ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 року Справа № 23/527-25/58

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівДемидової А.М., Кролевець О.А.,перевіривши касаційну скаргуДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 (головуючий суддя Власов Ю.Л., судді Корсакова Г.В., Станік С.Р.)на ухвалуГосподарського суду міста Києва від 23.06.2016 (суддя Бондарчук В.В.)за результатами розгляду скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на діїМіністерства юстиції України (Державної виконавчої служби України)у справі№ 23/527-25/58 Господарського суду міста Києваза позовомДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" доЗакритого акціонерного товариства "Укратоменергобуд", третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-господарський центр "Піраміда",пророзірвання договорута за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства "Укратоменергобуд"доДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"простягнення 82.012.799,33 грн.,за участю представників за первісним позовом:позивачаМасюк Л.М.,відповідачане з'явились,третьої особине з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2016 у справі № 23/527-25/58, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016, відмовлено в задоволенні клопотання позивача за первісним позовом про поновлення пропущеного строку для оскарження постанови органу виконання судових рішень від 27.11.2012 ВП № 33989183; скаргу позивача за первісним позовом на дії Міністерства юстиції України (Державної виконавчої служби України) у справі № 23/527-25/58 залишено без розгляду.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати, а справу направити до місцевого суду для розгляду скарги позивача за первісним позовом.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права, зокрема ст.ст. 53, 121-2 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники сторін, крім позивача за первісним позовом, не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача за первісним позовом, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2012 у справі № 23/527-25/58 було видано наказ від 01.08.2012.

23.08.2012 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження №33989183 про примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва № 23/527-25/58 від 01.08.2012 про стягнення з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" основного боргу в сумі 76.860.503,70 грн., пені в сумі 3.092.908,25 грн., 3% річних в сумі 980.288,53 грн. та інфляційних втрат в сумі 3.267.106,14 грн. Позивачу наданий семиденний строк для добровільного виконання.

27.11.2012 постановою відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України стягнуто з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" виконавчий збір в розмірі 8.422.654,26 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач за первісним позовом звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування зазначеної вище постанови органу виконання судових рішень, проте постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2013 у справі № 2а-16961/12/2670, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.02.2016 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 у справі № 2а-16961/12/2670 скасовано, провадження у справі закрито. Вказаною ухвалою також роз'яснено, що оскарження вказаної постанови має відбуватися в порядку господарського судочинства. У судовому засіданні Вищого адміністративного суду України 02.02.2016 був присутній представник позивача за первісним позовом - Пальченко О.А.

Ухвалою Верховного Суду України від 01.06.2016 відмовлено у допуску до перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.02.2016.

22.06.2016 до Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшла скарга на дії Міністерства юстиції України (Державної виконавчої служби України), згідно з якою скаржник просив визнати недійсною постанову від 27.11.2012 ВП №33989183 про стягнення виконавчого збору. Крім того в скарзі викладено клопотання про поновлення пропущеного строку для оскарження постанови органу виконання судових рішень від 27.11.2012 ВП №33989183, мотивоване тим, що ухвалу Верховного Суду України від 01.06.2016 позивач за первісним позовом отримав лише 10.06.2016.

Як зазначалось вище ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2016 відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку, скаргу позивача за первісним позовом залишено без розгляду.

Згідно зі ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані боржником протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до п. 9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 № 9 встановлений у ч. 1 ст. 121-2 ГПК України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог ст. 53 ГПК України може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на ст. 53 і ст. 121-2 ГПК України судом без виклику сторін виноситься ухвала.

Згідно з абз.абз. 1, 2, 6 п. 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 3 відповідно до частини першої статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Частиною четвертою статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

До юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

Скаржник в даній справі є стороною виконавчого провадження - боржником.

Таким чином скаржник повинен був оскаржувати спірну постанову в порядку господарського судочинства, що підтверджується в тому числі постановою Вищого адміністративного суду України від 02.02.2016.

Колегія суддів відзначає, що, застосовуючи до спірних правовідносин ст.ст. 53, 121-2 ГПК України в частині відновлення процесуального строку для подання скарги, слід виходити з того, що, як зазначає сам скаржник, про винесення оскаржуваної постанови органом виконання судових рішень, йому було відомо з 17.12.2012 (дата отримання постанови).

Колегія суддів бере до уваги, що оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби в судовому порядку є суб'єктивним правом особи, як і вибір норми права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, вибір виду судочинства, тощо.

Проте навіть якщо вважати, що оскарження позивачем за первісним позовом спірної постанови державної виконавчої служби в порядку адміністративного судочинства, прийняття та розгляд його позову по суті адміністративними судами протягом 2013-2016 років може вважатись поважною причиною та бути підставою для відновлення процесуального строку для подачі скарги, оскільки позивач за первісним позовом, враховуючи прийняття та розгляд його позову по суті адміністративними судами, мав підстави вважати, що він діє процесуально правильно і його порушене право захищається державою, то слід взяти до уваги таке.

Як встановив господарський суд апеляційної інстанції, у судовому засіданні Вищого адміністративного суду України 02.02.2016 присутній на ньому представник позивача за первісним позовом Пальченко О.А. був повідомлений, що судові рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2013 та Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 у справі № 2а-16961/12/2670 скасовані, а провадження у справі закрито, оскільки оскарження вказаної постанови державної виконавчої служби має відбуватися в порядку господарського судочинства.

Таким чином апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що саме з 02.02.2016, коли позивачу за первісним позовом стало відомо про необхідність оскарження вказаної постанови державної виконавчої служби в порядку господарського судочинства, слід відраховувати встановлений ст. 121-2 ГПК України десятиденний строк для оскарження спірної постанови державної виконавчої служби.

Проте, як встановлено апеляційним судом, позивач за первісним позовом звернувся до господарського суду зі скаргою лише 10.03.2016, тобто зі значним пропущенням вказаного десятиденного строку. При цьому у клопотанні про відновлення процесуального строку для подачі скарги позивач за первісним позовом ніяким чином не обґрунтовує, чому він не звертався до господарського суду зі скаргою після 02.02.2016, коли йому стало відомо про те, що спірна постанова підлягає оскарженню саме в порядку господарського судочинства.

В той же час посилання скаржника на те, що відлік десятиденного строку має відраховуватись від дня отримання ним ухвали Верховного Суду України від 01.06.2016 є помилковим, оскільки згідно зі ст. 121-2 ГПК України такий строк має відраховуватися від дня, коли скаржнику стало відомо про те, що спірна постанова підлягає оскарженню саме в порядку господарського судочинства, тобто від 02.02.2016 - дати прийняття ухвали Вищим адміністративним судом України.

При цьому колегія суддів відзначає, що ухвала Вищого адміністративного суду України набрала законної сили саме 02.02.2016, її дія Верховним судом України не зупинялась, по суті вказана ухвала Верховним судом України також не переглядалась.

Відтак скаржнику протягом всього часу, починаючи з 02.02.2016, було відомо про те, що спірна постанова підлягає оскарженню саме в порядку господарського судочинства.

Таким чином скаржник звернувся до господарського суду з пропущенням 10-денного строку для подачі до суду скарги на дії органів державної виконавчої служби, встановленого ст. 121-2 ГПК України, поважність причин пропуску вказаного строку не обґрунтував, а тому судами підставно залишено без задоволення клопотання скаржника про відновлення строку для подачі до суду скарги.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок судів про наявність правових підстав для залишення скарги позивача за первісним позовом без розгляду є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі ухвали місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі № 23/527-25/58 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіА.М. Демидова О.А. Кролевець