ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 року Справа № 912/684/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Малетича М.М., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши матеріали касаційноїскаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод"напостанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.09.16 та рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.04.16у справігосподарського суду Кіровоградської області №912/684/16 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Мастерброк "дотовариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод"про стягнення 357 204,12грн.,за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Мастерброк"провизнання недійсним договору №18/10-20 на послуги митно-ліцензійного складу від 18.12.14,

представники сторін:

від позивача - Терещенко Д.Л.,

від відповідача - Жданов В.Г., Пипко Р.П.,

У С Т А Н О В И В:

26.02.2016 товариство з обмеженою відповідальністю "Мастерброк" звернулися до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод" (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 385 192,48грн. заборгованості, яка виникла у зв'язку з невиконанням останніми зобов'язань за договором №18/10-20 на послуги митно-ліцензійного складу від 18.12.2014.

31.03.2016 товариство з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод" звернулися до господарського суду Кіровоградської області із зустрічним позовом про визнання недійсним укладеного між сторонами у справі договору №18/10-20 на послуги митно-ліцензійного складу від 18.12.2014.

18.07.2016 рішенням господарського суду Кіровоградської області (суддя Макаренко Т.В.), залишеним без змін 21.09.2016 постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді Антонік С.Г., Чимбар Л.О., Дмитренко Г.К.) за первісним позовом стягнуто 385 192,48грн. боргу. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено. Судові рішення мотивовані порушенням відповідачем договірних зобов'язань у частині своєчасної оплати послуг митного складу, та відсутністю підстав для визнання спірного договору недійсним.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод" посилалися неповне з'ясування усіх обставин справи, що призвело до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати ухвалені у справі постанову та рішення, а справу передати для нового розгляду до суду першої інстанції.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів погоджується з доводами заявника з огляду на наступне.

Як видно із матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, 18.12.2014 між ТОВ "Соколівський консервний завод" (замовник) та ТОВ "Мастерброк" (виконавець) укладено договір №18/10-20 на послуги митно-ліцензійного складу, відповідно до умов якого виконавець діючи на підставі ліцензії Митної Служби України № АВ 594526 від 09.12.2011, надає послуги митного складу, місцезнаходження складу: просп. Промисловий, 21, м. Кіровоград. Виконавець приймає на зберігання під митним контролем вантаж клієнта.

Відповідно до п.3.7.4 договору замовник зобов'язується своєчасно оплачувати послуги Митного складу.

Згідно п. 3.7.6. Договору, у випадку надходження Замовнику вимоги Виконавця про звільнення Ліцензійного складу (про дострокове вивезення вантажу Замовником) на протязі 30 днів, Замовник зобов'язаний у вказаний строк провести усі розрахунки з Виконавцем та вивезти вантаж з Митного складу. Відлік 30-денного строку розпочинається з дати відправки Виконавцем повідомлення (вимоги) Замовнику. У випадку невиконання вказаної вимоги Виконавець має право вимагати оплаті вартості зберігання вантажу Замовником після спливу 30-денного строку у подвійному розмірі. Виконавець має право в будь-який час протягом дії Договору вимагати від замовника достроково забрати (вивезти) вантаж з митного складу і провести повний розрахунок з виконавцем. Така вимога має бути направлена виконавцем замовнику не пізніше ніж за 30 днів до дати, в яку замовник повинен звільнити Митний склад від вантажу замовника( п. 4.9 Договору).

За надання послуг зберігання вантажу на митному складі встановлюється плата у розмірі 1 Євро за один метр квадратний за кожну добу зберігання вантажу на складі (п.п.5.1., 5.2. договору).

Оплата здійснюється замовником на підставі рахунку Виконавця. Представник замовника зобов'язаний отримати у виконавця рахунок за послуги складу і оплатити його; оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця в національній валюті України згідно виставлених рахунків для резидентів України; рахунки, виставлені виконавцем, підлягають оплаті протягом 5 робочих днів, але не пізніше ніж за 3 робочих дні до передбачуваної дати видачі вантажу та/або дати закінчення зберігання вантажу, оплата здійснюється в національній валюті України за курсом НБУ на день платежу в безготівковій формі платіжним дорученням на поточний рахунок виконавця (п. п. 6.1. -6.3 Договору).

Пунктом 8.1. сторони погодили, що Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до моменту письмового повідомлення про припинення дії договору однією із сторін.

Договір підписаний директором ОСОБА_9 з боку виконавця та директором ОСОБА_8 зі сторони замовника, та скріплений печатками сторін.

23.12.2014р. за Актом приймання-передачі ТОВ " Мастерброк" прийняв на тимчасове зберігання від ТОВ "Соколівський КЗ" один комплект обладнання - пакувальну лінію "BENHIL" , яка займає площу 33,32 м2.

10.12.2015р. ТОВ " Мастерброк" за Актом приймання-передачі передав зі зберігання ТОВ "СКЗ" обладнання.

Звертаючись до суду з первісним позовом, ТОВ "Мастерброк" зазначали про те, що свої зобов'язання за спірним договором виконали належним чином, що підтверджується Актом прийому-передачі від 23.12.2014, підписаного ОСОБА_9 та ОСОБА_8, та скріпленого печатками, проте ТОВ "Соколівський консервний завод" у порушення ст.946 ЦК України, п.5.1, 5.3 договору, отримані послуги не оплатили.

У свою чергу, заявляючи зустрічні позовні вимоги ТОВ "Соколівський консервний завод" посилалися на те, що спірний договір між сторонами не укладався, а був створений штучно в односторонньому порядку працівниками позивача, шляхом проставлення підпису колишнього його керівника (ОСОБА_8) та підробленої печатки ТОВ "СКЗ", у результаті чого штучно створено їх боргові зобов'язання перед ТОВ "Мастерброк".

Ухвалюючи судові рішення у справі, попередні судові інстанції, застосовуючи положення ст.193 ГК, ст.ст.525, 526 ЦК України, установивши факт надання послуг і, відповідно, факт відсутності їх оплати з боку ТОВ "Мастерброк", дійшли висновку про задоволення позовних вимог з огляду на неналежне виконання останніми своїх договірних зобов'язань, визнавши наявність підстав для стягнення заявленої суми заборгованості.

Погодившись із доводами позивача щодо порушення відповідачем умов укладеного договору, суди обох інстанцій неправомірно ухилилися від вирішення спору по суті вимог за зустрічним позовом, не надавши належної правової оцінки доводам заявника, який наголошував на тому, що підприємства позивача та відповідача були афілійованими особами та перебували під контролем ПАТ "Креатив", тому керівники підприємств позивача і відповідача були пов'язаними особами на час підписання спірного договору.

Крім того, судами не звернуто уваги та не надано правової оцінки усупереч положенням ст.43 ГПК України твердженням ТОВ "СКЗ" щодо заперечення факту прийняття товару шляхом складання акту прийому-передачі від 10.12.2015 до спірного договору, який за їхніми доводами ними не складався та не підписувався.

Без достатнього обгрунтування також було відхилено клопотання відповідача стосовно призначення судової технічної експертизи щодо відповідності відтиску печатки ТОВ "СКЗ", а також чи відбиток печатки було нанесено у той час, яким датовано договір митного складу, чи замінювались у договорі аркуші, чи створений договір у час, яким він датований.

У відповідності до змісту ст.84 ГПК України рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Зазначеним вимогам оспорювані рішення не відповідають, оскільки ухвалені усупереч положенням ст.43 ГПК України через неповноту встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для вирішення господарського спору.

Відповідно до ч.2 ст.1115 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Беручи до уваги викладене та вимоги ч.2 ст.111-7 ГПК України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова та рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду.

Під час нового розгляду господарському суду необхідно всебічно і повно з'ясувати та перевірити усі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін і в залежності від установленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, якими врегульовано спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод" задоволити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.09.16 та рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.04.16 у справі №912/684/16 скасувати, а справу скерувати для нового розгляду до суду першої інстанції.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяМ.М. Малетич СуддяН.М. Нєсвєтова