ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 року Справа № 910/33123/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Корнілової Ж.О.,

Нєсвєтової Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"на рішеннягосподарського суду міста Києва від 09.03.2016 р. (суддя Демидов В.О.)та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 р. (судді: Федорчук Р.В., Лобань О.І., Майданевич А.Г.)у справі№910/33123/15 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"доПриватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"провідшкодування шкоди у розмірі 49 500 грн. 00 коп.за участю представників: від позивача Карась В.В., довіреність №3D/2016 від 11.01.2016р.від відповідача не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.03.2016 р. у справі №910/33123/15 відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про відшкодування шкоди у розмірі 49 500 грн. 00 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 р. у справі №910/33123/15 рішення господарського суду міста Києва від 09.03.2016 р. залишено без змін.

Вказані судові рішення обгрунтовано недоведеністю заявлених позовних вимог.

Так, господарські суди попередніх інстанцій, зокрема, встановили, що позивач вимагає стягнення з відповідача суми виплаченого ним страхового відшкодування за договором №3014/261/000363. Однак, відповідний договір позивачем надано судам не було.

Не погодившись з судовими рішеннями місцевого та апеляційного господарських судів, Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.03.2016 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 р. та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вважає, що місцевим та апеляційним господарськими судами не повно досліджено фактичні обставини справи, а саме: не прийнято до уваги пояснення позивача про те, що в номері договору добровільного страхування наземного транспорту допущено помилку, яку було усунуто шляхом підписання додаткового договору.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2016 р. справу №910/33123/15 передано колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Корнілова Ж.О., Нєсвєтова Н.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.10.2016 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Корнілова Ж.О., Нєсвєтова Н.М., касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 28.11.2016 р.

У судове засідання 28.11.2016 р. з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з,явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом судового розгляду у справі №910/33123/15 є позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування.

За твердженнями позивача, через настання страхового випадку (ДТП) ним було виплачено застрахованій особі страхове відшкодування в розмірі 54 699 грн. 16 коп.

В свою чергу, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля, з вини якого сталось ДТП, була застраховано відповідачем за полісом серія АС №9747756 в межах ліміту по майну в розмірі 50 000 грн. 00 коп. з франшизою 500 грн. 00 коп.

Зважаючи на викладене, позивач вважає, що до нього перейшло право вимоги відшкодування заподіяної шкоди в розмірі 49 500 грн. 00 коп., тобто в межах ліміту з вирахуванням франшизи.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.

Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.

Отже, страховик, виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього право вимоги до страховика, який застрахував відповідальність перед третіми особами винного у заподіянні шкоди водія.

Таким чином, вирішуючи спір у даній судовій справі господарські суди мали визначити чи настали обставини, за яких до позивача перейшло право вимоги відшкодування заподіяної шкоди.

В процесі дослідження наявних в матеріалах справи доказів місцевим та апеляційним господарським судами було встановлено наступне.

В своїй позовній заяві, як на підставу виплати страхового відшкодування, Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" посилається на договір страхування №3014/261/000363 від 16.12.2014 р.

Вказівка на договір із зазначеним номером також міститься в банківській виписці, страховому акті та розрахунку страхового відшкодування, копії яких надані позивачем в підтвердження заявлених позовних вимог.

З огляду на це, попередні судові інстанції прийшли до висновку, що позивачем була здійснена виплата страхового відшкодування на виконання умов договору №3014/261/000363.

Однак, як досліджено місцевим та апеляційним господарськими судами, всупереч наведоному до позовної заяви Публічним акціонерним товариство "Страхова компанія "Універсальна" додано не заповнену копію договору добровільного страхування наземного транспорту №3014/269/000363. В подальшому, на виконання вимог господарського суду міста Києва позивачем надано заповнену копію договору добровільного страхування наземного транспорту №3014/269/000363.

Враховуючи викладене та керуючись приписами ст. 32, 33, 36 Господарського процесуального кодексу України, попередні судові інстанції прийшли до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів виникнення у нього зобов'язальних відносин за договором №3014/269/000363, як і не доведено наявність підстав для відшкодування відповідачем шкоди за договором №3014/261/000363, через що заявлені у справі №910/33123/15 позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з наведеним висновком господарських судів попередніх інстанцій, вважає його законним та обґрунтованим.

Крім того, судова колегія господарського суду касаційної інстанції вбачає, що апеляційним господарським судом вірно застосовано приписи ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України та не прийнято в якості доказу додатковий договорів №1 від 17.12.2014 р., оскільки позивачем не було обґрунтовано неможливість подання вказаного доказу до суду першої інстанції.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, відхиляються колегією суддів Вищого господарського суду України, як такі, що зводяться виключно до переоцінки доказів вже досліджених та оцінених господарськими судами попередніх інстанцій.

Поряд з цим, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, що закріплено в ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи, що місцевим та апеляційним господарськими судами в повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для вирішення спору по суті та таким обставинам надана правильна юридична оцінка, суд касаційної інстанції вважає, що оскаржувані судові акти не підлягають зміні чи скасуванню.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, на позивача покладається судовий збір за розгляд поданої ним касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 р. та рішення господарського суду міста Києва від 09.03.2016 р. у справі №910/33123/15 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді Ж.О. Корнілова

Н.М. Нєсвєтова