ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2016 року Справа № 910/6544/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівАлєєвої І.В., Коробенка Г.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід26.07.2016у справі№910/6544/16Господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт"доПублічного акціонерного товариства "Укрнафта"провизнання недійсною заяви про зарахування

за участю

- відповідача:Перепелиця А.В. (довіреність від 08.08.2016),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд за даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" (далі - позивач) просило визнати недійсною заяву Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - відповідач) про зарахування від 23.03.2016 № 10/719, як одностороннього правочину.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна заява підписана неуповноваженою особою, зміст правочину про зарахування суперечить чинному законодавству, оскільки строк виконання зустрічних зобов'язань не настав, між сторонами наявний спір про повернення суми, на яку здійснено залік; залік зустрічних однорідних вимог на стадії виконання рішення є можливим лише з урахування вимог Закону України "Про виконавче провадження" в порядку укладення мирової угоди на стадії виконавчого провадження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 (суддя Плотницька Н.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Баранець О.М., судді Кропивна Л.В., Пашкіна С.А.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

У відзиві відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на їх відповідність вимогам чинного законодавства.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не використав наданого законом процесуального права на участь свого представника у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної норм матеріального і процесуального права, а згідно статті 11111 ч.2 п.4 цього кодексу у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23.03.2016 відповідач звернувся до позивача із заявою про зарахування № 10/719, відповідно до умов якої відповідач заявив про зарахування своїх зобов'язань з виплати позивачу грошових коштів за постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2016 у справі № 910/13862/15 в загальній сумі 1297478,19 грн. в рахунок зобов'язань позивача перед відповідачем по оплаті грошових коштів відповідно до постанови Вищого господарського суду України № 910/15376/15.

Позивач листом від 01.04.2016 № 01/04/16 повідомив відповідача про нікчемність заяви про зарахування від 23.03.2016 № 10/719.

Наполягаючи на задоволенні позовних вимог позивач посилався на те, що спірна заява, як односторонній правочин є недійсним, оскільки вона підписана головним фінансовим директором відповідача ОСОБА_5, проте позивачу не надано доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_5 діяти від імені відповідача. Крім того, позивач зазначав, що строк виконання вимог щодо повернення позивачем грошових коштів у розмірі 1297487,19 грн. не настав і настане тільки після подання та розгляду заяви про поворот виконання рішення у справі № 910/15376/15, але рішення судів з цього приводу відсутні. Також, позивач вказував на те, що спірна заява вчинена на стадії виконання судового рішення, що може бути підставою для укладання мирової угоди про закінчення виконавчого провадження, яка у разі її затвердження судом, є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції мотивував свою постанову тим, що підстави, з якими позивач пов'язував свої вимоги для задоволення позову, відсутні.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи із наступного.

Згідно з нормами статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 601 цього кодексу зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Положеннями частини 1-ї статті 203 зазначеного кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а згідно частини 1-ї статті 215 наведеного кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Подібна правова позиція викладена у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Судами встановлено, що з прийняттям постанови Вищим господарським судом України від 15.03.2016 зі справи № 910/15376/15 у позивача виник обов'язок, настав строк виконання зобов'язання щодо повернення відповідачу 1 297 478,19 грн., різниця між оплаченою сумою 3 745 847,50 грн. та сумою 2 448 369,31 грн., що підлягає оплаті на підставі вказаної постанови суду касаційної інстанції. Також з прийняттям постанови суду касаційної інстанції від 18.02.2016 № 910/13862/15 у відповідача виник обов'язок, настав строк виконання зобов'язання щодо оплати позивачу 14 183 629,97 грн.

Вказані вимоги відповідача до позивача є зустрічними та однорідними, оскільки стосуються одного й того ж виду речей - грошових коштів.

Таким чином, згідно спірної заяви зобов'язання відповідача зі сплати зазначеної у постанові Вищого господарського суду України від 18.02.2016 у справі № 910/13862/15 заборгованості у розмірі 14 183 629,97 грн. частково припинились шляхом зарахування однорідних вимог на суму 1 297 478,19 грн. (3 745 847,50 грн. - 2 448 369,31 грн.), та в свою чергу припинились зобов'язання позивача щодо повернення відповідачу 1 297 478,19 грн., різниця між оплаченою сумою - 3 745 847,50 грн. та сумою - 2 448 369,31 грн., що підлягає оплаті на підставі постанови Вищого господарського суду України від 15.03.2016 зі справи № 910/15376/15.

Також судами встановлено, що спірна заява від імені відповідача була підписана в.о. голови правління - головним фінансовим директором відповідача ОСОБА_5

Згідно довіреності від 19.01.2016 № 10-57/д виданої на ім'я заступника голови правління - головного фінансового директора відповідача ОСОБА_5, вона була видана головою правління відповідача ОСОБА_6, з правом укладати, підписувати, затверджувати заяви, угоди, акти, протоколи про зарахування, а також інші документи, спрямовані на припинення зобов'язання зарахуванням зі строком дії до 31.12.2016.

За таких обставин суди дійшли вірного висновку, що ОСОБА_5 при підписанні спірної заяви мала необхідний обсяг повноважень діяти від імені та в інтересах відповідача.

Позивач цих обставин не спростував.

Відтак судом першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, було прийнято обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 у справі Господарського суду міста Києва №910/6544/16, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді І.В. Алєєва

Г.П. Коробенко