ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2016 року Справа № 904/3370/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Ковтонюк Л.В., Кондратової І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 року у справі № 904/3370/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-сервісна компанія "ЕСКО-Північ" до публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача про стягнення пені в сумі 16 510 104,41 грн., 3% річних у сумі 1 010 320,07 грн. та 1 165 860 грн. інфляційних сум у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати поставленого в червні - грудні 2015 року природного газу на підставі договорів від 24.10.2013 року № 191-010/13/3855, від 04.06.2015 року № 2625 та від 29.09.2015 року № 3705.

До прийняття рішення у справі позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача пеню в сумі 16 510 104,41 грн., 3% річних у сумі 1 010 320,07 грн. та 646 128 грн. інфляційних сум.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2016 року (суддя Суховаров А.В.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 16 510 104,41 грн., 3% річних у сумі 1 010 320,07 грн. та 646 128 грн. інфляційних сум.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 року (судді: Кощеєв І.М., Білецька Л.М., Коваль Л.А.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та в позові відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.09.2016 року розгляд справи було відкладено на 28.09.2016 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 24.10.2013 року між ТОВ "Енерго-сервісна компанія "ЕСКО-Північ" (постачальник) та ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" (покупець) було укладено договір № 191-010/13/3855 на постачання природного газу, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується передати покупцю в 2013-2014 роках природний газ українського видобутку, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах договору.

04.06.2015 року між ТОВ "Енерго-сервісна компанія "ЕСКО-Північ" (постачальник) та ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" (покупець) укладено договір № 2625 на постачання природного газу, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується передати покупцю в червні 2015 року природний газ українського видобутку, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах договору.

29.09.2015 року ТОВ "Енерго-сервісна компанія "ЕСКО-Північ" (постачальник) та ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" (покупець) укладено договір № 3705 на постачання природного газу, згідно з яким постачальник зобов'язується передати покупцю в жовтні-грудні 2015 року природний газ українського видобутку, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах договору.

Відповідно до умов п. 3.4 вказаних договорів приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві в відповідному місяці, оформлюється щомісячними актами реалізації газу, які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

За умовами п. 5.1.1 договорів покупець зобов'язується оплатити поставлений газ, розрахунок вартості якого визначається згідно п. 4.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника за наступною схемою: 30 % - до 10-го числа місяця постави газу; 30 % - до 20-го числа місяця поставки газу; 30 % - до 29-го числа місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 08 числа місяця, наступного за звітним, за умови надання постачальником підписано Акту реалізації газу, відповідно до п. п. 3.4.- 3.5 договору.

У випадку, якщо дата сплати коштів припадає на вихідний день, тоді покупець здійснює розрахунки напередодні вихідного дня.

Сума, яка була сплачена покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, повинна зараховуватись продавцем як авансовий платіж на наступний розрахунковий місяць або перерахована на розрахунковий рахунок покупця протягом 5-ти банківських днів з дати отримання вимоги покупця.

Згідно з умовами п. 6.1 договорів за прострочку в перерахуванні грошових коштів за газ згідно умов договору, покупець сплачує на користь постачальника, окрім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу.

Постачальником на виконання умов договору № 191-010/13/3855 поставлено покупцю газ: 30 000 куб. м природного газу на суму 240 822 000 грн. за актом приймання-передачі природного газу від 30.06.2015 року; 30 000 куб. м природного газу на суму 240 822 000 грн. за актом приймання-передачі природного газу від 31.07.2015 року; 30 000 куб. м природного газу на суму 240 822 000 грн. за актом приймання-передачі природного газу від 31.08.2015 року; 30 000,00 куб. м природного газу на суму 240 822 000 грн. за актом приймання-передачі природного газу від 30.09.2015 року.

За червень - вересень 2015 за договором № 191-010/13/3855 оплата покупцем поставленого газу була здійснена повністю, але з порушенням встановлених договором строків, у зв'язку з чим продавцем нараховано пеню за червень 2015 року з урахуванням періодів прострочення на суми боргу, яка склала 1 392 646,85 грн. та 3 % річних у сумі 69 632,35 грн., пеню за липень 2015 року в сумі 12 020 636,61 грн. та 3 % річних в сумі 101 031,84 грн., пеню за серпень 2015 року в сумі 2 273 535,32 грн. та 3 % річних у сумі 118 105,22 грн., пеню за вересень 2015 року в сумі 1 587 611,27 грн. та 3 % річних у сумі 93 869,82 грн.

Постачальником на виконання умов договору № 2625 поставлено покупцю 5 000 куб. м природного газу на суму 34 782 000 грн. за актом приймання-передачі природного газу від 30.06.2015 року, за прострочення оплати якого покупцю нараховано пеню за червень 2015 року в сумі 137 222,13 грн. та 3 % річних у сумі 6 861,11 грн.

На виконання умов договору № 3705 постачальником поставлено покупцю природний газ в обсязі 30 000 куб. м на суму 233 172 000 грн. за актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2015 року; 25 000 куб. м природного газу на суму 194 310 грн. за актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2015 року; 25 000 куб. м природного газу на суму 194 310 грн. за актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2015 року.

З огляду на порушення строків оплати природного газу поставленого за договором № 3705 продавцем нараховано покупцеві пеню за жовтень 2015 року в сумі 1 346 752,97 грн. та 3 % річних у сумі 91 824,07 грн., пеню за листопад в сумі 2 244 576,24 грн. та 3 % річних у сумі 153 039.28 грн., пеню за грудень 2015 року в сумі 5 507123,02 грн. та 3 % річних у сумі 375 956,38 грн.

До того ж, продавцем нараховано 646 128 грн. інфляційних сум за несвоєчасну оплату вартості поставленого газу на підставі договору № 3705 за період з 13.01.2016 року по 28.01.2016 року.

Таким чином, загальні суми нарахувань за несвоєчасну оплату вартості придбаного газу за договорами № 191-010/13/3855, № 2625 та № 3705, складають: 16 510 104,41 грн. пені, 1 010 320,07 грн. 3 % річних і 646 128 грн. інфляційних сум.

Предметом даного судового розгляду є вимоги постачальника до покупця про стягнення пені, інфляційних сум та 3% річних у зв'язку з порушенням виконання зобов'язань з оплати одержаного природного газу на підставі договорів.

Висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову обгрунтовано встановленням обставин порушення відповідачем грошового зобов'язання, що виникло на підставі договорів поставки. Крім того, суди обох інстанцій відмовивши відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення пені, зазначили, що відповідачем не надано доказів винятковості обставин, що спричинили утворення заборгованості перед позивачем, які б могли призвести до зменшення пені.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 193 ГК України, статей 526, 629 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ч. 1 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставин справи щодо недотримання відповідачем умов пунктів 5.1.1 спірних договорів та положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, слід погодитись із висновками судів про те, що покупцем допущено прострочення зобов'язання в частині оплати поставленого позивачем природного газу, у зв'язку з чим наявні правові підстави для застосування до відповідача наслідків порушення грошового зобов'язання у вигляді нарахування неустойки та сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

В той же час, відповідач в касаційній скарзі посилається на те, що судами неправомірно було відмовлено йому у зменшенні розміру пені на 50%.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Разом з цим, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В обґрунтування клопотання про зменшення нарахованої до стягнення пені відповідач посилався на те, що розмір нарахованої пені є доволі значною сумою, враховуючи складний економічний стан, як в Україні в цілому, так і ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" зокрема. Крім того, період прострочення оплати за поставлений газ є незначний, а з боку позивача не було надано суду будь-яких доказів наявності факту понесення збитків. До того ж, суттєвою є та обставина, що відповідач є містоутворюючим підприємством, а стягнення з нього такої суми може призвести до погіршення показників темпу загального зростання економіки.

В той же час, відповідач будь-яких доказів в підтвердження доводів, викладених у своєму клопотанні, не надав, а тому суди не знайшли підстав для застосування положень ст. 551 ЦК України та 233 ГК України, з огляду на недоведеність винятковості випадку для зменшення розміру неустойки, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу.

Крім того, зі змісту п. 3 ст. 83 ГПК України вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконання вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Отже, судами надано належну оцінку обставинам справи у цій частині та немає підстав для висновку про те, що при вирішенні даного питання ними порушено норми матеріального чи процесуального права.

До того ж, за вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Разом з тим, доводам відповідача стосовно безпідставного нарахування інфляційних сум у січні 2016 року господарськими судами попередніх інстанцій також надано належну оцінку з урахування рекомендацій, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" та постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за наслідками якої не виявлено порушень правильності розрахунків цих сум, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з наведеного, суди обох інстанцій дали належну оцінку обставинам справи і, з урахуванням вимог застосованих норм матеріального та процесуального права, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову про стягнення з відповідача пені в сумі 16 510 104,41 грн., 3% річних у сумі 1 010 320,07 грн. та 646 128 грн. інфляційних сум.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 1211 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 року - без змін.

Поновити виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2016 року.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді Л.Ковтонюк

І.Кондратова