ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року Справа № 908/2112/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Поляк О.І. (доповідач),суддів:Бакуліної С.В., Яценко О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційнускаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 20.12.2016у справі№ 908/2112/16 Господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Оріхівтепломережа"простягнення пені у сумі 62 844,91 грн, 3% річних у сумі 23 849,15 грн, інфляційних у сумі 108 411,48 грн,

за участю представників

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.09.2016 у справі № 908/2112/16 (суддя Мойсеєнко Т.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Оріхівтепломережа" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню в сумі 31 351,99 грн, 3% річних в сумі 23 760,97 грн, інфляційні втрати в сумі 106 380,81 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2016 у справі № 908/2112/16 (головуючий суддя - Радіонова О.О., судді Ломовцева Н.В., Попков Д.О.), рішення Господарського суду Запорізької області від 14.09.2016 у справі № 908/2112/16 скасовано в частині стягнення пені у сумі 31 351,99 грн, 3% річних у сумі 23 760,97 грн та інфляційних у сумі 106 380,81 грн. Прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ТОВ "Оріхівтепломережа" про стягнення пені у сумі 31 351,99 грн, 3% річних у сумі 23 760,97 грн та інфляційних у сумі 106 380,81 грн. В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 14.09.2016 у справі № 908/2112/16 залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2016 у справі № 908/2112/16, а рішення Господарського суду Запорізької області від 14.09.2016 у цій справі залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 1 - 3, 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", ст.ст. 4, 43 Господарського процесуального кодексу України.

27.03.2017 відповідачем до Вищого господарського суду України було подано заперечення на касаційну скаргу в яких ТОВ "Оріхівтепломережа" просило залишити постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2016 у справі № 908/2112/16 без змін, а касаційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Представники позивача та відповідача своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 28.12.2012 між ПАТ "Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та ТОВ "Оріхівтепломережа" (покупець) було укладено договір на купівлю-продаж природного газу №13/2613-ТЕ-13, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2013 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ППАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") (газ) на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Пунктом 2.1 договору сторони узгодили, що продавець передає покупцеві з 01.01.2013 по 31.12.2013 газ в обсязі до 531,6 тис. куб. м.

Відповідно до п.п. 3.3, 3.4 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8 числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 6.3 договору (у редакції додаткової угоди № 2 від 14.10.2014) у разі сплати боргу по неустойці, інфляційним нарахуванням, процентам річних та судовому збору, за даним договором, покупець повинен обов'язково зазначити це в платіжному дорученні.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язаний сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (п. 9.3 договору).

Згідно з п. 11.1 договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання зобов'язань за вказаним договором, ПАТ "Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" поставило протягом січня - грудня 2013 року, а ТОВ "Оріхівтепломережа" прийняло природний газ на загальну суму 899 568,35 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

ТОВ "Оріхівтепломережа" здійснювало оплату спожитого газу протягом дії договору, однак не завжди з дотриманням умов, передбачених п. 6.1 вищевказаного договору.

Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції, частина заборгованості у розмірі 194 174,14 грн, 29 085,00 грн, 91 227,74 грн, 87 264,93 грн, 0,54 грн, а всього у сумі 401 752,35 грн, була сплачена ТОВ "Оріхівтепломережа" на виконання Спільних протокольних рішень № 884 від 17.04.2013, № 1990 від 19.11.2013, № 2260 від 18.12.2013 та № 147 від 23.01.2014.

Господарськими судами також встановлено, що 23.10.2014 між ПАТ "Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ТОВ "Оріхівтепломережа", Територіальним органом Казначейства у Запорізькій області, Департаментом фінансів Запорізької обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Оріхівської райдержадміністрації Запорізької області було укладено договір № 897/30 про організацію взаєморозрахунків, предметом якого була організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30. Сторони погодили перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків, та послідовність виконання сторонами договору (п. 2 договору). Зокрема ТОВ "Оріхівтепломережа" перераховує на рахунок ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" кошти у сумі 497 816,00 грн для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором № 13/2613-ТЕ-13 від 28.12.2012 за 2013 рік (п. 8 договору). Згідно з п.п. 2 п. 11 договору з метою його виконання сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору. Відповідно до п. 16 договору сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензій стосовно предмета договору.

На виконання зазначеного договору, ТОВ "Оріхівтепломережа" перерахував на рахунок ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" грошові кошти в сумі 497 816,00 грн за платіжним дорученням № 388 від 24.10.2014.

Вважаючи, що ТОВ "Оріхівтепломережа" в порушення умов договору купівлі-продажу природного газу № 13/2613-ТЕ-13 від 28.12.2012 не розрахувалось за поставлений природний газ своєчасно у строки, встановлені вказаним договором, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ "Оріхівтепломережа" про стягнення з останнього на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3 % річних у розмірі 23 849,15 грн, інфляційних втрат у розмірі 108 411,48 грн та пені у розмірі 62 844,91 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що в порушення умов п. 6.1 договору від 28.12.2012 відповідач здійснив повний остаточний розрахунок за фактично отриманий у спірному періоді газ, однак з простроченням. При цьому на момент укладення договору про організацію взаєморозрахунків № 897/30 від 23.10.2014 зобов'язання з оплати поставленого природного газу за спірний період вже настали та були простроченими. Тобто предметом вказаного договору була сплата простроченої заборгованості, а не зміна умов основного зобов'язання щодо строку оплати природного газу. Крім того, строків сплати заборгованості вказаним договором не встановлено, тому відповідач безпідставно посилається на договір про організацію взаєморозрахунків № 897/30 від 23.10.2014, як на підставу для звільнення його від відповідальності за прострочення виконання зобов'язання з оплати отриманого природного газу. При цьому місцевим господарським здійснено перерахунок заявлених до стягнення з відповідача сум 3 % річних, інфляційних втрат та пені.

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та приймаючи нове про відмову у позові в частині стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних, апеляційний господарський суд виходив з того, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків № 897/30 від 23.10.2014 та підписавши спільні протокольні рішення, сторони у такій спосіб змінили порядок розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу № 13/2613-ТЕ-13 від 28.12.2012. Отже, для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.2 договору від 28.12.2012 та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, відповідно до пункту 16 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору та спільних протокольних рішень. При цьому, розрахунок за поставлений природний газ здійснений відповідачем у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішеннях.

Суд касаційної інстанції погоджується з вказаними висновками господарського суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарськими судами встановлено, що 23.10.2014, в тому числі, між позивачем і відповідачем було укладено договір про організацію взаєморозрахунків № 897/30 щодо погашення заборгованості за спожитий у 2013 році природний газ, поставлений ТОВ "Оріхівтепломережа" за договором купівлі-продажу природного газу № 13/2613-ТЕ-13 від 28.12.2012. Таким чином, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до вказаного договору купівлі-продажу природного газу та відмовились від застосування штрафних та інших фінансових санкцій за основним договором.

Отже, для застосування санкцій, передбачених п. 7.2 договору № 13/2613-ТЕ-13 від 28.12.2012, та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата за спожитий природний газ була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків від 23.10.2014, враховуючи, що відповідно до п. 16 вказаного договору сторони засвідчили, що після його виконання вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору (що відповідає правовій позиції Верховного суду України, викладеній у постановах Верховного суду України від 09.09.2014 у справі № 5011-35/1272-2012-42/527-2012, від 23.09.2014 у справі № 5011-35/1271-2012 та від 11.11.2015 у справі № 927/1733/14).

Як встановлено апеляційним господарським судом, частина заборгованості за отриманий протягом 2013 року природний газ у розмірі 401 752,35 грн була сплачена ТОВ "Оріхівтепломережа" на виконання Спільних протокольних рішень № 884 від 17.04.2013, № 1990 від 19.11.2013, № 2260 від 18.12.2013 та № 147 від 23.01.2014, а остаточний розрахунок за поставлений природний газ здійснений відповідачем на підставі, у порядок та строки, передбачені договором про організацію взаєморозрахунків № 897/30.

Таким чином, висновки господарського суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для стягнення з ТОВ "Оріхівтепломережа" 31 351,99 грн пені, 23 760,97 грн 3% річних, 106 380,81 грн інфляційних втрат є законними і обгрунтованими.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують та грунтуютья лише на неправильному застосуванні апеляційним господарським судом приписів Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", однак, як вбачається з тексту оскаржуваної постанови, господарський суд апеляційної інстанції взагалі не застосовував до спірних правовідносин норми вказаного Закону, а навпаки зазначив, що ним відхиляються посилання відповідача на положення п. 3 ст. 7 зазначеного Закону з огляду на те, що вони не розповсюджується на правовідносини в даній справі.

За таких обставин Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2016 у справі № 908/2112/16 слід залишити без змін, а касаційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2016 у справі № 908/2112/16 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2016 у справі № 908/2112/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

О.В. Яценко