ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 року Справа № 910/7019/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Корнілової Ж.О., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційноїскаргивійськової частини А0215 (Командування повітряних сих Збройних сил України)напостанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.16 та рішення господарського суду міста Києва від 15.06.16у справігосподарського суду міста Києва №910/7019/16за позовомвійськової частини А0215 (Командування повітряних сих Збройних сил України)додержавного підприємства завод "Генератор"простягнення 747891,43грн.,

за участю представників сторін:

від позивача - Шигун Д.Ю.,

від відповідача - Кравчук О.І.,

У С Т А Н О В И В:

15.04.2016 військова частина А0215 (Командування повітряних сих Збройних сил України) звернулися до господарського суду міста Києва з позовними вимогами про стягнення з державного підприємства завод "Генератор" штрафних санкцій у розмірі 747 891,43грн. Позов мотивовано невиконанням відповідачем зобов'язання з надання послуг згідно Договору про закупівлю послуг за державні кошти №76/14 від 08.07.2014 у визначений ним строк до 01.12.2014 згідно Специфікації. У зв'язку з чим ВЧ А0215 просили суд стягнути на підставі п.7.2. зазначеного договору пеню у розмірі 549 479,43грн. та штраф у розмірі 198 412,00грн.

15.06.2016 рішенням господарського суду міста Києва (суддя Літвінова М.Є.) позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з державного підприємства завод "Генератор" на користь військової частини А0215 (Командування повітряних сих Збройних сил України) 65 442,78грн. пені та судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.

05.09.2016 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г., Кропивна Л.В.) рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2016 змінено шляхом викладення резолютивної частини у наступній редакції: "В задоволенні позовних вимог відмовити повністю".

У касаційній скарзі військова частина А0215 (Командування повітряних сих Збройних сил України) посилалися на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які просили скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обгрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, 08.07.2014 між військовою частиною А0215 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) (замовник), та державним підприємством завод "Генератор" (виконавець) було укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти №76/14, за умовами якого виконавець зобов'язується надати послуги, зазначені у Специфікації, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги. Найменування послуг - ремонтування та технічне обслуговування машин і устаткування спеціальної призначеності, код 33.12.2 - згідно Державного класифікатора продукції та послуг ДК016-2010, а саме регенерація приладів КИУ-43, КГ-3, КУ-137, обсяг послуг згідно Специфікації Послуг (п.1.2. договору).

Відповідно до пунктів 3.1.-3.2. договору сума цього договору становить 4 535 131,52грн., у тому числі ПДВ у розмірі 755 855,25грн., та встановлена сторонами на підставі розрахунково-калькуляційних матеріалів з визначення ціни, яка затверджена протоколом погодження договірної ціни, що є додатком №2 до Договору.

Порядок розрахунків визначено розділом 4 договору, пунктами 4.1.-4.2. якого визначено, що розрахунки проводяться замовником шляхом прямого переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця через відповідні реєстраційні рахунки військової частини А0215, відкриті в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Вінницькій області; розрахунки за надані послуги здійснюються після їх надання протягом бюджетного 2014 року, після надання представнику замовника (командиру військової частини А0215 м. Вінниця) виконавцем наступних документів: рахунку-фактури, акту приймання наданих Послуг (форма акту наведена в додатку 3 до Договору) та акту прийому-передачі приладів (форма акту наведена в додатку 4 до Договору), затверджених виконавцем та замовником.

Згідно п.5.6. договору зобов'язання виконавця по наданню послуг за договором вважаються виконаними у повному обсязі після підписання і затвердження замовником актів приймання наданих послуг, актів прийому-передачі приладів, та повернення приладів, що не підлягають регенерації. Датою виконання зобов'язань виконавцем є остання дата затвердження замовником акту приймання наданих послуг за всіма виданими нарядами. Датою виконання зобов'язань замовником є дата повного розрахунку з виконавцем.

Відповідно до п.7.2. договору за порушення строків (термінів) виконання зобов'язань, зазначених Специфікації Послуг (додаток №1 до Договору), з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно п.10.2 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2014 року, за виключенням дії гарантійних зобов'язань, які діють до повного їх виконання.

Розглядаючи справу по суті, попередні судові інстанції виходили із того, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до положень ст.193 ГК України та 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст.610, 612 ЦК України).

Виконуючи умови договору, сторонами у справі було підписано акт №245 приймання наданих послуг від 24.12.2014 року на загальну суму 492 952,73 грн. та сплачено згідно платіжного доручення №1375 від 26.12.2014 року; акт приймання наданих послуг №2 від 29.12.2014 року на загальну суму 479 458,79 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1412 від 29.12.2014 року та Акт приймання наданих послуг №3 від 29.12.2014 року на загальну суму 268 073,86 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1411 від 29.12.2014 року.

Відхиляючи позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 198 412,00грн., суд першої інстанції виходив із того, що пунктом 2 частини 2 статті 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність в один рік, зокрема, до вимог про стягнення штрафу. Тому врахувавши письмові доводи відповідача про сплив строку спеціальної позовної давності, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимог позивача у частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% вартості ненаданих послуг.

Заявивши позовні вимоги про стягнення нарахованої пені за період з 01.12.2014 року по 24.12.2014 за актом приймання наданих послуг №245 від 24.12.2014 та за період з 01.12.2014 року по 24.12.2014 року за актами приймання наданих послуг №2 та №3 від 27.12.2014 відповідно, позивач на підставі ст.ст.611, 549 ЦК України розрахував її суму виходячи із загальної суми 2 834 457,20грн. ненаданих відповідно до договору послуг.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Змінюючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 65 442,28грн. пені, апеляційний господарський суд установив, що позивачем та відповідачем затверджено та підписано акт приймання наданих послуг №245 від 24.12.14р., №2 від 27.12.14р. та №3 від 27.12.14р., тому строк протягом якого позивач мав право звернутись до суду з вимогами про стягнення з відповідача пені за порушення ним договірних зобов'язань, слід обраховувати з 24.12.14 по 24.12.15. Втім, позивач звернувся до суду з даними вимогами лише 12.04.16, тобто з пропуском строку позовної давності для звернення до суду з цими вимогами, що не було враховано судом першої інстанції.

Таким чином, висновок апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення пені у розмірі 65 442,28грн. є законним, обгрунтованим, відповідає вимогам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Належних обґрунтувань, із посиланням на норми права, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 1115, 1117 ГПК України, а тому підстави для зміни або скасування ухвалених у цій справі судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу військової частини А0215 (Командування повітряних сих Збройних сил України) залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.16 та рішення господарського суду міста Києва від 15.06.16 у справі №910/7019/16 - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяЖ.О. Корнілова СуддяН.М. Нєсвєтова