ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 року Справа № 910/5455/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Ємельянова А.С., Корнілової Ж.О.,розглянувши матеріали касаційноїскарги моторного (транспортного) страхового бюро Українина постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.08.16 та рішення господарського суду міста Києва від 16.05.16у справігосподарського суд міста Києва №910/5455/16за позовомприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"доМоторного (транспортного) страхового бюро Українипростягнення 2 414,62грн.,за участі представників сторін:

від позивача - не з'явилися,

від відповідача - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

25.03.2016 приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулися до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України 2 414,62грн. страхового відшкодування. В обгрунтування позовних вимог посилалися на те, що сплативши потерпілому за договором добровільного страхування зазначену суму, ПАТ "СК "УСГ" набули право вимоги до МТСБУ щодо стягнення сплаченої товариством суми, яку мала відшкодувати особа-винуватець дорожньо-транспортної пригоди - водій транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність згідно із Законом України №1961-IV, на підставі п.41.1 цього Закону.

16.05.2016 рішенням господарського суду міста Києва (суддя Балац С.В.), залишеним без змін 07.09.2016 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Гончаров С.А., Федорчук Р.В., Скрипка І.М.) позов задоволено повністю, стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" 2 414,62грн.

Судові рішення із застосуванням положень ст.27 Закону України "Про страхування", ст.993 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", п.1.3. Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, мотивовані тим, що МТСБУ відшкодовує шкоду у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної незабезпеченому транспортному засобу.

У касаційній скарзі моторне (транспортне) страхове бюро України посилалися на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, тому просили судові рішення скасувати, та ухвалити нове про відмову у позові. Стверджували, що ОСОБА_4, як потерпіла унаслідок спірного страхового випадку особа, не мав права вимагати від МТСБУ відшкодування шкоди (регламентної виплати) у розмірі, який підлягав йому до виплати ПАТ "СК "УСК" на підставі договору добровільного страхування. Тому вважали, до позивача на підставі ст.27 Закону України "Про страхування" та ст.993 ЦК України не могли перейти права, яких не мав сам потерпілий до МТСБУ. У зв'язку з чим зазначали, у МТСБУ не виник обов'язок здійснити на користь позивача регламентну виплату спірної суми, здійсненої товариством потерпілій особі.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення вимог скарги виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи та установлено судами обох інстанцій, 07.08.2013 між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик) та ОСОБА_5 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №28-1501-13-00165, за яким застраховано транспортний засіб марки TOYOTA LAND CRUISER 200, державний номер НОМЕР_1.

04.10.2013 з вини водія ОСОБА_6, що підтверджується постановою Суворівського районного суду м. Одеси від 01.11.2013 у справі №523/15753/13-п, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 Рахмана, та автомобіля НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_6. У результаті зазначеного ДТП було пошкоджено автомобіль НОМЕР_2 та заподіяно його власнику матеріальну шкоду, розмір якої відповідно до страхового акта №ПСКА-3381 склав 2 414,62грн.

Судами попередніх інстанцій установлено, що на виконання умов договору добровільного страхування, на підставі рахунків-фактур від 07.10.2013 №Т13-012665-МРЦ, від 07.10.2013 №Т13-012668 та страхового акта від 09.10.2013 №ПСКА-3381 позивач здійснив виплату страхового відшкодування у сумі 2 414,62грн. (платіжне доручення від 09.10.2013 №18000), та звернувся з вимогою до МТСБУ про стягнення цього виплаченого страхового відшкодування.

Ухвалюючи судові рішення, попередні судові інстанції виходили із того, що згідно ст.27 Закону України "Про страхування", ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Проте колегія суддів із такими висновками господарських судів погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до п.2.1. статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон №1961-IV) відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно п.39.1 ст.39 Закону №1961-IV Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пунктом 43.1.2. статті 43 Закону №1961-IV передбачено, що для забезпечення виконання зобов'язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому, крім інших, створено фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених цим Законом.

Підпунктом "а" пункту 41.1. Закону №1961-IV визначено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі (положення пункту 1.7 стосуються будь-яких наземних транспортних засобів).

Відповідно до п.41.3. Закону №1961-IV МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. В таких випадках МТСБУ відшкодовується частина шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування.

Зі змісту викладених положень закону убачається, що за наявності договору добровільного страхування страхувальник (потерпілий) може отримати страхове відшкодування від свого страховика за договором добровільного страхування. При цьому, МТСБУ відшкодовує потерпілому частину шкоди, яка не компенсована за договором добровільного страхування, у разі якщо винуватець ДТП (власник транспортного засобу) не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Із матеріалів справи видно, що згідно договору №28-1501-13-00165 від 07.08.2013 автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER 200, державний номер НОМЕР_1 застраховано у добровільному порядку, що є іншим видом страхування, та надано можливість потерпілому отримати страхове відшкодування на відновлення пошкодженого автомобіля від позивача.

Потерпілий на власний розсуд обрав спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги до страховика, від якого отримав страхове відшкодування на відновлення пошкодженого автомобіля.

Відповідно до ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно пункту 36.4 статті 36 Закону №1961-IV виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.

Таким чином, положення пункту 36.4 статті 36 Закону №1961-IV містять обмеження щодо регламентних виплат, передбачених пунктом "а" п.41.1. ст.41 цього Закону та виключають можливість компенсації МТСБУ витрат страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, за шкоду, заподіяну з вини осіб, які на дату дорожньо-транспортної пригоди не застрахували цивільно-правову відповідальність, зазначені витрати компенсуються за рахунок винної у ДТП особи.

Беручи до уваги викладене та виплату ПАТ "СК "УСГ" страхового відшкодування за договором добровільного страхування, позивач не набув права звернення до МТСБУ з вимогами про стягнення цих коштів, оскільки у цьому разі в останніх не виникає обов'язку здійснювати відповідне відшкодування (регламентні виплати) страховикам.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.111-9 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Згідно з ч.1 ст.111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задоволити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2016 у справі №910/5455/16 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" про стягнення 2 414,62грн. відмовити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 1 653,60грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяА.С. Ємельянов СуддяЖ.О. Корнілова