією з підстав для відмови в задоволенні позову, у зв'язку з недоведеністю заявленої вимоги.

Одночасно, керуючись приписами ст. 16 Цивільного кодексу України, місцевий та апеляційний господарські суди визначили, що вимога про визнання договору розірваним не відповідає жодному з способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, передбачених чинним законодавством України. Такий спосіб захисту не передбачений і умовами договору поставки №01/10/2013 від 21.10.2013 р.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з наведеними висновками господарських судів попередніх інстанцій та вважає, що суди всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін, вірно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Разом з цим, судова колегія господарського суду касаційної інстанції вбачає за необхідне зазначити, що вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Отже, невідповідність обраного позивачем способу захисту свого права способам, визначеним законодавством, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Проте, розгляд позову по суті при обранні позивачем непередбаченого чинним законодавством способу захисту порушеного права не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових актів, з огляду на те, що ухваленими рішеннями відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, відхиляються колегією суддів як такі, що стосуються виключно дослідження доказів, збирання та оцінка яких за приписами ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень господарського суду касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Компанії "MBA System s.r.o." залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 р. та рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2016 р. у справі №910/2865/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді: І.В. Вовк

В.П. Селіваненко