ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2016 року Справа № 910/17574/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівАлєєвої І.В., Коробенка Г.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Київенерго"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід09.11.2016у справі№910/17574/15Господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"доЖитлово-будівельного кооперативу "Кристал-17"простягнення суми

за участю

- позивача:Кирищук В.П. (довіреність від 17.10.2016)- відповідача:Бойков О.С. (довіреність від 14.09.2015),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - позивач) просило, з урахуванням уточнення позовних вимог, стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-17" (далі - відповідач) 546 328,84 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 17 800,05 грн. три відсотки річних, 261 037,99 грн. інфляційних втрат та 72 432,13 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взятих на себе договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманої теплової енергії, у зв'язку з чим, у нього утворився борг на який були нараховані інфляційні втрати, три відсотки річних та пеня.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2016 (суддя Чебикіна С.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Жук Г.А., судді Дикунська С.Я., Мальченко А.О.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 436 992,94 грн. основного боргу, 240 371,32 грн. інфляційних втрат, 17 232,01 грн. три відсотки річних, 66 232,56 грн. пені, в іншій частині позові відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на законність і обґрунтованість висновків судів.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної норм матеріального і процесуального права, а згідно статті 11111 ч.2 п.4 цього кодексу у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.12.1999 між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1630307, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року у кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору, а відповідач зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в порядку та терміни, передбачені умовами договору.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що облік споживання відповідачем теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач не вчасно та не в повному обсязі оплатив вартість спожитої теплової енергії за період з 01.10.2012 по 01.05.2015, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 546 328,84 грн., на яку позивач здійснив нарахування трьох відсотків річних у сумі 17 800,05 грн., інфляційних втрат у розмірі 261 037,99 грн. та 72 432,13 грн. пені.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про часткове задоволення позову мотивував тим, що заборгованість відповідача частково підтверджена матеріалами справи, а нараховані на неї позивачем відповідні суми пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, є частково правомірним.

Підстави для скасування судових рішень відсутні з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно зі статтею 629 цього кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статей 525, 526 вказаного кодексу, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 655 цього кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 наведеного кодексу встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судами встановлено, що згідно висновку комплексної судової експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. М.С.Бокаріуса від 03.08.2016 № 167 загальна вартість теплової енергії на гаряче теплопостачання, спожитої відповідачем за період з 01.10.2012 по 01.05.2015 складає: по будинку по проспекту Маяковського, 16-А у розмірі 344 317,39 грн. з ПДВ; по будинку по проспекту Маяковського, 16/12 у сумі 349 410,20 грн. з ПДВ, що разом становить 693 727,59 грн.

Також судами з урахуванням наведеного висновку експертизи встановлено, що позивачем в період з 01.10.2012 по 01.05.2015 поставлено теплової енергії на загальну суму 1 567 719,45 грн., що складається з: 873 991,89 грн. (централізоване опалення) + 693 727,59 грн. (гаряче водопостачання згідно експертизи), яку відповідач оплатив частково у розмірі 1 130 726,51 грн., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 436 992,94 грн.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками судів про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача відповідної суми заборгованості, а також про часткову відмову у задоволенні позову, оскільки позовні вимоги у цій частині згідно встановлених судами обставин не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Врахувавши висновок експертизи щодо фактично спожитої відповідачем теплової енергії на потреби гарячого водопостачання та наявність часткової заборгованості у відповідача, суди попередніх інстанції дали належну оцінку обставинам справи та доводам сторін, та дійшли правильного висновку про часткове стягнення з відповідача трьох відсотків річних, інфляційних втрат, а також пені, яка передбачена пунктом 3.5 додатку № 4 до договору.

Посилання позивача на неправильність проведеного розрахунку за експертизою, а також постанови Вищого господарського суду України від 08.12.2015 у справі № 37/299, від 26.02.2015 у справі № 5011-14/15501-2012, як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень, не може бути підставою для такого скасування, оскільки зводяться до недоведеності обставин справи, що, відповідно до приписів статті 111 частини 2-ї Господарського процесуального кодексу України, не допускаються у касаційній скарзі.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі Господарського суду міста Києва №910/17574/15, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді І.В. Алєєва

Г.П. Коробенко