ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 року Справа № 908/460/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Поляк О.І., Ходаківської І.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиЗапорізької міської радина постановуДонецького апеляційного господарського суду від 01.08.2016у справі№ 908/460/16господарського суду Запорізької області за позовомПриватного підприємства "Престиж-2000"до1. Запорізької міської ради; 2. Публічного акціонерного товариства "Фідокомбанк"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька автомобільна компанія"; 2. ОСОБА_4; 3. ОСОБА_5простягнення 119650,64грн

в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача: від третіх осіб 1,2,3:не з'явились 1. Михайловський А.С., Гиря В.О. (довіреність № 01/02-17/03466 від 10.06.2016) 2. не з'явились не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Запорізької області (суддя Місюра Л.С.) від 22.03.2016, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Стойка О.В., судді - Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.) від 01.08.2016, у справі №908/460/16 позов задоволено; стягнуто з Запорізької міської ради на користь ПП "Престиж-2000" кошти, отримані без достатньої правової підстави, в розмірі 119650,64грн та 1794,75грн судового збору.

В касаційній скарзі Запорізька міська рада просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.125, 141 Земельного кодексу України (ЗК України), ст.ст.6, 627, 1212 Цивільного кодексу України (ЦК України), ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст.22, 110 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників відповідача-1, які підтримали викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У лютому 2016 року до Господарського суду Запорізької області звернулось Приватне підприємство "Престиж-2000" з позовом до Запорізької міської ради про стягнення коштів в сумі 119650,64грн, які набуті відповідачем-1 без достатньої правової підстави внаслідок сплати позивачем орендних платежів за договором оренди землі після припинення дії цього договору для останнього в силу приписів ч.3 ст.7 Закону України "Про оренду землі", ч.ч.1, 2, 5 ст.120 ЗК України.

Судами встановлено таке.

Між сторонами укладено договір оренди землі від 17.03.2006 (далі - Договір), за умовами п.п.1, 2, 8, 14 якого, відповідач, відповідно до рішення 30 сесії 4 скликання Запорізької міської ради №8/137 від 15.02.2006, надає, а позивач приймає в строкове платне користування на 10 років земельну ділянку загальною площею 0,4759га для розташування автосалону з автосервісом та магазину з продажу автозапчастин, яка знаходиться: м. Запоріжжя, перехрестя Південного шосе та вул. Сєдова.

Договір зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.04.2006 за №040626100276.

Відповідно до акта прийому-передачі від 03.04.2006 вказана земельна ділянка кадастровий №2310100000:23:032:0031 була передана відповідачем позивачу.

Земельна ділянка вільна від забудови, об'єкти інфраструктури відсутні (п.п.3, 4 Договору, п.3 Акта прийому-передачі земельної ділянки).

Згідно п.5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1011192,32грн (в цінах 2006 року).

Відповідно до п.9 Договору орендна плата вноситься позивачем у грошовій формі та в розмірі 2022,58грн на протязі строку будівництва об'єкта та в розмірі 10111,92грн з дня введення об'єкту в експлуатацію за загальну площу земельної ділянки за календарний рік в цінах 2006 року.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п.10 Договору)

За змістом п.11 Договору орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Заводського району 33211812600004 в відділенні Держказначейства у Заводському районі, МФО 813015, ЄДРПОУ 2614146, код 13050200.

З акта №92/5-10 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки вбачається, що об'єкт незавершеного будівництва, автосалон з автосервісом та магазин з продажу запчастин, який розташований на спірній земельній ділянці площею 0,4759 га реалізований 16.03.2012.

У зв'язку з реалізацією нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, посилаючись на приписи ч.3 ст.7 Закону України "Про оренду землі", ч.ч.1, 2, 5 ст.120 Земельного кодексу України, зазначаючи, що з 24.01.2013 по 24.12.2015 Запорізька міська рада без достатньої правової підстави отримала орендні платежі, сплачені Приватним підприємством "Престиж-2000", останній звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з міської ради 119650,64грн в порядку ст.ст.1212, 1213 ЦК України.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що договір оренди землі припинив свою дію з дня внесення 24.01.2013 в Державний реєстр прав на нерухоме майно запису про право власності на об'єкт нерухомого майна незавершене будівництво, автосалон з автосервісом та магазин з продажу автозапчастин, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 56, який знаходився на земельній ділянці кадастровий номер №2310100000:02:032:0031 за ПАТ "Ерсте Банк", у зв'язку з чим, перераховані позивачем відповідачу кошти за оренду землі вважаються безпідставно отриманими та підлягають поверненню відповідно до ст.ст.1212, 1213 ЦК України.

Проте погодитись із такими висновками не можна з огляду на таке.

Касаційна інстанція також звертає увагу, що питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 ЗК України та 377 ЦК України.

Положеннями статті 120 ЗК України (в редакції, зміненій Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю" від 05.11.2009 року №1702-VI) унормовано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Отже, наведені норми слід розуміти таким чином, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без "оформлення" припинення права будь-якими актами та документами. Варто наголосити, що ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, має місце заміна сторони в зобов'язанні.

З акта №92/5-10 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки вбачається, що спірний об'єкт незавершеного будівництва, автосалон з автосервісом та магазин з продажу запчастин, який розташований на спірній земельній ділянці площею 0,4759га, реалізований 16.03.2012.

За таких обставин суди дійшли вірного висновку, що Договір припинив свою дію в частині оренди позивачем земельної ділянки з дня внесення - 24.01.2013 в Державний реєстр прав на нерухоме майно запису про право власності на об'єкт нерухомого майна незавершене будівництво, автосалон з автосервісом та магазин з продажу автозапчастин, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 56, який знаходився на земельній ділянці кадастровий номер №2310100000:02:032:0031 за ПАТ "Ерсте Банк".

Разом з тим, згідно з частинами 1 - 3 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У зобов'язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягають доведенню: а) факт набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, б) відсутність для цього підстав, встановлених договором, законом або іншими правовими актами, в) вартість безпідставного збагачення.

Тягар доказування відсутності підстав для збереження майна лежить на власнику майна. При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Втім, вирішуючи спір у справі, попередні судові інстанції не звернули уваги на те, що оскільки договір оренди землі припинив свою дію виключно в частині оренди позивачем земельної ділянки, внаслідок заміни сторони у такому зобов'язанні на підставі приписів ч.3 ст.7 Закону України "Про оренду землі", ч.ч.1, 2, 5 ст.120 ЗК України, особою, яка збагатилася за рахунок позивача є новий орендар за Договором, який, не виконуючи обов'язку з внесення орендних платежів, збагачується за рахунок потерпілого, тоді як міська рада, як орендодавець по Договору, відповідно до приписів ст.ст.1, 21 Закону України "Про оренду землі" отримує орендну плату згідно закону та чинного Договору.

Здійснюючи апеляційний перегляд, апеляційний господарський суд залучив другого відповідача - ПАТ "Фідокомбанк", тому при новому розгляді справи, суди мають надати оцінку підставності заявленого позову також до відповідача-2, встановивши період існування права останнього на нерухоме майно, і, відповідно, право користування земельною ділянкою по Договору.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 ГПК України не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та невірно застосували норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Допущені порушення процесуальних норм унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 ГПК України, постанову та рішення у даній справі слід скасувати, направивши справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, п.3 ч.2 ст.11110, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Запорізької міської ради задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2016 та рішення Господарського суду Запорізької області від 22.03.2016 у справі №908/460/16 скасувати.

Справу №908/460/16 направити на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді О. Поляк

І. Ходаківська