ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2016 року Справа № 916/672/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівМачульського Г.М., Поляк О.І.розглянувши матеріали касаційної скаргиПершого заступника прокурора Одеської області, м. Одесана постановуОдеського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 рокуу справі господарського суду Одеської областіза позовомПершого заступника прокурора Одеської області, м. Одеса в інтересах держави в особі: 1. Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, м. Одеса; 2. Державної інспекції сільського господарства в Одеській області, м. Одеса; 3. Одеської обласної державної адміністрації, м. Одесадо 1. Ізмаїльської районної державної адміністрації, м. Ізмаїл, Одеська обл.; 2. Приватного акціонерного товариства Агрокомпанії "Свобода", с. Стара Некрасівка, Одеська обл.провизнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та зобов'язання повернути земельні ділянкиза участю представників

прокуратури: Онуфрієнко Н.В.,

позивача-1: не з'явився,

позивача-2: не з'явився,

позивача-3: не з'явився,

відповідача-1: не з'явився,

відповідача-2: Комендантов Г.Г.

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник прокурора Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Державної інспекції сільського господарства в Одеській області, Одеської обласної державної адміністрації з позовом до Ізмаїльської районної державної адміністрації (далі за текстом - Ізмаїльська РДА), публічного акціонерного товариства "Агрокомпанія "Свобода" (далі за текстом - ПАТ "Агрокомпанія "Свобода") про визнання незаконним та скасування розпорядження Ізмаїльської РДА № 1045/А-2004 від 11.10.2004 року "Про передачу АТЗТ Агрокомпанії "Свобода" в спільну часткову власність земельних угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Старонекрасівської сільської ради"; визнання незаконними та скасування державних актів про право власності на земельні ділянки, виданих акціонерному товариству закритого типу "Агрокомпанія "Свобода" (далі за текстом - АТЗТ "Агрокомпанія "Свобода") 09.02.2005 року, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району; зобов'язання АТЗТ "Агрокомпанія "Свобода" повернути до земель державної власності в особі Головного управління Держгеокадастру Одеській області відповідні земельні ділянки.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.05.2016 року залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що формування Статутного фонду ПАТ "Агрокомпанія "Свобода" здійснено за рахунок внесків колишніх членів КСП "Агрокомпанія "Свобода" у вигляді майнових паїв і прав на земельні частки (паї), посвідчених земельними сертифікатами; при цьому, спірні земельні ділянки знаходяться на колишніх землях колективної власності КСП АК "Свобода", які в подальшому були розпайовані, з огляду на що набуття відповідачем-2 права власності на зазначені земельні ділянки відбулось не з земель державної або комунальної власності, а тому помилковим є посилання прокурора на норми законодавства, що регулюють правовий режим саме земель державної або комунальної власності; крім того, прокурором не доведено знаходження частини спірних земельних ділянок у нормативно-визначених межах прибережної захисної смуги озера Криве, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для визнання незаконним та скасування розпорядження Ізмаїльської РДА Одеської області.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, перший заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 16.05.2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 року і прийняти нове рішення у справі, яким позов задовольнити повністю.

ПАТ "Агрокомпанія "Свобода" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач-2 проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Відповідачем-1 відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні прокурор просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Одеської області від 16.05.2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 року - скасувати і ухвалити нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а представник відповідача-2 проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Позивачів та відповідача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-2, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.10.2004 року Ізмаїльською РДА було прийнято розпорядження № 1045/А-2004 "Про передачу АТЗТ Агрокомпанії "Свобода" в спільну часткову власність земельних угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Старонекрасівської сільської ради", згідно з п. 1 якого затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на землю АТЗТ "Агрокомпанія "Свобода" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Старонекрасівської сільської ради.

Пунктом 2 вказаного розпорядження у спільну часткову власність АТЗТ "Агрокомпанія "Свобода" передано земельні угіддя загальною площею 2 991, 68 га, в тому числі: ріллі - 2 580, 64 га, багаторічних насаджень - 156, 61 га, під будівлями та господарськими дворами - 54, 66 га, під господарськими шляхами і прогонами - 58, 23 га, лісовкриті площі - 65, 37 га, інші несільськогосподарські угіддя - 76, 17 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в рівних частках кожному співвласнику в розмірі 1/552 від загальної площі (список співвласників додається).

Разом з тим, зазначене розпорядження було оскаржене відповідачем-2 у судовому порядку і постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2009 року по справі № 2-а-10499/08/1570 залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2012 року адміністративний позов АТЗТ "Агрокомпанія "Свобода" до Ізмаїльської РДА Одеської області задоволений у повному обсязі та визнане незаконним і скасоване положення п. 2 розпорядження відповідача від 11.10.2004 року за № 1045/А-2004 стосовно форми передачі земельних угідь у власність позивача, скасувавши положення про спільну часткову власність, виключивши із п. 2 розпорядження словосполучення "спільну часткову", "в рівних частках кожному співвласнику в розмірі 1/552 від загальної площі", скасувавши Додаток до розпорядження відповідача від 10.10.2004 року за № 1045/А-2004 року".

При цьому, в зазначеній постанові Одеського окружного адміністративного суду встановлено, що позивач створений шляхом реорганізації КСП "Агрокомпанія "Свобода" і його Статутний фонд сформований за рахунок внесків колишніх членів КСП "Агрокомпанія "Свобода" - майнових паїв і прав на земельні частки (паї), посвідчених земельними сертифікатами. Позивачу в обмін на земельні сертифікати, які посвідчували права на земельні частки, правомірно були видані державні акти на право власності на землю на ім'я позивача.

Також адміністративним судом встановлено, що передача земельних ділянок у власність відбулась на підставі оскаржуваного розпорядження, а державні акти на ім'я позивача отримані АТЗТ "Агрокомпанія "Свобода" правомірно, що підтверджено судовими рішення, які набрали законної сили.

Отже, судом в порядку адміністративного судочинства встановлено протиправність п. 2 оскарженого розпорядження в частині, де зазначено "передати у спільну часткову власність земельні угіддя площею 2 991, 68 га в рівних частках кожному співвласнику в розмірі 1/552 частки від загальної площі".

З огляду на викладене, господарськими судами надано правову оцінку законності розпорядження Ізмаїльської РДА 11.10.2004 року № 1045/А-2004 з урахуванням скасованих постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2009 року по справі № 2-а-10499/08/1570 положень.

Водночас судами враховано, що на час проведення паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарських підприємств, установ, організацій, Земельний кодекс України від 18.12.1990 року № 561-XII (втратив чинність з 01.01.2002 року), Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 року № 1540-VI (втратив чинність з 01.01.2004 року) та Закон України "Про власність" від 07.02.1991 року № 697-ХІІ (втратив чинність з 20.06.2007 року) визначали такі форми власності, як приватна, колективна та державна.

Згідно зі ст. 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року № 561-XII право володіння або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

У відповідності до вимог законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин, державний акт на право колективної власності на землю видавався колективному сільськогосподарському підприємству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства і у колективній власності громадян. До державного акту додавався список цих громадян.

Згідно зі ст. 5 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року (в редакції Закону України № 2196-ХІІ від 13.03.1992 року) земля може належати громадянам на праві колективної власності. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.

Суб'єктами права колективної власності на землю визнані колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

При цьому, проведення паювання переданих у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам земель здійснювалося за Указами Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" від 10.11.1994 року № 666/94, "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995 року № 720/95, "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 03.12.1999 року № 1529/99 та прийнятими у їх розвиток відомчими нормативно-правовими актами (зокрема, "Методичні рекомендації щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій", затверджені наказом Держкомзему, Мінсільгосппроду та УААН від 04.06.1996 року за № 47/172/48 (далі за текстом - Методичні рекомендації).

В п. п. 2, 4 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" від 10.11.1994 року № 666/94 було встановлено, що кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства має право безперешкодно вийти з нього та одержати безкоштовно у приватну власність свою частку землі (пай) у натурі (на місцевості), що засвідчується державним актом на право приватної власності на землю.

Згідно п. п. 1, 2, 6 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995 року № 720/95 паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Відповідно до листа Відділу Держгеокадастру в Ізмаїльському районі Одеської області від 15.02.2016 року № 22-1514-0.12-581/2-16 в процесі приватизації радгоспу ім. Калініна від 14.10.1995 року по рішенню загальних зборів товариства покупців членів трудового колективу радгоспу була створена Агрокомпанія "Свобода".

На підставі рішення Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 18.04.1996 року № 93 земельна ділянка, загальною площею 3 118, 8 га була передана у колективну власність Агрокомпанії "Свобода" та видано державний акт на право колективної власності на землю.

Згідно з Книгою записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності на землю на території Старонекрасівської сільської ради державний акт на право колективної власності на землю (серії ОД №10-13-02), виданий КСП Агрокомпанії "Свобода", був зареєстрований за № 02 від 14.02.1997 року та на даний час є чинним.

Згідно листа Відділу Держгеокадастру в Ізмаїльському районі Одеської області від 05.02.2016 року № 22-1514-0.13-482/2-16 на підставі розпорядження Ізмаїльської РДА Одеської області від 30.04.1997 року № 100/97 відповідно до державного акту на право колективної власності на землю КСП АК "Свобода" громадянам - членам Агрокомпанії "Свобода" були видані сертифікати на право на земельну частку (пай) у кількості 567.

Відповідно до договору з Одеським філіалом інституту землеустрою № 549 від 22.06.1998 року Агрокомпанії "Свобода" виготовлено Схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї), яка затверджена рішенням загальних зборів Агрокомпанії "Свобода" 05.05.1999 року.

В подальшому, із загальної кількості громадян-власників земельних часток (паїв), які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай), 15 громадян вийшли зі складу господарства та замінили сертифікати на державні акти на право приватної власності на землю. Решта членів КСП АК "Свобода" обміняли власні сертифікати на право на земельну частку (пай) на акції акціонерного товариства закритого типу.

Розпорядженням Ізмаїльської РДА Одеської області від 11.10.2004 року № 1045/А-2004 була затверджена технічна документація із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на землю АТЗТ Агрокомпанія "Свобода" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області та передано в спільну часткову власність АТЗТ "Агрокомпанія "Свобода" земельні угіддя загальною площею 2 991, 68 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в рівних частках кожному співвласнику в розмірі 1/552 від загальної площі.

На виконання зазначеного розпорядження АТЗТ Агрокомпанія "Свобода" було видано державні акти на право власності на земельні ділянки у спільну часткову власність від 09.02.2005 року. Співвласниками земельних ділянок стали 552 громадянина - колишніх власників сертифікатів.

З рішення господарського суду Одеської області від 17.05.2005 року у справі № 25/125-05-4189, в якій приймав участь відповідач-2, вбачається, що відповідно до Статуту АТЗТ Агрокомпанії "Свобода", затвердженого установчими зборами АТЗТ Агрокомпанії "Свобода" протоколом № 1 від 05.11.1997 року та зареєстрованого Ізмаїльською РДА 31.03.1998 року, АТЗТ Агрокомпанія "Свобода" створено в результаті реорганізації КСП Агрокомпанія "Свобода" в акціонерне товариство закритого типу за рішенням зборів уповноважених членів Агрокомпанії від 05.11.1997 року (п. 1.1. Статуту); акціонери Агрокомпанії зобов'язані вносити внески до Статуту Агрокомпанії у вигляді майнових паїв і земельних сертифікатів в обмін на акції Агрокомпанії відповідно підписного листа (пп. а) п. 4.3. Статуту), що свідчить про те, що вкладами засновників АТЗТ Агрокомпанії "Свобода" є їх майнові права на земельні паї.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.04.2006 року у справі № 2-6466-2006 залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18.08.2006 року встановлено, що по формуванню Статутного фонду АТЗТ Агрокомпанія "Свобода" стала власником усіх внесків до Статутного фонду у т.ч. прав на земельні частки (паї), посвідчених земельними сертифікатами.

Вищенаведені судові акти набрали законної сили та є чинними, а тому в силу приписів ст. 35 ГПК України обставини, встановлені у цих рішеннях щодо осіб, які приймають участь у даній справі не підлягають доведенню, тобто є преюдиційними.

Зважаючи на преюдиційні факти встановлені в судових рішеннях, господарські суди дійшли висновків про те, що з моменту оформлення права колективної власності на земельну ділянку остання вибула з володіння держави та державні органи не здійснювали розпорядження вказаною ділянкою.

Відповідно до державних актів на право власності від 09.02.2005 року, виданих на підставі розпорядження Ізмаїльської РДА від 11.10.2004 року № 1045/А-2004, право власності на спірні земельні ділянки, які знаходяться у с. Стара Некрасівка, належить АТЗТ Агрокомпанія "Свобода".

З урахуванням встановлених обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновків щодо правомірного набуття АТЗТ Агрокомпанія "Свобода" права власності на спірні земельні ділянки та законність формування статутного фонду останнього за рахунок майнових прав на земельні ділянки, що свідчить про необґрунтованість посилання прокуратури на те, що відповідач-2 незаконно отримав право власності на земельні ділянки з земель державної або комунальної власності, оскільки судовими рішеннями, які є чинними на даний час, встановлено, що статутний капітал відповідача-2 формувався з внесків до Статутного фонду колишніх членів КСП Агрокомпанія "Свобода" у вигляді майнових паїв і прав на земельні частки (паї), посвідчених земельними сертифікатами.

Також, відхиляючи доводи прокуратури про невідповідність площі земельної ділянки, що знаходилась у колективній власності на землю (3118,8 га), площі земельної ділянки, яка була поділена та розпайована згідно Схеми поділу земель колективної власності КСП "Свобода", судами встановлено, що різницю в площі складають землі, які не передані у приватну власність Агрокомпанії "Свобода" та залишились в землях запасу сільської ради, що підтверджується даними відділу Держгеокадастру в Ізмаїльському районі Одеської області (лист від 11.05.2016 року за вих. № 22-1514-0.13-1563/2-16), згідно яких відповідно до експлікації земель колективної власності згідно Схеми поділу земель на земельні частки (паї) до загальної площі земель переданих у колективну власність було передано 3118,8 га, з яких 380,2 га повинні використовуватись сумісно.

Крім того, посилання прокурора на знаходження частини земельних ділянок у нормативно визначених межах прибережної захисної смуги озера Криве, тобто віднесення їх до категорії земель водного фонду з режимом обмеженої господарської діяльності та неможливості передачі земель водного фонду у приватну власність, судами правомірно відхилено з урахуванням приписів ст. 88 Водного кодексу України, ст. 60 Земельного кодексу України, в яких визначено, що прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою, які розробляються в порядку, передбаченому законом, межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації. При цьому, докази встановлення прибережних захисних смуг відносно озера Криве в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що прокурором не доведено порушення Ізмаїльською РДА при прийнятті розпорядження № 1045/А-2004 від 11.10.2004 року земельного законодавства щодо відведення земельних ділянок за відсутності проектів землеустрою, оскільки на час проведення паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарських підприємств, установ, організацій діяв Земельний кодекс України від 18.12.1990 року № 561-XII (втратив чинність з 01.01.2002 року), яким передбачалось складання державного акту на право власності без розроблення проектів відведення, а тому помилковими є посилання прокурора на норми законодавства в редакції Земельного кодексу України від 25.10.2001 року, що вказує на правомірність висновків судів попередніх інстанцій.

Також судом касаційної інстанції при перегляді справи в касаційному порядку було надано оцінку правовідносинам сторін, зокрема, і з позиції непорушності права власності особи, з урахуванням в тому числі і судової практики Європейського суду з прав людини, як інструменту функціонування Конвенції про захист прав людини і основних свобод, що є частиною національного законодавства України.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що доводи касаційної скарги щодо помилковості посилання судів попередніх інстанцій на судові рішення, якими встановлено правомірність набуття АТЗТ Агрокомпанія "Свобода" права власності на земельні ділянки, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги з огляду на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення у справах Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, параграф 77, від 25.07.2002 року; Ukraine -Tyumen v. Ukraine no. 22603/02 параграф 42 та 60 від 22.11.2007 року).

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що інші доводи першого заступника прокурора Одеської області, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних та обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 року у справі № 916/672/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіГ.М. Мачульський О.І. Поляк