ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2016 року Справа № 35/348

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Вовка І.В.,

Селіваненка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 р. (судді: Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А., Руденко М.А.)у справі№35/348 господарського суду міста Києваза скаргоюДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"на діїВідділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві за позовомПублічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"доДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" простягнення 450 839 грн. 22 коп. за участю представників: від виконавчої службиСавчук К.П., довіреність б/н від 11.03.2016 р.від позивачане з'явилисьвід відповідачаСвириденко І.А., довіреність №244/10 від 30.12.2015 р.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до господарського суду міста Києва із скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві.

Вказана скарга обґрунтована порушенням державним виконавцем норм Закону України "Про виконавче провадження" в процесі здійснення виконавчого провадження за наказом господарського суду міста Києва від 10.11.2003 р. у справі №35/348.

Так, на думку скаржника, державним виконавцем незаконно винесено постанову про стягнення з відповідача виконавчого збору, хоча жодні виконавчі дії державним виконавцем не вчинялись.

Місцевий господарський суд визнав наведену позицію скаржника обґрунтованою, у зв'язку з чим ухвалою від 27.04.2016 р. у справі №35/348 скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задоволено, а саме: визнано незаконними дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві щодо винесення постанови від 11.03.2016 р. ВП №40462654 про стягнення з відповідача виконавчого збору у розмірі 29 567 грн. 72 коп.; визнано вказану постанову Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві недійсною.

Однак, постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 р. у справі №35/348 ухвалу господарського суду міста Києва від 27.04.2016 р. скасовано, в задоволенні скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві відмовлено.

Вказана постанова мотивована тим, що відповідно до ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, чинній на момент прийняття державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору, виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим законом.

Не погодившись з прийнятою апеляційним господарським судом постановою, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 р. та залишити в силі ухвалу господарського суду міста Києва від 27.04.2016 р.

В своїй касаційній скарзі відповідач, зокрема, посилається на те, що апеляційним господарським судом при винесені оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права та, зокрема, не надано належної правової оцінки тому факту, що у даному випадку виконавче провадження не розпочиналось та здійснено не було.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.08.2016 р. касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" прийнято до провадження та призначено її розгляд на 29.08.2016 р.

До початку судового розгляду представником відповідача було подано додаткові пояснення.

В судове засідання 29.08.2016 р. з'явились представники відповідача та виконавчої служби.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі.

Представник виконавчої служби в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувану постанову залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників відповідача та виконавчої служби, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" накази господарських судів підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Згідно з п.п. 2, 4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена, що закріплено в ч. 1 ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України.

Як зазначено в п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 р. за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду міста Києва від 13.10.2003 р. у справі № 35/348 частково задоволені позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча". Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 293 859 грн. 24 коп. заборгованості, 1 700 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання зазначеного рішення господарським судом міста Києва 10.11.2003 р. видано відповідний наказ.

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві 19.01.2004 р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного наказу.

При цьому, боржнику було надано семиденний строк для добровільного виконання рішення та зазначено, що у випадку невиконання у строк до семи днів судового рішення, буде розпочато його примусове виконання із стягненням з боржника виконавчого збору в розмірі 29 567 грн. 72 коп.

У строк, наданий для добровільного виконання, виконавчий документ боржником виконано не було.

Надалі, постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 18.10.2013 р. виконавче провадження з примусового виконання наказу від 10.11.2003 р. приєднано до зведеного виконавчого провадження.

Відповідне зведене виконавче провадження зупинялось та поновлялось державним виконавцем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.02.2016 р. у справі №35/348 затверджено укладену між сторонами мирову угоду від 22.01.2016 р.

Враховуючи, що рішення суду боржником у строк наданий для добровільного виконання так і не було виконано, державним виконавцем 11.03.2016 р. прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

Проте, відповідач вважає наведені дії державного виконавця щодо стягнення з нього виконавчого збору незаконними та необґрунтованими, оскільки, державним виконавцем не вчинялись дії спрямовані на примусове виконання судового рішення.

Зважаючи на це, боржник подав скаргу на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві.

Місцевий господарський суди погодився з доводами відповідача та задовольнив його скаргу.

Однак, апеляційний господарський суд скасував відповідну ухвалу господарського суду першої інстанції та відмовив в задоволенні скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", керуючись наступними підставами.

Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим законом.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції закону №191-VIII від 12.02.2015 р., яка була чинною на час прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим законом.

Зважаючи на пряму вказівку чинного на момент прийняття постанови від 11.03.2016 р. ВП №40462654 законодавства, а саме норму, викладену в абзаці 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що у випадку не виконання рішення у добровільному порядку на боржника покладається обов'язок зі сплати виконавчого збору незалежно від того чи вчинялись державним виконавцем дії спрямовані на примусове виконання такого рішення.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає наведений висновок господарського суду апеляційної інстанції передчасним.

Так, Закон України № 191-VII від 12.02.2015 р., яким було встановлено, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом, набрав чинність 05.04.2015 р.

В даному законі не вказано про надання цьому закону зворотної сили в часі, тому положення ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" застосовується лише до виконавчих проваджень, розпочатих після 05.04.2015 р.

Отже, стягнення виконавчого збору у виконавчих провадженнях, у яких примусове виконання рішення розпочалося до зазначеної дати, повинно здійснюватися відповідно до вимог законодавства, яке було чинним на цей момент.

Таким чином, для прийняття правильного рішення за результатами розгляду скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві необхідним є встановлення наступних обставин:

- дати відкриття виконавчого провадження;

- дати закінчення строку, наданого для добровільного виконання;

- моменту, з якого розпочалось примусове виконання;

- чи вчинялись державним виконавцем якісь дії з примусового виконання.

Проте, апеляційним господарським судом наведені обставини встановлені не були.

Зокрема, господарським судом апеляційної інстанції не було досліджено та оцінено наявні в матеріалах справи постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.01.2016 р. та про арешт коштів боржника від 04.02.2016 р.

Вказане свідчить про порушення апеляційним господарським судом принципу повноти та всебічності судового розгляду.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За результатами розгляду касаційної скарги касаційна інстанція має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Вказане закріплено в п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 р. у справі №35/348 підлягає скасуванню, а скарга Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві передачі на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11110, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 р. у справі №35/348 скасувати.

Скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві передати на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді: І.В. Вовк

В.П. Селіваненко