ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2016 року Справа № 912/3212/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіВовка І.В.,суддіСеліваненко В.П.,за участю представника відповідача Пахомової О.А.,та прокурора Генеральної прокуратури України Кравчук О.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз"на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 рокуу справі № 912/3212/14 Господарського суду міста Києваза позовомСвітловодського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Кіровоградській областідоПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз"простягнення 208 006,30 грн,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Світловодський міжрайонний прокурор (надалі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області (надалі - ДЕІ у Кіровоградській області, позивач) з позовом про стягнення до Державного бюджету України, бюджету Кіровоградської області та сільського бюджету Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" (надалі - ПАТ "Укртрансгаз", відповідач) збитків, завданих державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (самовільного водокористування за період з 24.12.2013 року по 28.05.2014 року), в розмірі 208006,30 грн.

ПАТ "Укртрансгаз" позов не визнало, посилаючись на те, що його вина у неодержанні дозволу на спеціальне водокористування відсутня, оскільки ним було вжито всіх необхідних та можливих заходів, передбачених чинним законодавством для отримання цього дозволу, і самостійно сплачувався збір за спеціальне водокористування, а тому відсутні обставини самовільного водокористування та заподіяння шкоди державі з боку відповідача.

Справа судами розглядалась неоднарозово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2016 року (суддя Ващенко Т.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 року (судді: Тищенко О.В. (головуючий), Гончаров С.А., Тарасенко К.В.), позов задоволено повністю, стягнуто з ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області збитки, заподіяні навколишньому природному середовищу, в сумі 208006,30 грн, зарахувавши кошти до спеціального фонду Державного бюджету України, спеціальних фондів місцевих бюджетів Кіровоградської обласної ради та Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області на рахунок за реквізитами: р/р 33111331700401 МФО 823016, ГУДКСУ у Кіровоградській області, ЄДРПОУ 37918126; код бюджетної класифікації 24062100.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ПАТ "Укртрансгаз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами ст.ст. 4, 42, 43, 11112 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) та ст. 49 Водного кодексу України (надалі - ВК України), ст.ст. 4, 41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", ст.ст. 614, 1166 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), просить скасувати рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника відповідача та Генеральної прокуратури України, перевіривши згідно з ст.ст. 1115, 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з актом № 07-105 від 28.05.2014 року, складеним за результатами перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в діяльності Кременчуцького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (надалі - Кременчуцьке ЛВУМГ) філії Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз", проведеної ДЕІ у Кіровоградській області встановлено, що підприємство здійснює централізоване водопостачання без дозволу на спеціальне водокористування. Строк дії дозволу на спеціальне водокористування № 10020 А/Кір, виданого 03.02.2011 року закінчився 23.12.2013 року.

За наслідками перевірки ДЕІ у Кіровоградській області відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 року N 389 (надалі - Методика), здійснила розрахунок збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів за відсутності спеціального дозволу на водокористування за період з 24.12.2013 року по 28.05.2014 року, розмір яких становить 208006,30 грн.

Згідно із ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Зважаючи на заперечення ПАТ "Укртрансгаз", яке не оспорює факт здійснення спеціального водокористування за відсутності дозволу, проте вважає, що таке порушення відбулося не з його вини, для покладення на відповідача відповідальності з відшкодування збитків з'ясування обставин наявності вини у його діях (бездіяльності) є ключовим у вирішенні цього спору.

Таке питання неодноразово було предметом судового розгляду.

Під час нового розгляду справи суди обох інстанцій, застосувавши до спірних правовідносин положення ст. 224 ГК України, ст.ст. 44, 48, 49, 111 ВК України, ст.ст.68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", п. 3, 4 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування (надалі - Порядок № 321), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 N 321, дійшли висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування збитків в розмірі 208006,30 грн за заявлений період з 24.12.2013 року по 28.05.2014 року, оскільки ним не доведено, що шкоду заподіяно не з його вини, так як матеріали справи містять лише документи, що вказують на звернення відповідача до органу, що здійснює погодження клопотання з видачі дозволу водокористувачу, проте докази звернення останнього до органу, який видає дозвіл, а також за захистом своїх прав та обов'язків, у передбаченому чинним законодавством порядку, у разі наявності у діях (бездіяльності) дозвільних органів ознак протиправності, суду не надані.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна з таки підстав.

У п. 9 ст. 44 ВК України передбачено, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу, який у разі використання води водних об'єктів місцевого значення відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 49 цього Кодексу видається, зокрема, обласними радами за погодженням із обласними державними адміністраціями.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ВК України, у редакції станом на 04.10.2013 року (момент звернення відповідача з заявою про отримання погодження), було встановлено, що у разі використання підземних вод видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. Таким органом на той час була Державна служба геології та надр України (далі - Держгеонадра).

Згідно з п. 6 Регламенту (Інформаційної картки), затвердженого наказом директора Департаменту екології та природних ресурсів Кіровогорадської обласної державної адміністрації від 27.08.2013 року, у переліку документів та вимог до документів, необхідних для отримання дозволу на спеціальне водокористування, міститься, зокрема, клопотання водокористувачів з обґрунтуванням потреби у воді, яке погоджене центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Відповідно до п. 3 Порядку № 321, у редакції станом на 04.10.2013 року (момент звернення відповідача з заявою про отримання погодження), дозволи видаються за клопотанням водокористувачів з обґрунтуванням потреби у воді, яке погоджується у разі використання підземних вод - з Держгеонадрами або дочірніми підприємствами НАК "Надра України", за переліком, який затверджує Мінприроди.

Такий перелік Мінприроди не затвердив, але наказом Державної служби геології від 22.02.2013 року № 98 було затверджено Методичні рекомендації щодо погодження отримання дозволу на спеціальне водокористування, створення на річках та у їх басейнах штучних водойм та водопідпірних споруд, що впливають на природний стан підземних вод, проектів робіт на землях водного фонду та встановлення меж зон санітарної охорони водних об'єктів. У п. 6.2 цих Методичних рекомендацій передбачено, що після реєстрації пакета документів рекомендується направити його разом із супровідним листом до спеціалізованих державних геологічних підприємств, установ, організацій та дочірніх підприємств НАК "Надра України", наведених у переліку, що додається до цих Методичних рекомендацій, для вивчення та надання пропозицій. Відповідно до цього переліку таким підприємством на території Кіровоградської області є ДП "Центрукргеологія" ПАТ "НАК "Надра України".

Отже, перед поданням пакету документів для отримання дозволу на спеціальне водокористування водокористувач обов'язково мав звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр - Держгеонадра із клопотанням про отримання погодження. Таке клопотання відповідно до абз. 2, 3 п. 4 Порядку № 321, у редакції станом на 04.10.2013 року (момент звернення відповідача з заявою про отримання погодження), Держгеонадра зобов'язана була розглянути у місячний термін і у разі відмови у погодженні клопотання мала надати відповідь з обґрунтуванням причин відмови. Без отримання такого погодження або обґрунтованої відмови, яка могла бути оскаржена до суду, суб'єкт господарювання не мав можливість оформити відповідний дозвіл.

З матеріалів справи вбачається, і це встановили суди попередніх інстанцій, що 04.10.2013 року, тобто за 2,5 місяці до закінчення строку дії дозволу, відповідач звернувся до Держгеонадра з заявою №2006/54-94 від 30.09.2014 року про погодження умов спеціального водокористування підземними водами для ГКС Задніпровська "Кременчуцького ЛВУМГ" філії Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз".

Доказів на підтвердження того, що клопотання відповідача про отримання погодження, було розглянуто у місячний термін, як це передбачено у абз. 3 п. 4 Порядку № 321, у редакції станом на момент звернення 04.10.2013 року, судами не здобуто та прокурором і позивачем не надано. Таке погодження, незважаючи на неоднарозові звернення відповідача (листи № 2161/5401 від 11.11.2013 року, № 493/54-15 від 11.03.2014 року, № 954/14 від 10.06.2014 року), було надано лише 27.06.2014 року, про що Держгеонадра повідомило Кремечуцьке ЛВУМГ філії Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" лише листом № 11275/02/10-14 від 08.08.2014 року.

У зв'язку з прийняттям Закону України від 09.04.2014 року N 1193-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру" (набрав чинності 26.04.2014 року), яким було внесено зміни, зокрема, до ст. 49 ВК України, і передбачено, що обов'язок одержання погоджень, висновків та інших документів, які передують отриманню документа дозвільного характеру, буде покладено на дозвільний орган, що оформляє документ дозвільного характеру, без залучення суб'єкта господарювання, Департамент екології та природних ресурсів Кіровоградської області ОДА у листі від 29.04.2014 року № 01-14/1485/61/1 повідомив про тимчасове зупинення з 30.04.2014 року розгляду заяв на отримання дозволів на спеціальне водокористування до затвердження нових інформаційних карток. Нова інформаційна картка адміністративної послуги для отримання дозволу на спеціальне водокористування була затверджена 20.06.2014 року.

Наведені обставини свідчать, що відповідач зробив усе від нього залежне, щоб отримати своєчасно дозвіл. Проте при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися, він не мав можливість до 20.06.2014 року подати повний пакетів документ для отримання дозволу, оскільки Держгеонадра своєчасно не розглянула клопотання відповідача про отримання погодження і не надала йому відповідь з обґрунтуванням причин відмови, яка могла бути оскаржена до суду, а з 30.04.2014 року по 20.06.2014 року Департамент екології та природних ресурсів Кіровоградської області ОДА тимчасово зупинив прийом заяв від суб'єктів господарювання на отримання документів дозвільного характеру.

Суд касаційної інстанції зауважує, що у судових рішення не було надано жодного пояснення причин відсутності у відповідача дозволу на спеціальне водокористування у спірний період, а встановлені судами обставини, з урахуванням вищенаведених мотивів, не дають змоги дійти однозначного висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування збитків в розмірі 208006,30 грн за заявлений період з 24.12.2013 року по 28.05.2014 року.

Беручи до уваги те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини "роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними" (див. справу " Шульга проти України", N 16652/04, п. 26, від 02.12.2010 року), і "повторне направлення справи на новий розгляд в межах одного такого провадження свідчить про існування серйозних недоліків у судовій системі" (див. справу "Вєрцишевська проти Польщі", N 41431/98, п. 46, від 25.11.2003 року), Вищий господарський суд України вважає, що навіть, незважаючи те, що суди попередніх інстанцій при новому розгляді справи не в повній мірі виконали вказівки суду касаційної інстанції, не з'ясували причин відсутності у відповідача дозволу на спеціальне водокористування у спірний період, направлення справи на новий розгляд втретє в цій справі є недоречним, оскільки б не відповідало вимозі "розумного строку", встановленій п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено: "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, ... який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру ..." (див. справу "Єрошкіна проти України", N 31572/03, від 18.06.2009 року).

За приписами п. 2 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Ураховуючи, що відповідно до практики Верховного Суду України (постанова № 904/1197/14 від 04.11.2014 року) відсутні правові підстави для застосування майнової відповідальності до суб'єкта господарювання у випадку неможливості подання документів для одержання дозволу з незалежних від нього причин, проте суди обох інстанцій це не врахували та дійшли помилкового висновку, що відповідач за таких обставин має нести відповідальність за допущені порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати постановлені судові рішення, як постановлені з порушенням норм ст. ст. 43, 11112, 11128 ГПК України та ч. 2 ст. 1167 ЦК України, та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Згідно із п. 11 ч. 2 ст. 11111 ГПК України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення. Відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, п. 2 ст. 1119, ч. 1 ст. 11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 року у справі № 912/3212/14 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області (25022, м. Кіровоград, вул. Дзержинського, 84/37, ідент. код 380371110) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський спуск, 9/1, ЄДРПОУ 30019601) в особі філії Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" (18023, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Сумгаїстська, буд. 3, код 30019801) - 2080,06 грн у рахунок відшкодування судового збору, сплаченого відповідачем за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року; - 2080,06 грн у рахунок відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 року; - 2080,06 грн у рахунок відшкодування судового збору, сплаченого відповідачем за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2015 року; - 4992,15 грн у рахунок відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 року; - 4576,14 грн у рахунок відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2016 року; - 4992,14 грн у рахунок відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 року.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Головуючий суддя Кондратова І.Д.Суддя Вовк І.В.СуддяСеліваненко В.П.