ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2016 року Справа № 910/16870/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМачульського Г.М. (доповідача), Дроботової Т.Б., Коробенка Г.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуКомунального підприємства "Володимирський ринок"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід26.10.2016у справі№910/16870/15Господарського судуміста Києваза позовомКомунального підприємства "Володимирський ринок"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ванбуд"простягнення суми

за участю

- позивача:Войтенко-Школа А.В. (довіреність від 16.12.2016)- відповідача:Глущенко А.О. (довіреність від 04.05.2016),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись в суд з даним позовом, Комунальне підприємство "Володимирський ринок" (далі - позивач) просило, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ванбуд" (далі - відповідач) безпідставно оплачених грошових коштів у сумі 501 136,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що актом Державної фінансової інспекції в Київській області від 10.06.2015 № 05-27/03 позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за відповідний період було встановлено переплату, яку здійснив позивач за виконанні підрядні роботи відповідачем, яка підлягає поверненню, оскільки вона отримана відповідачем безпідставно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2016 (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Чорна Л.В., судді Дідиченко М.А., Смірнова Л.Г.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 52412,40 грн., в іншій частині позову відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Постанову прийнято 28.12.2016 у зв'язку з оголошеною у судовому засіданні 21.12.2016, відповідно до приписів статей 77, 1115 Господарського процесуального кодексу України, перервою з метою забезпечення ознайомлення представником позивача із матеріалами справи за письмовим клопотанням позивача.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.11.2014 між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) було укладено договір № 03/11-14, за умовами якого замовник передає, а підрядник приймає на себе виконання комплексу ремонтно-будівельних робіт по ремонту стелі на об'єкті позивача за адресою: вул. Антоновича, 115 у м. Києві.

Пунктами 2.1, 2.2 договору встановлено, що початком робіт є 03.11.2014, а закінченням 20.01.2015. Під закінченням робіт розуміється передача замовнику всіх необхідних актів і виконавчої документації.

Згідно пункту 3.1 договору вартість робіт і матеріалів (договірна ціна), визначена відповідно з правилами визначення вартості будівництва (ДСТУ Б Д.1.1:2013) та іншими діючими нормативними документами і орієнтовано становить 1 244 154,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 207 359,00 грн.

Відповідно до пункту 4.1 договору замовник перераховує на розрахунковий рахунок підрядника для виконання робіт кошти у такому порядку: 65% від загальної вартості робіт по договору протягом 20 робочих днів після підписання договору; 35% від загальної вартості робіт по договору до 30.12.2014.

Згідно актів приймання виконаних робіт № 1 за листопад 2014 року, № 2 за грудень 2014 року, № 3 за січень 2015 року підрядник виконав, а замовник прийняв роботи на загальну суму 1 244 154,00 грн., яка була оплачена позивачем у повному обсязі.

Судами також встановлено, що Державною фінансовою інспекцією в Київській області (далі - інспекція) було проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2014 по завершений період 2015 року, за результатами якої 10.06.2015 складено акт №05-27/03 з якого вбачається, що вартість робіт є завищеною та зафіксовано відповідні порушення.

Згідно висновків інспекції від 10.07.2015 на заперечення позивача до вказаного акта, вартість робіт була завищена.

Також судами встановлено, що висновком судової будівельно-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 06.04.2016 № 14477/15-43 встановлено, що зазначені в актах виконані будівельні роботи, відносяться до поточного ремонту, а встановити за результатами проведених натурних обстежень стін та стелі будівлі критого торгівельного павільйону позивача, об'єми та перелік всіх фактичних робіт за договором від 03.11.2014 №03/11-14, що були включені в акти виконаних робіт, не вбачається за можливе, оскільки переважна більшість робіт відноситься до прихованих робіт, або робіт, які можливо встановити лише у процесі їх виконання. Фактично виконані роботи, які за назвою, переліком, застосованими матеріалами, які можливо, було перевірити, співпадають з роботами в актах приймання виконаних будівельних робіт. Крім того, проведення поточного ремонту підтверджується додатково наданими матеріалами щодо технічного стану конструкцій станом на 03.11.2014. Тому, у відповідності до договору від 03.11.2014 №03/11-14 та підписаних актів виконаних робіт з листопада 2014 року по січень 2015 року, вартість виконаних робіт у відповідності до наданих на дослідження документів та з урахуванням проведених коригувань вартості та кількості матеріалів, становить:

- по роботам, об'єми яких відповідають площі поверхні - 1 165 508,40 грн. з ПДВ (один мільйон сто шістдесят п'ять тисяч п'ятсот вісім гривень 40 коп.);

- по додатковим роботам, об'єми яких не відповідають площі поверхні, не мають відповідних підтверджень та обґрунтувань, тому встановити необхідність їх виконання, станом на час проведення дослідження, не вбачається за можливе, хоча ці об'єми передбачені договірною ціною - 52 412,40 грн. з ПДВ (п'ятдесят дві тисячі чотириста дванадцять гривень 40 коп.).

У відповідності до договірної ціни та локального кошторису до договору від 03.11.2014 №03/11-14, розрахунок загальновиробничих витрат відповідача прийнято за взаємною згодою сторін, по усередненим показникам без урахування знищуючих коефіцієнтів (Н38, Н39), оскільки коефіцієнти, які наведено у листі Держбуду України від 09.07.2002 за №7/7-630, застосовувалось до ДБН Д. 1.1-1-2000 "Правила визначення вартості будівництва", що втратив чинність 01.01.2014. При виконанні комплексу загально-будівельних робіт по ремонту стелі на об'єкті позивача за договором від 03.11.2014 №03/11-14, застосування середньомісячної заробітної плати погоджено замовником та враховано при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи на рівні 4 200 грн. Збільшення рівня середньомісячної заробітної плати вище ніж 3 400 грн., обґрунтовано в протоколі від 03.11.2014 та обумовлено умовами виконання робіт, що дозволено листом від 29.12.2011 №7/15-18443 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. Встановити за результатами проведених натурних обстежень об'єм робіт по захисту торгових рядів плівкою та понесених витрат за договором від 03.11.2014 №03/11-14, не вбачається за можливе, оскільки робота є супутньою та можливість перевірити виникає тільки під час її виконання. Однак, об'єм роботи та витрати плівки поліетиленової в кількості 10 178 кв.м, що передбачені договором та включені до актів виконаних робіт, не перевищують обсяги передбачені технологічною схемою на виконання робіт по захисту торгових рядів з продовольчими товарами в приміщенні ринку.

Договором від 03.11.2014 №03/11-14 на виконання комплексу загально-будівельних робіт по ремонту стелі на об'єкті позивача та у відповідності до локального кошторису, що розрахований до договірної ціни, не передбачено жодної кошторисної норми (із шифром збірника 21 на реставраційно-відновлювальні роботи) на піднімання та спуск вантажів при влаштуванні покрівлі. Також зазначених кошторисних норм не містять акти виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за листопад 2014 року, грудень 2014 року та січень 2015 року, що складались до договору. Станом на час проведення дослідження, частина поверхні стелі та стін, після виконання поточного ремонту на об'єкті позивача, не відповідає вимогам ДСТУ-Н Б А.3.1-23:2013 "Настанова щодо проведення робіт з улаштування ізоляційних, оздоблювальних, захисних покриттів стін, підлог і покрівель будівель і споруд".

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про часткове задоволення позову мотивував тим, що під час проведення експертизи не знайшли свого підтвердження порушення, які зафіксовані в акті Державної фінансової інспекції в Київській області, та в той же час судом зазначено, що оплата позивачем вартості додаткових робіт у розмірі 52 412,40 грн. не має підтверджень та обґрунтувань, у зв'язку з чим відповідно до статті 1212 ЦК України дана сума грошових коштів підлягає стягненню, як безпідставно отримана відповідачем.

Проте, із висновками судів не можна погодитися виходячи із наступного.

Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Правила цієї статті не застосовуються тоді, коли майно передано на виконання конкретного зобов'язання, визначеного умовами укладеного договору.

Як встановлено судами обох інстанцій між сторонами у даній справі було укладено договір будівельного підряду на суму 1 244 154,00 грн., у тому числі ПДВ 20%, та встановлено, що підрядник виконав, а замовник прийняв роботи на загальну суму 1 244 154,00 грн., яка була оплачена позивачем у повному обсязі.

Відтак договірний характер відносин сторін виключає можливість застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 зі справи №5006/18/13/2012, яка відповідно до приписів статті 11128 Господарського процесуального кодексу України має враховуватися судами.

Оскільки відповідно до приписів статті 1119 частини 1 пункту 3 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд лише з підстав порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, але таких обставин судом касаційної інстанції не встановлено, суд касаційної інстанції перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення не вбачає правових підстав для направлення справи на новий розгляд, а вважає за можливе скасувавши судові рішення прийняти нове.

Судові витрати із сплати судового збору, відповідно до приписів статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, належить покласти на позивача як на особу, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.2, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Володимирський ринок" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2016 у справі №910/16870/15, скасувати повністю і прийняти нове рішення.

У позові Комунальному підприємству "Володимирський ринок" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ванбуд" про стягнення коштів відмовити.

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Т.Б. Дроботова

Г.П. Коробенко